КРИМІНОЛОГІЧНA ХAРAКТЕРИСТИКA ТA ЗAПОБІГAННЯ ДИТЯЧІЙ ПОРНОГРAФІЇ В УКРAЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, надано відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Соціально-правова природа дитячої порнографії» складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Поняття і генезис соціальної оцінки дитячої порнографії в Україні та за кордоном» авторкою досліджуються різноманітні погляди щодо змісту дефініції «дитяча порнографія», а також на підставі проведеного аналізу визначаються специфічні риси, притаманні їй.

Виділено ряд ознак дитячої порнографії, а саме: 1) це твори, предмети або будь-які зображення (паперові, магнітні, електронні та ін.); 2) котрі містять зображення дитини (створені таємно чи відкрито)  чи особи, яка виглядає як дитина; 3) дитина чи особа, яка виглядає як дитина, бере участь у реальній або змодельованій сексуальній поведінці, зокрема має бути фіксація статевих органів дитини, статевих зносин, різноманітних збочень, а також інших дій сексуального характеру. До дій сексуального характеру необхідно віднести: а) статевий акт із дитиною, вчинений будь-яким способом; б) мануальний, оральний, генітальний або будь-який інший сексуальний контакт зі статевими органами дитини, рівно як і одночасна мастурбація дитини й іншої особи та навчання мастурбації; в) введення сторонніх предметів у природні отвори дитини з метою отримання сексуального задоволення;  навчання онанізму, а також примушування дитини до роздягання; 4) дані твори, предмети або будь-які зображення мають на меті статеве збудження іншої особи.

Авторкою значна увага приділена генезису соціальної оцінки дитячої порнографії в Україні та за кордоном. Констатовано, що вона має не набагато меншу історію, ніж саме людство. У ході дослідження розвитку порнографії, зокрема дитячої, було виділено її основні етапи: 1) від ІІ ст. до н.е. до ХІV ст. н.е.; 2) початок  ХІV ст. (епоха Відродження) – ХІХ ст.; 3) кінець ХІХ ст. і до наших днів. Зазначається, що на початку 60–80-х років ХХ ст. відбувся сплеск сексуальної революції, що призвів до виготовлення значної кількості порнографічної продукції, зокрема із використанням зображень дітей. У зв’язку із цим порнографія, зокрема дитяча, підпала під влив кримінального законодавства багатьох країн, що передбачає покарання за ввезення, виготовлення, перевезення чи інше переміщення, розповсюдження та збут порнографічної продукції.

У підрозділі 1.2. «Суспільна небезпека діянь, пов’язаних із дитячою порнографією» розглянуто питання щодо суспільної небезпеки дитячої порнографії. На підставі дослідження медичної, психологічної, психіатричної, сексологічної літератури зазначається, що дитяча порнографія є неприпустимою, тому що за кожним злочинним зображенням стоїть понівечена доля конкретної дитини. Загальна шкода для дитини, яка втягнута у створення дитячої порнографії, вирізняється своєю комплексністю та значною тривалістю, зокрема, прямою фізичною та психічною шкодою від зґвалтувань, включаючи і зараження венеричними хворобами. Водночас завдається психічна шкода дитині від усвідомлення, що її зґвалтування зберігається на плівці; здійснюється постійна психічна травма від усвідомлення дитиною, що її зображення можуть продивлятись багато людей і що їх можуть побачити близькі та знайомі; переживається почуття сорому та вини через характер зображень. Під впливом завданих травм діти, які стали жертвами сексуального насильства, відчувають серйозні проблеми із соціальною адаптацією. Внаслідок  цих дій вони можуть демонструвати недовіру, знижений самоконтроль, підвищену агресію, несприйняття соціальних норм. Виходячи з цього, констатується, що шкода, яка завдається порнографією, має такі складові: а)  негативний вплив на фізичний та психічний розвиток неповнолітніх осіб; б) формування статевих збочень; в) вчинення статевих злочинів щодо дітей. 

Розділ 2 «Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, в Україні» складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Стан і тенденції злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією» авторка дійшла висновку, що реальні масштаби дитячої порнографії майже втричі більші від загальної кількості зареєстрованих злочинів. На сьогодні офіційні статистичні дані не відображають реального стану злочинів, передбачених ст. 301 КК України, а реальні масштаби їх поширення значно більші від офіційно зареєстрованих. Це підтверджено й результатами опитування працівників правоохоронних органів (46,0 %), які зазначили, що латентність даного виду злочинів становить приблизно 85,0 %, хоча деякі працівники міліції (54,0 %) схиляються до того, що показник латентності сягає понад 50,0 %.

Вагомим фактором існування значної частки латентності у справах даної категорії можна вважати позицію суспільства щодо визнання зазначених діянь як злочинних. Адже переважна більшість респондентів (близько 60,0 %) взагалі не сприймають розповсюдження порнографічних предметів серед дорослої частини населення як суспільно небезпечне явище, за вчинення якого потрібно притягувати до кримінальної відповідальності.

За результатами дослідження, у 2004 р. спостерігалося зростання кількості злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, а темп приросту становив 200,0 %. З 2005 р. відбулися незначні коливання, які тривали до 2007 р. Пік зростання таких злочинів спостерігався у 2008 р., про що свідчать як абсолютні, так і відносні показники. У 2010 р. збільшилися показники даного виду злочинів (343,8 %). Прогнозується збільшення фактів дитячої порнографії за рахунок їх виявлення в мережі Інтернет за допомогою «гарячих ліній».

Порнографія, зокрема дитяча, з погляду географічного поширення, не знає меж. Водночас найбільшу кількість злочинів цієї категорії виявлено у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Київській, Львівській, Одеській, Херсонській областях, а також у містах Києві та Севастополі. На підставі цього зроблено висновок про недостатньо активну роботу ОВС у запобіжній діяльності даному виду злочинів.

У підрозділі 2.2. «Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини, пов’язані із дитячою порнографією» розглядаються кримінологічні ознаки особи злочинця. При розгляді соціально-демографічних ознак звертається увага на стать винних, їх вік, соціальний статус, рівень освіти. Характерною особливістю злочинців, які вчиняють злочини цієї категорії, є те, що в переважній більшості – це чоловіки (80,8 %). Значну частину становлять особи віком 35–50 років (44,5 %); особи віком від 14 до 18 років становлять 20,0 %, а від 18 до 35 років – 22,2 %. Частка осіб віком від 50 років і старші є незначною (13,3 %). Серед осіб даної категорії переважають жителі міста (62,0 %). За результатами дослідження, освітній рівень осіб, які вчинили злочини даної категорії, характеризується такими даними: частка осіб з вищою освітою дорівнює 17,5 %, незакінченою вищою – 17,5 %, повною середньою – 24,6 %, середньою спеціальною – 7,0 %, неповною середньою – 12,4 %, початковою – 7,0 %, ніде не навчалися – 14,0 %. Характерною ознакою злочинців, які вчиняють злочини даної категорії, є те, що досить часто вони є «впевненими» користувачами мережі Інтернет та стільникового зв’язку. Значна частина даної категорії осіб (30,2 %) на момент вчинення злочину не перебувала у шлюбі. Із числа тих, хто перебував у шлюбі (28,6 %), у доброзичливих стосунках перебувала половина осіб, у інших – шлюб був близький до розпаду. Варто відзначити й той факт, що більшість одружених осіб характеризувались позитивно в сім’ї. На момент вчинення злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, розлучені особи становили – 28,6 %, ті, хто перебував у цивільному шлюбі, – 12,6 %.

Стосовно соціально-рольових ознак потрібно зазначити й те, що найбільше злочинів даного виду вчиняють особи, які ніде не працюють і не навчаються, а також ті, котрі тимчасово не працюють (19,7 %). Серед виявлених осіб були й підприємці (15,8 %), службовці (14,5 %) та керівники  (10,5 %). У 10,5 % випадків злочини, пов’язані із дитячою порнографією, вчинялись робітниками, у 8,0 % – непрацездатними особами і у 1,3 % випадків – студентами.

Для морально-психологічних ознак злочинців, які вчиняють дані злочини, характерне зневажливе ставлення до таких людських цінностей, як нормальний фізіологічний і моральний розвиток дитини та загальноприйняті у статевій сфері правила поведінки. Головним мотивом вчинення злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, є корисливий, у ролі додаткового виступає – сексуальний. У зв’язку із цим  було здійснено класифікацію злочинців.                    До першої групи віднесено так званих підприємців, які вчиняли злочини даної категорії заради матеріальної вигоди. Другу групу становили особи, які страждали на статеві та психічні розлади. 

При характеристиці кримінально-правових ознак злочинців відмічено, що переважна більшість злочинів (57,0 %) була вчинена групою осіб за попередньою змовою. У 43,0 % випадків злочини даної категорії були вчинені однією особою.

У підрозділі 2.3 «Жертва дитячої порнографії» авторка визначає категорії дітей, які найчастіше стають жертвами дитячої порнографії. За результатами дослідження з’ясувалося, що найчастіше жертвами даного злочину стають діти жіночої статі (88,0 %). За віковою характеристикою переважають особи від 10 до 14 років (46,1 %) та від 7 до 10 років (26,5 %). Особи від 14 до 16 років становлять 24,0 % та від 16 до 18 років – 3,4 %. Потерпілі від цих злочинів з огляду на свої вікові та фізичні особливості не мають достатнього життєвого досвіду, не здатні усвідомлювати характер та соціальну значущість як своєї поведінки, так і інших осіб; при цьому вони легко розширюють коло спілкування, намагаються демонструвати дорослість, самостійність, незалежність від батьків, і особливо легко йдуть на контакти з тими особами, які цю самостійність у них визнають. Водночас вони часто не готові до зустрічі із морально зіпсованими людьми, котрі легко підкоряють собі дітей. Особливо це стосується спілкування за допомогою різноманітних соціальних мереж, зокрема в мережі Інтернет. Такі діти характеризуються здебільшого легковажною (54,2 %) та провокуючою (23,7 %) поведінкою.

Рівень освіти дітей відзначається таким показником: 41,4 % становили учні загальноосвітніх шкіл; учні професійно-технічних училищ – 12,0 %; навчались у технікумі чи інституті – 15,5 % жертв; працювали – 11,5 %; ніде не навчались і не працювали – 19,6 %.

Авторкою зроблено висновок, що ключовими моментами у процесі віктимізації жертв дитячої порнографії в мережі Інтернет є: а) спровоковане або ініційоване розголошення дитиною у мережі власної персональної інформації; б) активне онлайн-спілкування з незнайомими людьми, особливо у дорослих соціальних мережах.

У підрозділі 2.4. «Фактори, що детермінують злочини, пов’язані із дитячою порнографією» підкреслюється, що відповідно до характеру та змісту кримінологічних чинників, усі причини та умови, котрі впливають на вчинення злочинів, пов’язаних з дитячою порнографією, можуть бути згруповані в такі блоки: а) соціально-економічні; б) правові; в) морально-психологічні.

Соціально-економічні фактори зумовлені здебільшого зростанням рівня безробіття та важкого матеріального становища у родині (9,5 %). Вивчаючи кореляцію між сімейним неблагополуччям та дитячою порнографією, виявлено, що: 1) у більшості випадків сімейне неблагополуччя негативно впливає на формування особи злочинця, яка вчиняє злочини проти дітей, зокрема пов’язані із дитячою порнографією, і переносить на внутрішньосімейні відносини власної сім’ї модель відносин, котра мала місце в сім’ї його батьків; 2) неблагополучна обстановка у сім’ї винної особи часто призводить до конфліктів та вчинення злочинів стосовно членів своєї сім’ї; 3) відсутність сім’ї у дорослої людини є обставиною, котра послаблює соціальний контроль та часто девальвує у свідомості цінність сім’ї та дитинства, що, у свою чергу, сприяє вчиненню злочинів; 4) сімейне неблагополуччя підвищує віктимність неповнолітніх  членів сім’ї; 5) вживання алкоголю членами родини, в якій виховується дитина, призводить до втрати контролю над нею, а також байдужості до участі у її моральному вихованні.

Серед правових факторів виокремлено: недоліки чинного законодавства, зокрема недостатня регламентація відповідальності за відповідні злочинні діяння (5,3 %); безконтрольність за ввезенням, виготовленням, збутом та розповсюдженням порнографічної продукції (8,9 %); корумпованість працівників міліції, прокуратури та суду (1,2 %); неналежна профілактична діяльність правоохоронних органів (1,8 %).

У процесі дослідження з’ясувалося, що на сьогодні потребують вирішення питання у слідчо-судовій практиці. Передусім це пов’язано із тим, що: 1) запобігання дитячій порнографії тривалий час не вважалося пріоритетним напрямом правоохоронної діяльності; 2) справами даної категорії, як правило, займаються слідчі, котрі спеціалізуються у справах загальнокримінальної спрямованості; 3) докази, зібрані під час розслідування, сприймають скептично в процесі розгляду кримінальної справи; 4) у справах даної категорії судами, як правило, призначаються покарання, не пов’язані із позбавленням волі;                      5) не відповідають вимогам сьогодення чинні кримінально-процесуальні норми; 6) на стадії досудового розслідування лише у виняткових випадках до підозрюваних і обвинувачених обирають запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.   

Щодо морально-психологічних факторів необхідно зазначити те, що на сьогодні у гірший бік змінились ціннісні орієнтації суспільства, його ставлення до норм права та моралі. За результатами проведеного дослідження встановлено, що у 15,9 % випадків вчинення злочинів зумовлено низьким рівнем правової культури та падінням моральності в суспільстві. 3,0 % злочинів даної категорії зумовлені правовим нігілізмом громадян, внаслідок чого виготовлення, розповсюдження, поширення та збут порнографічної продукції із використанням зображень дітей не вважаються злочинними; також у 7,1 % випадків аналізовані злочини зумовлені пропагандою жорстокості, сексуальної експлуатації, що має місце в ЗМІ.

Розділ 3 «Заходи запобігання злочинам, що пов’язані із дитячою порнографією» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Використання зарубіжного досвіду щодо запобігання злочинам, пов’язаним із дитячою порнографією» досліджено існуючий позитивний досвід окремих країн світу  у цій сфері та зроблено висновок, що у більшості зарубіжних країн за дитячу порнографію передбачено сувору кримінальну відповідальність. При цьому боротьба з дитячою порнографією ведеться за чотирма напрямами: 1) створення та забезпечення функціонування в мережі Інтернет «гарячої лінії», що має на меті виявлення в мережі незаконної інформації; 2) діяльність щодо ознайомлення батьків та дітей про небезпеку в мережі Інтернет та способи протидії їй; 3) створення «гарячих ліній» для надання дітям консультативної допомоги; 4) розробка та впровадження систем фільтрації Інтернет-контенту.

Авторка пропонує здійснити низку заходів запобігання, які дадуть змогу створити більш ефективну систему інформаційної безпеки дітей як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівні, а саме: 1) розробка та прийняття загальнодержавної програми, метою якої має стати забезпечення захисту дітей від шкідливої інформації в мережі Інтернет; 2) для посилення захисту дітей від вищезазначеної інформації в мережі Інтернет доцільно встановити норми, які зобов’язували б власників веб-сайтів здійснювати їх індексацію; 3) введення подібної до існуючої у Великій Британії та США системи індексації комерційного змісту у стільниковому зв’язку; 4) у рамках міжнародного співробітництва можливе підписання міжнародного договору про забезпечення захисту дітей у мережі Інтернет, що зобов’язував би держави-сторони використовувати єдину міжнародну систему індексації сайтів та комерційних послуг стільникового зв’язку.

У підрозділі 3.2. «Заходи загальносоціального запобігання злочинам, пов’язаним із дитячою порнографією» визначено такі загальносоціальні заходи запобігання дитячій порнографії, що гармонізують й оздоровлюють суспільство. Досліджено діяльність органів влади та неурядових міжнародних організацій, котрі здійснюють профілактичну роботу в даному напрямі.

За результатами дослідження авторка висловила ряд пропозицій, спрямованих на посилення боротьби з дитячою порнографією: 1) доцільною видається розробка та реалізація в перспективі Національної програми боротьби із комерційною сексуальною експлуатацією дітей в Україні, основою якої повинно стати закріплення відповідних кримінологічних заходів з обов’язковим розподілом функцій суб’єктів; 2) встановити кримінальному відповідальність за поширення порнографічної продукції в мережі Інтернет; 3) залучати представників духовенства для проведення профілактичних бесід щодо додержання норм моралі з неповнолітніми всіх вікових категорій; 4) розв’язати проблему дозвілля дітей, а саме: створити гуртки, секції у школах; 5) провести роз’яснювальну роботу серед дітей, які через свої психофізіологічні особливості є особами з підвищеним рівнем віктимності, а також здійснювати пропаганду здорового способу життя, сімейних цінностей та традицій; 6) здійснювати профілактичну роботу щодо запобігання насильства в сім’ї;                 7) у зв’язку із комп’ютеризацією шкіл, середньоспеціальних та вищих навчальних закладів важливою є реалізація комплексу заходів щодо інформування населення, зокрема неповнолітніх, їх батьків, співробітників адміністрації шкіл, про потенційні загрози підліткам у мережі Інтернет, про небезпеку шкідливої інформації, котра міститься у фільмах, що пропагують культ насильства, жорстокості, національну нетерпимість та порнографію; 8) сприяти оздоровленню мікроклімату в сім’ї.

У підрозділі 3.3. «Заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, пов’язаним із дитячою порнографією» серед основних спеціально-кримінологічних заходів запобігання цим злочинам авторка виділяє такі: 1) одним із важливих напрямів діяльності органів внутрішніх справ, спрямованої на забезпечення зазначених завдань, є співпраця та взаємодія з міжнародними правоохоронними інституціями, зокрема Інтерполом, Європолом, Регіональним центром Південно-Східної ініціативи співробітництва з транснаціональною злочинністю, Організацією за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, іншими міжнародними організаціями та правоохоронними органами зарубіжних держав; 2) правоохоронні органи повинні постійно проводити роз’яснювально-профілактичну роботу серед учнів загальноосвітніх шкіл, зокрема щодо потенційної небезпеки в мережі Інтернет. Дані заходи справлять ефективний вплив на правове виховання дітей, а отже, сприятимуть підвищенню рівня їх захищеності; 3) протидія злочинам у сфері інформаційних технологій неможлива без забезпечення належного рівня співробітництва з Інтернет-провайдерами як основним джерелом оперативної та доказової інформації. У зв’язку із цим першочерговим завданням підрозділу боротьби з кіберзлочинністю, зокрема дитячою порнографією, є залучення суб’єктів ринку телекомунікацій до виявлення, документування та припинення подібних злочинів. З метою удосконалення такої діяльності працівники служби входять до складу робочої групи з питань взаємодії громадських організацій і державних структур з протидії кіберзлочинності, яку створено при Інтернет-асоціації України.

У підрозділі 3.4. «Віктимологічні заходи запобігання дитячій порнографії» значна увага приділена віктимологічним заходам запобігання, що спрямовані передусім на безпечний рівень життєдіяльності дитини, зниження ризику стати жертвою злочину та послаблення впливу віктимологічного середовища. Зокрема, акцентується увага на тому, що задля зниження ризику стати жертвою даного виду злочинів першочергову роль у віктимологічній профілактиці повинно відігравати віктимологічне та статеве виховання дитини.

Як свідчить проведене дослідження, більшість неповнолітніх потерпілих характеризувались провокуючою поведінкою, тому профілактичні заходи з такими дітьми повинні здійснюватись батьками та педагогами. Правильна орієнтація суб’єктів та проведення профілактичної роботи входить у завдання служб у справах дітей, зокрема кримінальної міліції у справах дітей. Особливу увагу звернуто на запобігання віктимній поведінці дітей, у зв’язку з цим визначені суб’єкти такої діяльності та її форми (рання та безпосередня профілактика).

Для підвищення ефективності віктимологічної профілактики злочинів, пов’язаних із дитячою порнографією, пропонується: 1) створити на базі освітніх закладів або за місцем проживання неповнолітніх спеціальні «Інтернет-класи», в яких, окрім отримання початкових знань роботи на ЕОМ, здійснюватиметься навчання дітей основним правилам роботи в мережі Інтернет, зокрема пошуку необхідної інформації та ін.; 2) приділити увагу оволодінню навичками безпечної роботи в мережі Інтернет; 3) розробити спеціалізовану навчально-методичну літературу щодо правил безпечної роботи в мережі Інтернет.