У розділі 1 «Теоретико-методичні засади формування механізму податкового регулювання розвитку санаторно-курортних закладів» розкрито сутність і значення податкового регулювання, визначені його особливості та встановлені основні заходи, досліджені методичні підходи до оцінювання впливу податків на розвиток санаторно-курортних закладів.
Встановлено, що податкове регулювання являє собою частину податкової політики держави. Його сутність полягає у формуванні такого рівня перерозподілу вартості через податкові механізми, який забезпечить певний компроміс цілей при виконанні фіскальної і регулюючої функції податків – на тлі формування достатніх доходів держави сприятиме утворенню привабливих умов розвитку бізнесу та механізмів стимулювання розвитку господарюючих суб’єктів. У зв’язку з цим під «податковим регулюванням розвитку санаторно-курортних закладів» слід розуміти діяльність держави щодо упорядкування податкових відносин у санаторно-курортній та суміжних сферах економічної діяльності задля утворення привабливих податкових умов ведення та стимулів розвитку санаторно-курортного бізнесу. Сукупність заходів з упорядкування податкових відносин, практична реалізація яких забезпечує оптимальний рівень податкового навантаження та стимулює розвиток санаторно-курортних закладів, утворюють механізм податкового регулювання.
З’ясовано, що механізм податкового регулювання реалізується шляхом використання усієї сукупності податків і зборів, що сплачуються санаторно-курортними закладами, незалежно від джерела виникнення податкових відносин. Проте, роль і значимість різних платежів у регулювальному процесі істотно різняться, що пояснюється відмінностями їхнього регулюючого потенціалу. Доцільно «регулюючий потенціал податків» розглядати як здатність окремих податків здійснювати вплив на соціально-економічний розвиток санаторно-курортних закладів та курортних територій, забезпечуючи поліпшення умов і результатів діяльності, оновлення матеріально-технічної бази, впровадження інноваційних продуктів і технологій лікування й оздоровлення, розширення асортименту та поліпшення якості санаторно-курортних послуг.
Обґрунтовано, що основною метою податкового регулювання розвитку санаторно-курортних закладів є сприяння досягненню стратегічної цілі державної політики у сфері діяльності курортів, що полягає у створені умов для поліпшення стану здоров’я, продовження тривалості життя та періоду активного довголіття населення, упровадження здорового способу життя шляхом формування та розвитку ефективного, прибуткового та конкурентоспроможного на світовому ринку курортного комплексу. Податкове регулювання реалізується на підставі принципів комплексності, системності, відповідності регулюючих заходів поточній ситуації у санаторно-курортній сфері, спрямованості як на економічні, так і на соціальні та екологічні результати, узгодженості із загальною стратегією регіонального розвитку, вчасності, оперативності, наступності, наукового підходу, економічності. Об’єктами податкового регулювання мають стати не лише санаторно-курортні заклади, а й підприємницькі структури з надання супутніх послуг, допоміжні види діяльності, комерційна, у тому числі фінансова, та комунальна інфраструктура, платоспроможній попит населення, тобто ціла сукупність взаємопов’язаних елементів, які утворюють середовище функціонування санаторно-курортних закладів. Предметом податкового регулювання виступає процес розвитку санаторно-курортних закладів. До його основних елементів належить: запровадження інноваційних технологій, поліпшення якості та розширення асортименту послуг, оновлення основних засобів; стимулювання платоспроможного попиту на санаторно-курортні послуги; раціональне використання й охорона рекреаційних ресурсів; активізація підприємницької діяльності, підвищення зайнятості населення та поліпшення фінансового забезпечення територіальних громад курортних та оздоровчо-лікувальних місцевостях.
Виявлено, що оцінювання ефективності механізму податкового регулювання здійснюється за допомогою розгалуженого методологічного інструментарію, що включає індикатори аналізу на макро- і мікроекономічному рівні. Доведено, що спеціальні критерії оцінок оподаткування санаторно-курортних закладів мають включати адаптовані у процесі дисертаційного дослідження аналітичні показники, використання яких у практиці дозволить урахувати специфіку діяльності у санаторно-курортній галузі. Основними з зазначених показників є податкомісткість 1 дня оздоровлення, фіскальне обкладення курсу оздоровлення та частка податкових платежів у вартості путівки.
Поряд з тим, в якості основного інструменту оцінювання ефективності податкового регулювання розвитку санаторно-курортних закладів слід використовувати запропоновані у дисертаційній роботі методичні підходи. В їх основі лежить переконання, що основним виразником ефективності регулювання є податковий тиск, який характеризується зворотним типом зв’язку із показниками розвитку підприємництва. Підвищення рівня податкового тиску свідчить про погіршення ефективності регулювання, тоді як зниження – навпаки характеризує його оптимізацію. Щоб уможливити визначення рівня податкового тиску та виявити його зміни у часі слід застосовувати динамічний підхід до аналізу, за якого показники обчислюються як співвідношення динамічних індексів приросту податкових платежів та індексів, які характеризують зміни фінансово-майнового стану і результатів діяльності санаторно-курортних закладів. Основними показниками оцінок є коефіцієнти посилення податкового тиску на сукупне майно та основний капітал, позикові і власні джерела фінансування, а також основні та додаткові критерії оцінювання податкового тиску на сукупний доход, фінансовий результат і витрати підприємства.
У розділі 2 «Оцінка впливу податкового регулювання на розвиток санаторно-курортних закладів» дослідженісучасні умови функціонування санаторно-курортних закладів, проаналізований вплив податків на їхній фінансово-економічний стан та потенціал розвитку, виявлені причини неефективності податкового регулювання.
Виявлено, що в Україні сприятливі природно-кліматичні, географічні, соціально-політичні і інші умови розвитку курортного господарства і рекреації. Країна забезпечена усіма видами рекреаційних ресурсів, що уможливило формування сітки санаторно-курортних закладів, які спеціалізуються на лікуванні й профілактиці найрізноманітніших хвороб. Попри поширеність санаторно-курортного лікування майже в усіх областях, одними з основних курортних регіонів залишаються Карпати і Закарпаття. Для Закарпаття типовим є розвиток майже цілорічної рекреації. Тут утворені додаткові умови для розвитку санаторно-курортних закладів у вигляді унікальних природних чинників, розгалуженої інфраструктури, давніх рекреаційних і курортних традицій, наявності кордонів з країнами Європейського Союзу.
Проте, можливості розвитку санаторно-курортних закладів України та Закарпаття реалізовані нині не повною мірою. Причини цього полягають у значній територіальній диференціації в господарському використанні рекреаційного потенціалу, невідповідності якісних характеристик та організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційної інфраструктури міжнародним нормам і стандартам, неефективності механізму регулювання цін на туристсько-екскурсійні, санаторно-курортні та готельні послуги, низькому рівні маркетингових досліджень у сфері туристсько-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, недостатності інформаційно-рекламного забезпечення, застарілій матеріально-технічній базі та високому рівні зношеності основних засобів, дисбалансі вхідних і вихідних грошових потоків, нестачі інвестиційних ресурсів та державної допомоги, недостатньому платоспроможному попиті населення, низькій культурі щодо здорового способу життя, незабезпечені комплексного підходу до розвитку курортних територій, а також у відсутності дієвих стимулів розвитку, у тому числі податкових.
Оподаткування справляє вагомий вплив на функціонування санаторно-курортної сфери. Санаторно-курортні заклади сплачують низку податкових платежів, найвагомішими серед яких є ПДВ, податок на прибуток, земельний податок та плата за спеціальне використання надр, що наочно відбивають дані табл. 1.
