СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Краткое содержание

Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах через державні фінанси здійснюється вагомий вплив на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Виконуючи свої функції держава забезпечує фінансування заходів щодо соціального захисту населення, реалізації пріоритетних загальнодержавних програм, спрямованих на підвищення добробуту та соціальної захищеності людини як головного суб’єкта економічного розвитку суспільства. При цьому саме інститут соціального страхування стає однією із важливих форм здійснення прав громадян на соціальний захист. Його значимість великою мірою зростає в умовах трансформаційної економіки.

Соціальне страхування – це важлива складова частина со­ціального захисту населення, центром якого є людина та її по­треби, а рівень соціальної захищеності людини у більшій або меншій мірі стимулює соціально-економіч­ний розвиток держави. З проголошенням незалежності в Україні почали запроваджуватися нові елементи фінансової системи, властиві державам з ринковою економікою, у тому числі загальнодержавні цільові фонди. Проте процес функціонування таких фондів не має достатнього теоретичного обґрунтування, численні зміни до порядку формування та використання фінансових ресурсів фондів не сприяють формуванню стабільних фінансових підвалин системи соціального страхування, а недосконалість фінансової статистики ускладнює їх аналіз.

Дослідженню проблеми формування ефективного механізму соціального захисту в умовах ринкової економіки  присвятили свої наукові праці Н.Барр, Дж.Вулфенсон, А.Гельб, Г.Дженкинс, В.Нордхаус, Дж.Сакс, Х.Таверес та інші.

Концептуально-методологічні, методичні, практичні питання соціального захисту населення, підвищення його ефективності є предметом і об'єктом вивчення багатьма науковцями. Зокрема, загальноекономічні проблеми і соціальні наслідки ринкових перетворень та реформування соціальної сфери розглядаються у працях А.Ананьєва, В.Андрущенка, Д.Богині, О.Богомолова, І.Бондара, І.Бочарова, В.Мандибури, С.Мельника, В.Фільєва, В.Яценка і інших.

Прагматика та проблематика державного соціального страхування, у тому числі функціонування фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також проблеми бідності, добробуту, зайнятості, безробіття, втрати працездатності, як соціальних явищ, досліджувалися вітчизняними науковцями О.Василиком, В.Куценко, Е.Лібановою, Б.Надточієм, П.Нікі-форовим, С.Осадцем, О.Палій, В.Плисою, І.Ткачук, Л.Тулушем та іншими.

Разом з тим наукові дослідження сфери соціального страхування як цілісного елементу фінансової системи держави свідчать, що ця проблематика потребує наукового теоретико-практичного доопрацювання, яке полягає у врахуванні тих проблем, які негативно позначаються на соціально-економічному розвитку країни, добробуті, зайнятості громадян та діяльності фінансових установ, забезпеченні виконання функцій соціального страхування. Серед проблем, які породжують недоліки сучасної системи державного соціального страхування в Україні, – часткова тінізація економіки, високі ставки страхових внесків, збереження елементів не страхового перерозподілу коштів, недостатня ефективність функціонування фондів соціального страхування, а також напрями розвитку їх діяльності без врахування світового досвіду та економічних умов нашої країни, відсутність прозорого розподілу фінансової відповідальності між державою, роботодавцями та профспілками. Все це спричиняє втрату мотивації до праці і недостатній рівень охоплення населення системою соціального страхування.

Наявність цих та інших, у значній мірі, невирішених питань зумовлює необхідність продовжити системні дослідження теоретичних і прикладних проблем соціального страхування населення в контексті вітчизняних трансформацій економіки та з огляду на сучасні світові тенденції розвитку економічних та соціальних відносин. Вагомість суспільного значення соціального страхування й недостатня розробленість даної проблематики у вітчизняній економічній науці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів і кредиту економічного факультету Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича за плановою темою "Теорія і практика застосування фінансових інструментів соціально-економічного розвитку України в умовах системної економічної трансформації" (номер державної реєстрації 0106U008360), у межах якої здобувач обґрунтувала науково-методологічні засади і практичні пропозиції щодо вдосконалення соціального страхування в умовах трансформаційної економіки України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних підходів щодо формування та функціонування державного обов’язкового соціального страхування і розробка на цій основі практичних рекомендацій з вдосконалення і раціонального використання фінансових ресурсів державних цільових фондів соціального страхування.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:

-         узагальнити та поглибити теоретичні засади державного обов’язкового соціального страхування;

-         охарактеризувати соціальні ризики в умовах трансформаційної економіки;

-         розкрити особливості фінансових відносин, що виникають в процесі функціонування системи соціального страхування;

-         дослідити підходи щодо формування фондів державного обов’язкового соціального страхування, виявити раціональні джерела їх наповнення та провести аналіз вітчизняної практики використання фінансових ресурсів цих фондів;

-         дослідити моделі соціального страхування за кордоном, з метою розробки пропозицій щодо функціонування державного обов’язкового соціального страхування в Україні;

-         обґрунтувати доцільність створення Єдиного фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Об’єктом дослідження є процес функціонування системи державного обов’язкового соціального страхування в Україні та її західних областях зокрема.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні засади формування, перерозподілу та використання фінансових ресурсів державного обов’язкового соціального страхування.

Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених в дисертації завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи. Теоретичною основою дослідження є критичний аналіз наукових досягнень у галузі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Методологічною основою дослідження були системний та структурний підходи.

Особливості становлення загальнообов’язкового державного соціального страхування досліджувалися за допомогою історичного та ретроспективного методів. Методи дедукції і індукції, аналогії та порівняння використанні для розкриття змісту понятійного апарату загальнообов’язкового державного соціального страхування. На підставі методів аналізу і синтезу досліджено практичне функціонування фондів соціального страхування. За допомогою методів причинно-наслідкового зв’язку, прогнозування та системного підходу розроблено пропозиції з удосконалення функціонування системи соціального страхування.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були фундаментальні положення фінансової науки, викладені у наукових працях вчених-економістів, Конституція України, законодавчо-нормативні та правові акти з питань реалізації загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також офіційні статистичні матеріали Міністерства праці і соціальної політики України, Державної служби статистики України, Державного центру зайнятості, планові та фактичні показники діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України, їх територіальних підрозділів у Тернопільській, Чернівецькій, Івано-Франківській областях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних і методичних підходів щодо формування та функціонування державного загальнообов’язкового соціального страхування.

Основні результати, що становлять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

-         обґрунтовано функціонування фондів державного обов’язкового соціального страхування як системної цілісності у складі державних фінансів та доведено доцільність їх об’єднання у Єдиний Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування, який здійснюватиме акумуляцію фінансових ресурсів та їх цільове використання для забезпечення належного рівня соціального страхування громадян, які з причин безробіття, втрати професійної придатності чи хвороби не можуть самостійно себе матеріально забезпечити;

удосконалено:

-         удосконалено механізм реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування через впровадження єдиного соціального внеску  та комплексне реформування системи адміністрування фондів в напрямку оптимізації їх управлінських функцій і витрат на утримання апарату та посилення фінансової участі держави у діяльності Єдиного Фонду;

-         підхід до реалізації концепції соціального страхування, який передбачає взаємозв’язок системи соціального страхування із процесами реальної економіки, динамікою вартості робочої сили, оподаткуванням і бюджетним процесом, враховуючи закордонний та вітчизняний досвід;

набули подальшого розвитку:

-         концептуальні засади тлумачення дефініцій "соціальне страхування" та "державне загальнообов’язкове соціальне страхування". Доведено їх взаємозв’язок і взаємообумовленість тобто вони співвідносяться як часткове і ціле, оскільки державне загальнообов’язкове соціальне страхування є підсистемою нижчого рівня. Соціальне страхування – функціонуюча система, похідна від характеру економічних відносин та політики держави. Визначено, що соціальне страхування виступає, як інститут соціального захисту і як та сфера економічної системи держави, де відбувається перерозподіл виробленого валового внутрішнього продукту, за допомогою формування фондів соціального страхування. Значення соціального страхування особливо зростає в умовах ринкового спрямування економічної політики держави;

-         аналіз сукупності соціальних ризиків економічно активного населення при переході до ринкової економіки та визначено напрями їх зниження за рахунок ефективного функціонування системи соціального страхування;

-         шляхи оптимізації доходної та видаткової частин існуючих фондів соціального страхування з метою отримання додаткових доходів, здатних покрити наслідки тимчасової зміни рівня соціальних ризиків.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані як теоретична і методична основа для подальшого поглибленого вивчення питань функціонування та вдосконалення соціального страхування. Отримані в процесі дослідження результати і рекомендації можуть бути використані при розробці відповідних законодавчих актів і соціальних програм, щодо функціонування соціального страхування та діяльності державних соціальних фондів (Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України) при розробці стратегії і тактики державної політики у сфері регулювання зайнятості, безробіття, тимчасової непрацездатності та у подальших наукових дослідженнях даної проблеми в економічній науці.

Запропоновані в дисертаційній роботі рекомендації з удосконалення діяльності фондів соціального страхування прийняті до розгляду та знайшли своє практичне відображення в діяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Чернівецькій області (довідка № 01-41/23 від 25.12. 2009) та виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (довідка № 01-41/24 від 25.12.2009), у навчальному процесі Подільського державного аграрно-технічного університету (довідка № 1від 04.01.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Наукові результати та висновки, які представлені в роботі та пропонуються до захисту, належать особисто автору і є його науковим доробком. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані ті ідеї та положення, що отримані в результаті індивідуальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-практичні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців "Управління у 21 столітті: погляд молодих вчених" (м. Хмельницький, 2004 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період" (м. Хмельницький, 2006 р.); XVII Міжнародній науково-практичній конференції "Генезис інституційної системи сучасної економіки України" (м. Чернівці, 2007 р.);  V Міжнародній науково-практичній конференції ННЦ "ІАЕ" "Концепція розвитку бухгалтерського обліку в аграрному секторі економіки України" (м. Київ, 2009 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції "Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності в сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці" (м. Ужгород, 2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 15 наукових працях загальним обсягом 4,67 друк. арк., з яких 10 опубліковано у наукових фахових виданнях України обсягом – 3,48 друк. арк. (в т.ч. 2 –  у співавторстві) та 5 публікацій за матеріалами науково-практичних конференцій (1,19 друк. арк.), авторський внесок становить 4,53 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 285 сторінок комп’ютерного тексту. Матеріал дисертації ілюстрований 20 таблицями на 20 сторінках, 24 рисунками на 24 сторінках та 35 додатками на 37 сторінках. Список використаних джерел налічує 341 найменування на 28 сторінках.