ОЗНАЙОМЛЕННЯ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ З МАТЕРІАЛАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами і планами; сформульовано мету та задачі; визначено об’єкт, предмет, методи та емпіричну базу дослідження; подано опис одержаних результатів, їх новизни та практичного значення; наводяться відомості про апробацію і публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Сутність ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи» складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються поняття учасників кримінального процесу та їх право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

У підрозділі 1.1. «Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи як право учасників процесу» висвітлено юридичну природу норм про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, розглядаються структурні елементи суспільних відносин, що виникають між учасниками кримінального процесу з приводу ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, обґрунтовується найбільш досконалий механізм правозастосовної діяльності при регулюванні вказаних правовідносин.

Автором досліджується зміст та призначення процедури ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в процесі розслідування кримінальної справи слідчим; розкривається процес та порядок ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, які викладені у нормах статей КПК України, щодо їх повноти та деталізації законодавцем; встановлюються аспекти між конфіденційністю та статусом інформації, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, до статусу учасника кримінального процесу та його можливості отримати доступ до вказаної інформації; відбувається оцінка права кожного учасника кримінального процесу на можливість отримати інформацію; встановлено конституційну природу норм на свободу отримання інформації, а   також те, що вказані конституційні норми є базисними для норм на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, які містяться в статтях КПК.

При з’ясуванні процесуального призначення та правового навантаження, яке несе на собі процедура ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, дисертантом розкрито та обґрунтовано думку про те, що всі учасники кримінального процесу зацікавлені володіти інформацією, яка міститься в матеріалах кримінальної справи, однак цього роду інформація потребує обмеження в доступі на певних стадіях кримінального судочинства. Проте, лише 3,0 % респондентів розділили думку дисертанта з приводу обмеження в доступі до матеріалів кримінальної справи на певних стадіях кримінального судочинства.

Здобувач узагальнює думку щодо інформації, яка перебуває в матеріалах кримінальної справи, і вказує, що вона не є загальнодоступною. Проте при наданні матеріалів кримінальної справи необхідно приймати до уваги значимість прав та свобод, які учасники кримінального судочинства бажають реалізувати шляхом використання цих прав на свободу отримання інформації. Вказану думку підтримали 89,0 % опитаних практичних працівників органів внутрішніх справ.

У зв’язку із постановкою та вирішенням вищевказаних питань дисертантом запропоновано своє визначення поняття ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Визначено, що ознайомлення з матеріалами кримінальної справи – це процес вивчення учасниками кримінального судочинства матеріалів слідчого та судового провадження, інших матеріалів, речових доказів та приєднаних до справи об’єктів, з метою отримання відомостей, необхідних для реалізації своїх прав та законних інтересів у кримінальному процесі. Ознайомлення забезпечується слідчим, в провадженні у якого перебуває кримінальна справа.

У підрозділі 1.2. «Поняття учасників кримінального процесу» розкрито поняття «учасник кримінального процесу», встановлено коло учасників кримінального процесу, які наділені правом ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Учасники кримінального процесу – це всі державні органи, посадові та приватні особи, які ведуть кримінальний процес або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки. Встановлено, що  особі у кримінальній справі надається статус учасника кримінального процесу лише тоді, коли «протилежною» стороною правовідносин у вказаній кримінальній справі є орган влади або посадова особа, яка веде процес.

Під час дослідження автором встановлена недостатня ефективність процедури ознайомлення з матеріалами справи працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ, які здійснюють оперативний супровід у кримінальній справі. Хоча вказана процедура врегульована наказами МВС України. Зокрема, на це вказували під час опитування 10,3 % респондентів, які мали можливість ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, проте ця процесуальна дія ніяким чином слідчим документально не фіксувалась; 4,5 % – вказали, що ознайомлення фіксувалось протоколом ознайомлення; 6,7 % – іншим актом. Вищезазначене вказує на недостатню ефективність у практичній діяльності вимог наказу МВС України № 777 від 07.09.2005 р. «Про затвердження інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді», в якому процедура ознайомлення з матеріалами кримінальної справи ніяким чином не описана та не роз’яснена.

У підрозділі 1.3. «Поняття матеріалів кримінальної справи» встановлено, що матеріали, які мають доказове значення, а також є формою фіксації рішень органів та посадових осіб, які здійснюють кримінальне судочинство, доцільно позначити як «матеріали слідчого провадження».

Проаналізована доцільність застосування терміну «матеріали слідчого провадження», а не «матеріали кримінальної справи». Оскільки термін «матеріали слідчого провадження» відображає всі документи – результат кримінально-процесуальної діяльності слідчого, у якого в провадженні перебувала кримінальна справа.

Матеріали слідчого провадження – це всі документи, що є результатом кримінально-процесуальної діяльності слідчого, у якого в провадженні перебуває кримінальна справа. Під документами слід розуміти матеріальні об’єкти, які у зафіксованій формі відображають відомості про події і факти, що  мають кримінально-процесуальне значення, та викладені за допомогою знаків, які  сприймаються людиною (власними силами або завдяки застосуванню технічних засобів). Вказані документи повинні дозволяти однозначно відтворювати у вигляді зображень чи усної мови, передавати і тлумачити думку людини, мають складатись певною особою, представником підприємства, установи, організації, а  також одержуватись у встановленому порядку органами розслідування або судом та повинні бути приєднані до матеріалів кримінальної справи.

Автором встановлено, що матеріали кримінальної справи представляють собою різновид інформації та інформаційних відносин. Предмет цих відносин –інформація, яка наділена характерними рисами та властивостями: фіксації, інваріантності, доленосності, трансляційності, мультиплікативності, мінливості, що регулюються нормами, в яких суттєва регламентуюча роль відведена приписам КПК України. Вказані відносини, що відрізняються юридичною технікою складання, граматичним виразом приписів, предметом та методом регулювання, об’єднані між собою сукупністю суттєвих ознак. Тому вони утворюють та представляють окремий інститут кримінально-процесуального права.

Розділ 2 «Ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи на досудових стадіях кримінального процесу» складається з двох підрозділів, у яких досліджуються особливості ознайомлення учасників процесу на різних етапах досудового розслідування та, особливо, на етапі закінчення досудового слідства у справі.

У підрозділі 2.1. «Ознайомлення з деякими матеріалами кримінальної справи на досудових стадіях кримінального процесу як право учасників процесу» досліджуються норми КПК України щодо ознайомлення з матеріалами кримінальної справи на досудових стадіях. Проводиться детальний розгляд досудових стадій кримінального процесу відносно можливості ознайомлення учасників з матеріалами кримінальної справи, що дозволяє визначити підстави та порядок реалізації конституційного права на свободу отримання інформації.

Автором досліджується регламентація відносин по ознайомленню з матеріалами кримінальної справи на стадії порушення кримінальної справи, оскільки матеріали попередньої перевірки після порушення кримінальної справи включаються в матеріали кримінальної справи, тому що містять відомості про обставини, які підлягають доказуванню. До них в обов’язковому порядку входять наступні документи: заява про вчинений злочин, рапорт чергового по райвідділу про виїзд слідчо-оперативної групи на місце події, протокол огляду місця події, пояснення очевидців та свідків скоєння злочину. Одним з фактів закінчення дослідчої перевірки є момент порушення кримінальної справи, про що слідчий виносить постанову. З цього моменту вся інформація по встановленню обставин скоєного злочину фіксується в матеріалах кримінальної справи. Про можливість деяких учасників процесу ознайомитись із матеріалами справи на цій стадії заявили всього 0,2 % опитаних, решта респондентів вказали на неможливість ознайомитись зі справою одразу після винесення постанови про порушення кримінальної справи.

Окрім того, здобувачем акцентовано увагу на можливість ознайомлення з матеріалами зупиненої або закритої провадженням кримінальної справи. Хоча, про неможливість реалізації вказаного права на підставі закриття чи зупинення справи заявили 98,0 % практичних працівників ОВС під час опитування.

Кримінальна справа зупиняється у зв’язку із: не встановленням місця перебування обвинуваченого; коли психічне захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі; коли не встановлено особу, яка  вчинила злочин та у разі зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи. Обґрунтовується наукова думка автора про можливість ознайомлення із зупиненою кримінальною справою. Вказана можливість надається на підставі рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 у справі №1-17/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини сьомої, дев’ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 КПК України.

Здобувачем узагальнено, що ознайомлення з матеріалами кримінальної справи теоретично має місце на всіх стадіях досудового розслідування. Проте, опитуванням працівників слідчих підрозділів встановлено, що думку автора щодо можливості ознайомитись на всіх стадіях досудового розслідування розділяє лише 0,2 % респондентів, а більшість – 88,1 % вказує, що ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, на їх думку, можливе лише на заключному етапі досудового слідства.

У підрозділі 2.2. «Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи на етапі закінчення досудового слідства» проводиться детальний розгляд етапу завершення досудового слідства на предмет можливості ознайомлення з матеріалами кримінальної справи при закінченні досудового розслідування, що дозволяє автору визначити підстави та порядок обмеження прав на вільне отримання інформації.

Встановлено, що ознайомлення з матеріалами кримінальної справи на цьому етапі є частиною впорядкованої системної діяльності. Ця системна діяльність, як і будь-яка діяльність, наділена властивістю продовжуватись у часі, тобто характеризується часовим критерієм, та включає в себе певний набір послідовних дій. Процес ознайомлення з матеріалами справи на етапі закінчення досудового слідства має вагоме значення для реалізації учасниками кримінального процесу свого права на вільне отримання інформації.

Дисертантом визначено обсяг матеріалів кримінальної справи з якими має право ознайомитись кожний учасник кримінального процесу на цьому етапі досудового слідства, а саме: 1. Обвинувачений має право ознайомитись з постановою про притягнення його як обвинуваченого, з постановою про застосування до нього запобіжного заходу, з обвинувальним висновком. 2. Протокол затримання, постанова про застосування запобіжного заходу, протоколи слідчих дій, що були проведені за участю обвинуваченого, інші документи, які надавались чи повинні були надані обвинуваченому, надаються його представнику та захиснику у випадку заяви ними клопотання. 3. Протоколи слідчих дій, надаються особам, які приймають участь в їх провадженні. 4. Експерт уповноважений ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, які відносяться до предмету судової експертизи, яку він виконує у цій справі. 5. Цивільний позивач та цивільний відповідач має право ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, що стосуються заявленого у справі цивільного позову.

Дисертантом з’ясовано, що аби усунути неоднозначність формулювання повноважень учасника кримінального судочинства по ознайомленню з протоколом слідчої дії на етапі закінчення досудового слідства, необхідно внести відповідні зміни до норм КПК України. Зазначену думку автора підтримали 77,8 % опитаних працівників досудового слідства.

Також у вказаному підрозділі розглянуті способи фіксації різних видів ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та запропоновано єдиний порядок оформлення даної процесуальної дії у вигляді протоколу ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Удосконалений варіант зазначеного протоколу є у додатках дисертаційної роботи. Також пропонується внести зміни та доповнення в статті КПК України, які регламентують ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, а також обґрунтовується необхідність збільшити реквізити, які існують на теперішній час у вказаному протоколі ознайомлення з матеріалами кримінальної справи. Розглядається думка щодо необхідності складання аналогічного протоколу ознайомлення з матеріалами кримінальної справи і на подальших – судових стадіях кримінального судочинства. Оскільки у вказаному протоколі відображається хід та результат процесуальної дії, пов’язаної з реалізацією учасниками кримінального судочинства свого права на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, що є додатковою гарантією у забезпеченні основних прав та свобод вказаних учасників.

Розділ 3 «Ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи у судових стадіях кримінального судочинства» складається з двох підрозділів, у яких досліджуються особливості ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи в судових стадіях кримінального процесу.

У підрозділі 3.1. «Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи у суді першої інстанції» дисертантом проаналізована можливість учасників кримінального процесу реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи у суді першої інстанції. Зокрема, проаналізовано норму ст. 255 КПК України та її застосування у зв’язку із прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. Внаслідок чого встановлено, що хоча в нормі статті 255 КПК України законодавцем і не зазначено, як саме повинна відбуватись процедура ознайомлення з матеріалами справи у вищезазначеному випадку, проте розкрито та обґрунтовано, що ознайомлення має в даному випадку обов’язково проходити в приміщенні суду, під контролем секретаря судового засідання, який має надати за прямою вказівкою судді всі матеріали кримінальної справи, окрім матеріалів про застосування заходів безпеки, які проводились по справі.

Проведено порівняльно-правовий екскурс з приводу можливості реалізації вказаного права учасниками процесу на стадії судового розгляду в Україні та сусідніх державах (Російській Федерації, Білорусії), зокрема норми КПК цих держав та України проаналізовані та порівняні між собою. У    результаті чого, автором встановлено, що в законодавствах вищеперерахованих країн мають місце не достатньо чіткі системи процесуального регулювання процедури ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції. Зокрема розкрито, що найбільш повно питання щодо регламентації процедури розгляду клопотань, заявлених учасниками процесу при ознайомленні з матеріалами справи в суді першої інстанції, врегульовано законодавцем РФ. Оскільки законодавець РФ у нормах КПК надав розширений опис можливих дій судді та інших учасників процесу, які можуть виникнути на підставі реалізації учасниками процесу свого права на ознайомлення з матеріалами справи на стадії судового розгляду справи. Вказане, на думку автора, усуває розбіжності у трактуванні норм КПК та позбавляє пошуків вирішення ситуації, коли клопотання на ознайомлення з матеріалами справи заявлені на етапі судового розгляду справи.

Досліджена можливість складання протоколу судового засідання по частинах та, у відповідності із цим, специфіка процедури ознайомлення з таким протоколом судового засідання, що започатковано у РФ та в подальшому набуло поширення у «тривалих» справах в Україні. Вказане, на думку дисертанта, повинно набути схвальних відгуків у вітчизняних юристів. Оскільки у кримінальних справах по організованій злочинності, де фігурує в середньому більше 50 учасників кримінального процесу: підсудні, їх захисники, потерпілі, експерти, що виконували експертизи, свідки – які підлягають обов’язковому допиту в суді, протокол судового засідання за обсягом може становити більше 100 сторінок. В даному випадку одному з потерпілих у справі, який вирішив перевірити змістову точність технічного друку своїх показів у протоколі судового засідання та присутність в ньому всіх заявлених ним у суді клопотань не обов’язково очікувати завершення судового засідання та виготовлення повного варіанту протоколу з показаннями всіх учасників судового розгляду, щоб ознайомитись лише зі своїми надрукованими показами. Саме в цих випадках і підтверджується доцільність виготовлення протоколу судового засідання по частинах. Що надасть можливість кожному учаснику судового розгляду своєчасно ознайомитись з протоколом, перевірити його змістовність та надати на нього свої зауваження, викласти їх у клопотанні до голови суду.

Тому, дисертантом розглянута та розкрита можливість учасників вітчизняного процесу ознайомитись з протоколом судового засідання, який складається по частинах. Недосконалість реалізації вказаного права встановлено у 82,2 % вивчених нами кримінальних справах, в яких ознайомлення з протоколом судового засідання здійснювалось після винесення вироку. Практика ознайомлення з протоколом судового засідання в межах стадії судового розгляду мала місце лише у 7,6 % кримінальних справ. Лише у 0,2 % вивчених кримінальних справах встановлена можливість ознайомлення з протоколом судового засідання, коли не минули три доби з дня закінчення останнього судового засідання, а вирок ще не було винесено.

У підрозділі 3.2. «Ознайомлення учасників процесу з матеріалами кримінальної справи у апеляційній та касаційній інстанціях» досліджуються питання особливостей ознайомлення учасників процесу з матеріалами справи в апеляційній та касаційній стадіях кримінального процесу.

Проводиться детальний аналіз норм КПК України, які регулюють апеляційну та касаційну стадії судового провадження у кримінальній справі. У  результаті чого автором пропонуються зміни до статей КПК, що мають роз’яснювати працівникам суду процедуру ознайомлення учасників кримінального процесу з матеріалами кримінальної справи в суді на апеляційній та касаційній стадіях, а також покладати безпосередньо на суддів обов’язок щодо ознайомлення учасників судового розгляду (зокрема тих, які перебувають під вартою) з матеріалами кримінальної справи. Оскільки КПК України у своїх нормах не визначає посадову особу, яка б здійснювала функції по ознайомленню на цих стадіях кримінального судочинства.

На думку автора, справа не може бути витребувана із суду прокурором чи передана до іншого суду (судді) до закінчення строку, встановленого для подання апеляції. Протягом цього строку суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи. Даний обов’язок покладається на суддю, який виніс кінцевий вирок чи постанову на даному етапі судового розгляду справи. У випадку, коли кримінальна справа на момент заяви клопотання про ознайомлення з нею, вже перебуває у суді апеляційної інстанції – обов’язок ознайомлення покладається на одного із суддів апеляційної інстанції.

Автором розглядається можливість ознайомлення з матеріалами справи і на касаційній стадії. Так, у відповідності з тим, що касаційне провадження (стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції за скаргою прокурора або інших учасників процесу переглядає вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, з’ясовує об’єктивну істину і вирішує питання про законність, обгрунтованість і справедливість вироку суду, виправляє допущені помилки і порушення) передбачає собою існування кримінальної справи та інформації, яка містиься у ній, розглядаються підстави для прямої дії статей 31 та 32 Конституції України. Встановлено, що суд другої інстанції не може відмовити скористатись особі своїм правом на отримання інформації, яка стосується її прав та законних інтересів. Разом з тим, він не має обов’язку виділяти час для ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та не покладає вказаного обов’язку на жодну посадову особу.

У зв’язку із цим дисертантом вноситься пропозиція про доповнення статті 384 КПК України, в якій окрім того, що обґрунтовується думка, що особам, які вправі подавати касаційну скаргу, касаційне подання, надається можливість ознайомитись в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання, ще й пропонується визначити посадову особу, на  яку покладався би обов’язок надання необхідних матеріалів справи для ознайомлення.

Дисертантом розглянуто часові аспекти подачі клопотання щодо ознайомлення з протоколом судового засідання, передбачені ст. 88 КПК України, та встановлено, що переважно по кожній з вивчених ним кримінальній справі Апеляційного суду Хмельницької області дане клопотання подавалось учасниками із порушенням строків (така ситуація присутня у 82,2 % справ). По  деяким кримінальним справам не порушувався лише строк ознайомлення з останнім протоколом судового засідання. У відсотковому співвідношенні кількість справ, де встановлено порушення строку ознайомлення з останнім протоколом судового засідання складає 0,2 %.