ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМАХ

Краткое содержание

Актуальність теми. Високий ступінь впливу процесів глобалізації на рівень сучасних світогосподарських відносин зумовив необхідність перегляду напрямів досліджень у галузі державного регулювання. Наявність структурних диспропорцій національної економіки є однією із найголовніших проблем, які потребують негайного вирішення. Неможливо визначити місце країни у світовому економічному та політичному просторі, зневажаючи внутрішні суперечності, які свідомо чи несвідомо не усуваються, стримуючи таким чином розвиток багатьох сфер діяльності держави. Туристична галузь України, володіючи численними природними та історико-культурними ресурсами, значним інноваційним потенціалом, фактично є збитковою для країни, додатково провокуючи відтік коштів за кордон без гарантії їх повернення.

Із зростанням ступеню впливу сфери туристичних послуг на світову економіку з’явилася необхідність у комплексному дослідженні туристичних ринків. Однією з проблемних галузей для України є туристична, оскільки впродовж достатньо тривалого періоду часу спостерігається збільшення розриву між обсягами доходів і надходжень до бюджету і відтоком грошових коштів з країни, прямо або побічно спровокованих імпортом туристичних послуг – від переказів платежів іноземним туроператорам і іншим суб'єктам приймаючої сторони до особистих витрат туристів, що не враховуються офіційною статистикою.

Реалізації ухвалених стратегічних програм розбудови туристичної інфраструктури заважає невідповідність правового середовища потребам галузей, основу виробництва продукції яких складають новітні технології. Проекти локального (в межах окремої територіальної одиниці) розвитку часто є непідпорядкованими державним стратегіям, що визначають пріоритети країни у сфері міжнародних економічних відносин.

Питаннями розробки та впровадження програм державної підтримки розвитку окремих регіонів та галузей займалися такі вчені, як: В. Геєць, В. Горбатов, М. Долішній, Я. Жаліло, М. Кизим, Т. Клебанова, О. Раєвнєва, О. Тищенко, М. Чумаченко, локальних програм розвитку – Я. Варда, В. Клосовськи, регулювання туристичної галузі – О. Бейдик, В. Квартальнов, О. Любіцева, С. Мельниченко, Г. Папірян, Т. Ткаченко, Д. Ушаков та ін.

Однак досі невирішеними є питання уніфікації процедури управління туристичною галуззю, в тому числі реалізації державних програм з урахуванням регіональних особливостей. Узгодження положень національних програм економічного розвитку, в тому числі тих, що безпосередньо спрямовані на регулювання сфери туризму, з місцевими інтересами, дозволить більш раціонально використовувати рекреаційний потенціал територій, розподіляти бюджетні кошти та виконувати завдання цільових державних проектів на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць. Цьому заважає неоднозначність тлумачення нормативно-правових документів чи, з іншої сторони, його однобічність, ухвалення суперечливих заходів з практичної реалізації їх основних положень.

У світовій практиці для деталізації державних програм з метою підвищення ефективності їх впровадження використовують поняття "локального розвитку", що значно спрощує координацію дій різних інституціональних утворень та полегшує співробітництво муніципальних органів влади з підприємствами регіону. В Україні подібна практика майже відсутня, в першу чергу – через брак теоретичного обґрунтування, що зумовило вибір теми та актуальність дисертаційної роботи.

Недостатньо повна оцінка впливу туристичної галузі на економіку України призводить до приховування потенційних загроз національній безпеці, особливо в секторі зовнішньоекономічних операцій. Занадто висока лібералізація ринку сприяє втраті ключових переваг національними туристичними підприємствами та проникнення у галузь транснаціональних корпорацій, які починають підпорядковувати собі управління рекреаційними ресурсами. Зважаючи на специфіку функціонування сфери послуг, і туристичних зокрема, жорсткі протекціоністські заходи неефективні, оскільки здатні надовго погіршити сприйняття України іноземними споживачами та контрагентами. Необхідна більш виважена державна політика регулювання туристичної галузі, заснована на поєднанні загальнонаціональних, регіональних та муніципальних інтересів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківського національного економічного університету. В основу дисертації покладено теоретико-методичні й практичні розробки автора, що є частиною держбюджетної науково-дослідної роботи за темою "Стратегія розвитку туристичної інфраструктури в умовах глобалізації" (державний реєстраційний номер 0109U000628), в рамках якої особисто автором виконано розділ 5 "Процедура оцінки соціально-економічного ефекту та ефективності впровадження проектів розвитку туристичної галузі Харківської області"; госпдоговірної науково-дослідної роботи за темою "Податковий менеджмент суб’єктів туристичної діяльності" (державний реєстраційний номер 0108U010232), в рамках якої особисто автором виконано розділ 1 "Організація податкового обліку суб'єктів туристичної діяльності на загальній системі оподаткування".

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є подальший розвиток теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо визначення пріоритетів і основних напрямів державної підтримки туристичної галузі України у цільових програмах. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких задач:

подальший розвиток методичного забезпечення державної підтримки розвитку туристичної галузі з урахуванням впливу процесу глобалізації та регіоналізації на ринок міжнародного туризму;

визначення впливу діяльності туристичної галузі на рівень економічного розвитку держави;

узагальнення основних тенденцій та визначення пріоритетів функціонування національної туристичної галузі;

вдосконалення аналітичного забезпечення державної підтримки програм локального розвитку;

подальший розвиток методичного забезпечення державного регулювання інвестиційної підтримки розвитку туризму.

Об’єкт дослідження є процес державної підтримки туристичної галузі України з урахуванням інтересів та особливостей функціонування міжнародного ринку туристичних послуг.

Предмет дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти щодо забезпечення реалізації державної політики розвитку туризму у цільових програмах.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень виступають положення сучасної теорії державного регулювання, наукові роботи вітчизняних і зарубіжних вчених з питань державної політики та регулювання туристичної галузі, матеріали наукових конференцій, законодавчі та нормативні документи.

У процесі дослідження використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: структурно-порівняльний аналіз – з метою уточнення категорійного апарату; історико-логічний аналіз – для виявлення основних суперечностей становлення сучасної моделі світогосподарських відносин під впливом процесів глобалізації та регіоналізації; монографічний аналіз – для удосконалення періодизації розвитку світової туристичної галузі; метод статистичного аналізу – для дослідження стану туристичної галузі світу, України, окремих регіонів; графічний метод – для представлення структурних диспропорцій розвитку міжнародного туризму в Україні і світі, розробки організаційної структури аналітичного інформаційно-туристичного центру; метод експертного оцінювання – для виявлення ключових чинників успіху та головних перешкод розбудови туристичної інфраструктури; метод аналізу ієрархій Т. Сааті – для визначення перспективних видів туризму в Харківській області; кластерний аналіз – у процедурі оцінки соціально-економічного впливу діяльності туристичної галузі на регіони світу та України; аналіз та синтез – з метою визначення потоків даних в структурі інвестиційної карти Харківської області.

Інформаційною базою дослідження є статистична інформація Державного комітету статистики України та Головного управління статистики в Харківській області.

Наукова новизна отриманих результатів. Найбільш вагомими результатами, що визначають наукову новизну роботи та особистий внесок автора щодо державної підтримки розвитку туризму у цільових програмах, є такі:

дістали подальшого розвитку:

методичний підхід до організації програмної підтримки туризму, що, на відміну від існуючих, базується на багатофакторній класифікації країн за участю у туристичній галузі та дає змогу формування ефективних державних програм в сфері туризму з урахуванням стратегічних пріоритетів України у зовнішній економічній політиці;

методичне забезпечення діагностики структурних диспропорцій у функціонуванні туристичної галузі України, відмінність якого полягає в уніфікованій оцінці макропоказників діяльності галузей, що дозволяє врахувати особливості системи національних рахунків та обліку у сфері зовнішньоекономічних операцій;

методичний підхід до позиціонування туристичної галузі України, що, на відміну від існуючих, базується на аналізі туристичної інфраструктури на основі елементів індексу ТТСІ та надає змогу визначити основні напрями міжнародного співробітництва України в сфері туризму;

удосконалено:

організаційне забезпечення державного регулювання діяльності туристичної галузі як складової економіки регіону, відмінністю якого є посилення аналітичної функції, що дає можливість формування стратегічних пріоритетів у ході реалізації цільових програм розвитку туризму;

методичне забезпечення оперативного моніторингу туристичної галузі з боку профільних державних установ, що, на відміну від існуючих, базується на технології створення інвестиційних карт як територіальних геоінформаційних систем та сприяє вільному надходженню інвестицій з приватного сектору у туристичну галузь.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці та апробації комплексу заходів із формування локальних програм розвитку туристичної галузі, які дозволяють підвищити ефективність стратегій управління туристичною діяльністю на рівні національної економіки. Це дозволяє визначити перелік найбільш доцільних, з позицій держави та суб’єктів підприємницької діяльності, інструментів, що забезпечують ефективну реалізацію державного регулювання туристичної галузі. Використання рекомендацій щодо удосконалення організації інформаційних потоків на рівні регіону сприятиме розвитку депресивних територій, покращенню їх соціально-економічного стану, зниженню рівня безробіття та залученню інвестиційних ресурсів, в тому числі іноземних. Практичне впровадження результатів дослідження спрямоване на зменшення негативного ефекту зовнішньоекономічних операцій у сфері послуг, що забезпечуватиме реалізацію засад сталого розвитку у діяльності суб'єктів туристичної галузі, підвищення конкурентоспроможності національної продукції на зовнішніх ринках та належний рівень економічної безпеки регіону і держави.

Запропоновані в дисертації висновки і рекомендації, що мають прикладний характер, упроваджені в діяльність Департаменту міжнародного співробітництва Харківської міської ради (довідка № 444 від 24.03.2011 р.) і навчальний процес Харківського національного економічного університету (довідка № 11/85-33-04/1 від 03.02.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора, а саме: методичний підхід до аналізу структури внутрішньорегіональних туристичних потоків на прикладі країн ЄС [2 за списком опублікованих праць, наведених у авторефераті]; визначені складові категорій "економіка туризму", "галузь туризму", розроблена схема розрахунків основних і додаткових показників, виявлені особливості обліку зовнішньоекономічних операцій в туризмі згідно системи національних рахунків України [3]; обґрунтований теоретичний підхід до виділення п'ятого етапу розвитку туризму [4]; проведена сегментація країн світу згідно показників основних рейтингових систем [5]; визначені напрями співробітництва України у області світової спадщини [6]; проведений аналіз основних показників розвитку східних регіонів України, розроблені етапи планування розвитку туризму в регіоні [7]; побудована модель взаємодії туристичної галузі з іншими галузями національних економік [8]; розроблений проект аналітичної установи – інформаційного туристичного центру [9]; запропоноване методичне забезпечення створення інвестиційної карти регіону як територіальної геоінформаційної системи на основі дослідження діяльності туристичної галузі Харківської області [10]; визначений рівень привабливості туристичної галузі України та чинники, що впливають на формування іміджу країни у потенційних споживачів національного туристичного продукту та інвесторів [11].

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки" (3-6 жовтня 2007 р., м. Ужгород, Україна) [5], "Проблеми та шляхи вдосконалення ринкових відносин в умовах глобалізації економіки" (5-9 жовтня 2009 року, м. Ужгород, Україна) [7], "Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики" (26 – 27 листопада 2009 р., м. Харків, Україна) [2], "Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики" (11-12 листопада 2010 р., м. Харків, Україна) [3].

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 11 наукових працях загальним обсягом 8,7 ум.-друк. арк., (особисто автору належить 4,0 ум.-друк. арк.), у тому числі: у 3 колективних монографіях, 1 препринті, 6 статтях у наукових фахових виданнях, 1 статті у інших наукових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 188 найменувань і додатків. Робота містить 14 таблиць, 47 рисунків, 18 додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 182 сторінки. Додатки містять 44 таблиці, 54 рисунки.