УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В ПРИВАТНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розглянуто стан вивчення проблеми, визначено мету й основні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, виділено основні елементи наукової новизни, сформульовано практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У першому розділі – «Теоретичні засади управління інноваційними процесами в аграрних підприємствах» – розглянуто сутність інновацій та агроінновацій як результату інноваційної діяльності, визначено основні ознаки класифікації інновацій для потреб інноваційного менеджменту, узагальнено підходи до моделювання інноваційних процесів, встановлено основні складові системи управління інноваційними процесами в сільськогосподарських підприємствах та розроблено методичний підхід до оцінки інноваційного потенціалу аграрного підприємства.

У науковій літературі дискутуються питання співвідношення понять «інновація», «новація», «нововведення», «винахід», «відкриття». Часто інновацію розуміють як процес, систему, результат, зміну тощо. На нашу думку, інновацією є кінцевий результат впровадження новації (продукт, послуга, процес тощо), який сприяє отриманню економічного, соціального, екологічного та інших видів ефекту. Відповідно агроінновація – це кінцевий результат впровадження новації у галузі сільського господарства (сорт рослин, порода тварин, засіб захисту рослин або тварин, технологія вирощування тощо).

У результаті теоретичного узагальнення визначено та обґрунтовано ключові ознаки класифікації інновацій для потреб інноваційного менеджменту: за новизною (первинні, вторинні), за об’єктом управління (продуктові, процесні, людського капіталу), за цілями (стратегічні, тактичні, оперативні), за джерелами фінансування (що фінансуються за рахунок власних, залучених, позикових джерел або зі змішаною формою фінансування), за видом ефекту (що приносять економічний, соціальний, екологічний або інтегральний ефект) та за організацією інноваційного процесу (внутрішньоорганізаційні, міжорганізаційні, проектно-програмні, конкурсні).

На основі аналізу підходів до тлумачення системи управління інноваційними процесами запропоновано визначення цієї системи з позицій синергетичного підходу. У авторському трактуванні система управління інноваційними процесами – це сукупність суб’єктів, об’єктів, цілей, форм, методів та засобів управління, які знаходяться у взаємодії та відповідності інноваційному потенціалу підприємства, і спрямовані на забезпечення процесів самоорганізації та переходу на новий якісний рівень за рахунок упровадження інновацій. Відсутність інвестицій в інновації призводить до переходу організації у стан ентропії, оскільки лише нововведення здатні забезпечити розвиток підприємства.

Формування ефективної системи управління інноваційними процесами в сільськогосподарському підприємстві ґрунтується на оцінці його інноваційного потенціалу. З метою його комплексної оцінки розроблено інтегральний показник, який включає дві складові – ресурсну та інтелектуальну. Ресурсна складова передбачає оцінку забезпеченості сільськогосподарського підприємства основними видами ресурсів – матеріальними, трудовими, фінансовими, а інтелектуальна складова включає оцінку рівня освіти керівника, працівників підприємства та ступінь залучення господарства до інноваційного процесу (співпраця з науковою установою, статус племінного заводу чи репродуктора, виробника оригінального та елітного насіння або репродукційного насіння). Вагові коефіцієнти складових визначені методом експертних оцінок, здійснених за результатами проведеного соціологічного опитування науковців.