КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У НАФТОГАЗОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначена мета та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладені основні положення наукової новизни та розкрито практичне значення отриманих результатів, наведені дані про їх апробацію.

Розділ 1 „Кримінологічна характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі України” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1 „Поняття, структура і значення нафтогазового комплексу для економіки України” присвячений обґрунтуванню стратегічного значення НГК України, історичному розвитку та правовому регулюванню відносин даного виду, розглянуто структуру та сучасні тенденції розвитку НГК України.

Встановлено, що основи НГК України та його правове регулювання формувалися ще за часів СРСР. Перехід до ринкової економіки за часів незалежності засвідчив невідповідність законодавства у цій сфері та вимагає його якнайшвидшого реформування.

Досліджено суспільну небезпечність цих злочинів, яка полягає в тому, що вони безпосередньо завдають шкоди стратегічним інтересам України, призводять до значних втрат для держави, які інколи перевищують 10% дохідної частини Державного бюджету України. Потенційно ці злочини можуть призвести до значних техногенних катастроф. Дані обставини вимагають належної державної правової охорони відносин у НГК.

Зважаючи на особливості НГК України у даному розділі було надано визначення терміну „злочини, які вчиняються у нафтогазовому комплексі” під яким розуміється негативне соціально-правове явище, що становить цілісну, засновану на статистичних закономірностях, систему злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу, які посягають на нормальне функціонування взаємопов’язаних юридичних осіб, що характеризуються спільністю виконуваних функцій з видобування, транспортування, переробки нафти й газу та розподілу продуктів їх переробки.

Досліджено структуру нафтогазового комплексу України, який розглядається як розгалужена і складна система, що має стратегічне значення для держави та сформована на базі НАК „Нафтогаз України”.

У підрозділі 1.2 „Кримінологічна характеристика злочинів та осіб, які їх вчинили, у нафтогазовому комплексі України” наведено дані про кількість виявлених злочинів у ПЕК та НГК; їх динаміку; „ціну”; географію; структуру та питому вагу злочинів, які вчиняються в НГК, відносно загальної структури злочинів в Україні.

Встановлено стійку тенденцію до зниження кількості виявлених злочинів у НГК та осіб, які їх вчинили. Незначне зростання рівня цих злочинів спостерігалось лише в 2005 році. При цьому за період з 2001 по 2009 роки їх кількість зменшилась у 3,4 рази. Суттєвий вплив на стан, динаміку виявлення та латентність злочинів у НГК України мають економічні, політичні та правові детермінанти. З 2010 року статистичний облік даного виду злочинів відбувається за іншими критеріями і не може бути порівняний з 2001-2009 роками.

Розглянуто структуру злочинів, що вчиняються в НКГ України, де протягом останніх років спостерігається істотна перевага злочинів, які кваліфікуються за ст. 185 та ст. 364 КК України. На основі аналізу даних виявлено, що найбільш криміногенними регіонами у цій сфері є Луганська, Одеська області та м. Київ, що пов’язано з концентрацією відповідних об’єктів та акумуляцією в цих регіонах керівного складу підприємств, установ та організацій  НГК.

У підрозділі розглянуто проблему визначення „ціни” злочинів у НГК. До „ціни” злочинів даного виду, пропонується включати пряму і непряму шкоду, включно з витратами на організацію і проведення превентивних заходів, моральну шкоду завдану для фізичних осіб та шкоду діловій репутації юридичних осіб.

В результаті узагальнення статистичної інформації про осіб, які вчинили злочини у НГК, а також матеріалів кримінальних справ у цій сфері виділено типові ознаки злочинців даної категорії. Найчастіше злочини у НГК вчиняються одруженими чоловіками у віці 36-49 років, які мають позитивну характеристику та стаж роботи більше трьох років у місці вчинення злочину. Більшість осіб до вчинення злочину спонукав корисливий мотив. Прослідковується тенденція з підвищення освітнього рівня злочинців. За досліджуваний період абсолютна більшість засуджених мала середню спеціальну або вищу освіту та використовувала свої знання та професійний досвід для вчинення злочинів. Як правило, особи, які вчиняють злочини у НГК, не схильні до агресії та насильства, тому їх основна суспільна небезпечність полягає в порушенні економічних інтересів держави та суспільства.

Підрозділ 1.3 „Латентність злочинів у нафтогазовому комплексі України” присвячено дослідженню злочинів, які не знайшли відображення в офіційній статистичній звітності, причин та умов, що цьому сприяють.

Експертне опитування, анкетування, аналіз матеріалів слідчо-прокурорської практики, судового розгляду кримінальних справ, публікації в засобах масової інформації засвідчили, що кількість фактично вчинених злочинів у НГК значно перевищує офіційні дані, а злочини в НГК мають один з найбільших показників латентності (112,8%).

Розроблено методику визначення рівня латентності злочинів в НГК України. Встановлено, що реальний рівень вчинених злочинів у НГК в 2009 році становив 1034 злочини. Запропоновану методику рекомендовано використовувати для визначення рівня латентності інших категорій злочинів.

Визначено основні детермінанти високого рівня латентності цієї групи злочинів, якими виступають: знеособлений потерпілий, оскільки шкода в більшості випадків завдається об’єктам державної власності; високий професіоналізм злочинців; протидія дізнанню, досудовому слідству та контрольним перевіркам; значна віддаленість від населених пунктів та неналежна охорона об’єктів НГК; використання злочинцями спеціального обладнання; незадовільне матеріально-технічне забезпечення охоронних структур та правоохоронних органів; низький рівень підготовки співробітників правоохоронних органів тощо.

Для зменшення рівня латентності злочинів у НГК пропонується офіційно запровадити методику визначення рівня латентності злочинів, підвищувати кваліфікацію оперативних співробітників, дізнавачів та слідчих, забезпечити дієвий прокурорський нагляд за додержанням законів.

Розділ 2 „Детермінація злочинів у нафтогазовому комплексі України” складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Поняття кримінологічної детермінації» присвячено аналізу обставин, процесів та явищ, які впливають на існування злочинів даного виду і сприяють їх вчиненню. Розглянуто сутнісне значення та етимологічне походження термінології, що використовується для дослідження детермінації злочинності (детермінанти, фактори, корелянти) та встановлено їх співвідношення.

Обґрунтовано позицію про те, що причиною у кримінологічній площині можна називати лише детермінанти, які безпосередньо і невідворотно породжують злочинність як свій наслідок. Інші детермінанти, які не призводять до наслідку у вигляді злочинності слід вважати  умовами, корелянтами, обставинами в залежності від їх ступеню впливу на результат злочинної діяльності.

У підрозділі 2.2 «Детермінанти, які обумовлюють вчинення злочинів у нафтогазовому комплексі України» розглянуто окремі детермінанти, які сприяють вчиненню злочинів власне у НГК України.

Згідно з результатами проведеного експертного опитування та анкетування експертів встановлено, що найбільший вплив на сучасну криміногенну ситуацію в НГК мають економічні (53,1%), політичні (21,9%), правові (11,5%), соціокультурні (6,3%), морально-психологічні (4,1%) та технологічні (3,1%) детермінанти.

Серед основних економічних детермінантів злочинів у НГК названо: загальні негативні тенденції в економіці України, що супроводжуються спадом виробництва, інфляцією, зменшенням реальних доходів громадян, збільшенням розриву між доходами найбідніших та найбагатших верств населення, залежність від поставок іноземних енергоносіїв, монополізм та незбалансованість ринку вуглеводнів тощо.

Виявлено високу монополізацію ринку нафтопродуктів і газу, що створює ґрунт для неринкових способів збільшення прибутків нафтогазових компаній за рахунок кінцевих споживачів та захоплення стратегічних об’єктів НГК. Для нейтралізації цих детермінантів пропонується диверсифікація джерел постачання енергоносіїв та впровадження державних цільових програм по заміщенню невідновлювальних енергоджерел на відновлювальні. Запропоновано використовувати досвід Євросоюзу, який у „третьому енергопакеті” законопроектів Єврокомісії визначив, що жодне підприємство, створене в третій країні, не має права здійснювати контроль над мережевими активами ЄС.

Серед політичних детермінантів злочинності в НГК слід виділити часту зміну керівництва профільного енергетичного міністерства та підпорядкованих йому підприємств, установ і організацій НГК. Це призводить до неефективного використання ресурсів та прагнення керівників якнайшвидше отримати особисту вигоду за час нетривалого перебування на відповідальних посадах.

Встановлено, що фінансування державних програм запобігання злочинам відбувалось за рахунок бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних правоохоронних органів, а додаткові кошти на спеціалізовані програми протидії злочинам в НГК не виділялися. Відсутній дієвий механізм контролю за виконанням вказаних програм. Пропонується запровадити обов’язковість оприлюднення звітів про виконання такого роду програм для підвищення ефективності діяльності суб’єктів запобігання та протидії злочинам у НГК.

Серед правових детермінантів виявлено розрізненість та суперечливість нормативно-правових актів, прогалинах у регулюванні відносин суб’єктів НГК, можливості здійснення державних закупівель без застосування конкурентних процедур щодо товарів, робіт і послуг у НГК, недосконалість системи стягнення акцизного збору з нафтопродуктів тощо. Пропонується запровадження функціонування ринку НГК на конкурентних засадах через проведення аукціонів, бірж та тендерів з постачання, транспортування і розподілу вуглеводнів.

В межах організаційно-управлінських детермінантів встановлено, що сприятливими умовами для подальшого вчинення злочинів у досліджуваній сфері є прорахунки та недоліки в організації роботи та відсутність системи ефективного контролю за рухом та цільовим використанням активів підприємств НГК, низький рівень виконавчої дисципліни, відсутність належного реагування на виявлені правопорушення, почуття безвідповідальності та безкарності осіб задіяних у НГК.

Встановлено недоліки у роботі облгазів, серед яких зарахування промисловим споживачам газу за цінами побутових споживачів. Для зменшення впливу цих детермінантів запропоновано зрівняти ціни для усіх категорій споживачів, запровадити сучасні системи автоматизованого обліку, які використовують у країнах ЄС, оскільки втрати від таких маніпуляцій значно перевищують інвестиції необхідні для закупівлі необхідного контролюючого обладнання.

У підрозділі 2.3 „Причини, умови та криміногенні ситуації вчинення злочинів у нафтогазовому комплексі” виділено та досліджено найбільш типові криміногенні ситуації, що передують вчиненню злочинів у НГК та встановлено, що основними їх складовими елементами є: недостатній державний та громадський контроль за діяльністю суб’єктів НГК; неналежний рівень фізичної охорони об’єктів НГК; недоліки правового регулювання та корупція.

Розділ 3 „Запобігання злочинам у нафтогазовому комплексі України” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Поняття та основні напрями запобігання злочинам у нафтогазовому комплексі України на загальносоціальному рівні” охарактеризовано коло державних органів, на яких чинним законодавством покладено обов’язки по контролю за діяльністю суб’єктів НГК та недопущенню вчинення ними злочинів. Проаналізовано повноваження, надані їм з цією метою, основні форми та результати їх діяльності.

Розглянуто та розмежовано терміни, які використовуються на позначення запобіжної діяльності та запропоновано продовжити роботу з впорядкування сучасного словника кримінологічних термінів. Під терміном „запобігання злочинам у НГК” пропонується розуміти систему заходів, що здійснюються у суспільстві та спрямовані на виявлення, усунення і нейтралізацію факторів злочинності та конкретних злочинних діянь, що вчиняються у нафтогазовому комплексі, умов, що сприяють їх здійсненню, превентивного впливу на осіб, які схильні до вчинення правопорушень у даній сфері та припинення розпочатих злочинних діянь.

Обґрунтовано тезу про те, що дієвість системи запобігання і протидії злочинам, зниження рівня їх латентності, значною мірою залежать від налагодженої взаємодії між суб’єктами запобігання злочинам. Констатовано, що важливе значення для запобігання має співпраця з інститутами громадянського суспільства. Діяльність окремих громадян та їх об’єднань має бути спрямована на запобігання злочинам у НГК України шляхом інформування про факти вчинення злочинів, надання пропозицій, рекомендацій до проектів нормативних актів, що регулюють запобіжну діяльність, розробки державних та регіональних програм запобігання та протидії злочинам, моніторингу звітів про виконання таких програм, проведення інформаційної роботи, освітніх заходів та підвищення правової культури населення.

Досліджено діяльність тимчасових слідчих комісій ВРУ щодо запобігання злочинам у НКГ та виявлено основні недоліки їх роботи. Запропоновано включати до складу тимчасових слідчих комісій ВРУ у якості спостерігачів співробітників правоохоронних і контролюючих органів, що має підвищити ефективність їх діяльності та дозволить цілеспрямовано і чітко реагувати на виявленні правопорушення.

Для запобігання злочинам у цій сфері важливе значення має забезпечення прозорості використання коштів, які надходять у розпорядження суб’єктів НГК для забезпечення їх діяльності, прозорості щодо інформації, яка не становить комерційної таємниці, розширення меж застосування конкурсних процедур при здійсненні державних закупівель у НГК тощо.

У підрозділі 3.2 „Основні напрями спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у нафтогазовому комплексі України” вказується, що одним із ключових питань спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у НГК є належний рівень державного контролю, що має здійснюватись випереджаючими темпами для запобігання потенційним злочинам. Пропонується запровадити обов’язкову процедуру кримінологічної експертизи нормативно-правових актів у НГК.

З метою налагодження ефективної взаємодії суб’єктів запобігання та протидії злочинам у НГК України запропоновано створити єдину базу кримінологічної інформації та позитивного досвіду усіх державних та недержавних суб’єктів щодо запобігання злочинності в НГК України з диференційованими можливостями доступу до цих даних.

В результаті кримінологічного аналізу виявлено ряд недоліків у базових нормативно-правових актах НГК України, що можуть детермінувати вчинення злочинів серед яких Закон України „Про засади функціонування ринку природного газу” та Закон України „Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу України”. Встановлено, що в цих актах встановлено невиправдано преференційну систему для підприємств НГК у питаннях банкрутства та у сфері розрахунків з іншими учасниками ринку, ускладнено доступ до базової інформації про підприємства та ринок НГК, що не лише створює умови для незаконного захоплення підприємств та відмивання коштів, а й суперечить міжнародними зобов’язанням України на енергетичних ринках, зокрема ініціативі Асоціації „Енерготранспарентність” (ЕІТІ) тощо.

Обґрунтовано необхідність кодифікації нормативно-правової бази нафтогазового комплексу та всього енергетичного сектору шляхом розробки єдиного Енергетичного кодексу України.