| Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, відображається ступінь її наукової розробленості, зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладаються положення наукової новизни та розкривається практичне значення досягнутих у ході дослідження результатів, наводяться дані про їх апробацію.
Розділ 1 Поняття та загальна характеристика міжнародних стандартів щодо провадження у справах про торгівлю людьми» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Поняття торгівлі людьми: міжнародно-правові аспекти» зазначається, що сьогодні значно активізувалася робота із вдосконалення національного законодавства України. Стверджується, що ступінь повноти охоплення вітчизняним кримінальним законодавством злочинів, передбачених міжнародними документами, значною мірою характеризує дійсне ставлення держави до торгівлі людьми. Правове оформлення як неприпустимого явища торгівля людьми вперше отримала в XIX ст. з ухваленням у 1815 р. Віденським конгресом Генерального акту, до якого було приєднано додаток про заборону торгівлі африканцями на міжнародному рівні. Одним із напрямів міжнародної протидії торгівлі людьми є протидія работоргівлі та рабству. Протягом останніх десятиріч з’явились комплексні за своїм характером міжнародні документи, в яких декларується намагання одночасної протидії різним проявам торгівлі людьми.
У підрозділі 1.2. «Розвиток законодавства України щодо запобігання торгівлі людьми в контексті міжнародного права» зазначено, що введення у національне законодавство статті, яка передбачала покарання за торгівлю людьми, було дуже важливим кроком уперед, і Україна стала першою державою з-поміж держав СНД, яка прийняла такий закон. Проте нововведений закон був недосконалим і потребував доопрацювання, тому у 2006 р. ст. 149 КК України була викладена у новій редакції. Новелою в законі є розуміння незаконної експлуатації людини у вигляді вилучення у неї органів, проведення дослідів над нею без її згоди, примусової вагітності, а також тримання людини в рабстві або подібному до рабства чи у підневільному стані.
Враховуючи досвід європейських країн та аналіз системи захисту потерпілих і свідків в Україні, запропоновано наступні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняної законодавчої бази та практики її застосування: – для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту в суді, необхідно проводити цю процедуру з використанням технічних засобів з іншого приміщення, для чого слід обладнати суди відповідним устаткуванням і створити можливість безпечного дистанційного зв’язку, у КПК України доцільно передбачити механізм підтвердження особи свідка; для убезпечення потерпілої особи від психологічного травмування під час допитів необхідно застосовувати відеозапис, який у європейських країнах у певних категоріях справ є обов’язковим; в окремих випадках процесуальним законодавством європейських країни передбачена участь судді у проведенні допиту свідка саме під час досудового слідства з метою надання можливості свідкові не брати участь у судовому розгляді справи, запровадження такого механізму є доцільним і у кримінально-процесуальному законодавстві України.
У підрозділі 1.3. «Механізми співпраці України з правоохоронними органами зарубіжних країн та неурядовими організаціями у справах про торгівлю людьми» досліджуються напрями міжнародного співробітництва щодо протидії торгівлі людьми в умовах сьогодення. З урахуванням принципу спеціалізації сучасних правоохоронних органів та їх посадових осіб особливої актуальності набувають питання тактики і організації взаємодії з іноземними правоохоронними і компетентними органами. На даний час в Україні сформувались напрями міжнародної співпраці у сфері протидії організованій злочинності та торгівлі людьми. Це діяльність у межах: багатостороннього співробітництва, на рівні двосторонніх угод, у рамках неурядових міжнародних організацій. Надалі необхідно продовжувати роботу щодо подальшого вивчення, порівняльного аналізу, узагальнення та поширення в Україні міжнародного досвіду з питань запобігання та протидії торгівлі людьми.
Розділ 2 «Організаційні особливості досудового провадження у справах про торгівлю людьми» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Порушення кримінальної справи про торгівлю людьми» автор зазначає, що інформацію про вчинення торгівлі людьми найчастіше отримують шляхом аналізу: 1) оголошень у ЗМІ про можливість працевлаштування за кордоном; 2) даних відділів віз та реєстрації, паспортної, реєстраційної та міграційної роботи в ОВС; 3) даних військових підрозділів охорони державного кордону; 4) відомостей, отриманих в туристичних фірмах; 5) даних, отриманих від правоохоронних органів інших країн; 6) відомостей, отриманих від обвинувачених, потерпілих або свідків у інших кримінальних справах; 7) заяв потерпілих та їх родичів.
Серед приводів порушення кримінальної справи у справах про торгівлю дітьми найбільш часто зустрічаються заяви або повідомлення посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян та безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Повідомлення, опубліковані в пресі, часто стають приводом для заведення оперативно-розшукових справ зокрема при купівлі-продажу дитини, її експлуатації з метою трансплантації органів, коли в друкованих та електронних засобах інформації публікуються відповідні оголошення.
Аналіз кримінальних справ про торгівлю людьми свідчить, що значна їх кількість порушується: – за заявами батьків чи родичів про зникнення доньки, дружини чи сестри; – за фактами затримання при спробі перетнути кордон України за підробленими документами чи поза офіційним пунктом перетину кордону; – на підставі повідомлень з правоохоронних органів іноземних держав про факти депортації, тощо.
У підрозділі 2.2. «Предмет доказування в справах про торгівлю людьми та його особливості» автор розглядає типові обставини, що підлягають доказуванню (встановленню), у справах про торгівлю людьми, а саме: 1) обставини, що належать до події злочину; 2) обставини, які мають значення для кваліфікації діяння як торгівлі людьми; 3) обставини, що характеризують особу, яка вчинила злочин; 4) обставини, що належать до суб’єктивної сторони злочину; 5) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину; 6) обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання особи (ст.ст. 66, 67 КК України); 7) обставини, що визначають характер і розмір завданої злочином шкоди; 8) обставини, що визначають причини і умови, які сприяли вчиненню торгівлі людьми; 9) обставини, які вказують на постзлочинну діяльність особи, яка вчинила торгівлю людьми.
Розділ 3 «Особливості провадження у справах про торгівлю людьми» складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Проблемні питання провадження у справах про торгівлю людьми» зазначено, що органи досудового слідства допускають порушення норм КПК України на всіх стадіях провадження в кримінальних справах. Ці помилки та порушення знижують ефективність протидії торгівлі людьми, призводять до порушення конституційних прав громадян. 39% опитаних голів місцевих судів звернули увагу на такі складнощі у розгляді даної категорії справ: неявка свідків; відмова потерпілих від даних на досудовому слідстві показань; неякісно зібрані докази на стадії досудового слідства тощо.
З метою підвищення ефективності розслідування в межах України запропоновано створити єдиний банк даних щодо осіб, які причетні до торгівлі людьми; також необхідно створити притулки та реабілітаційні центри для потерпілих та свідків торгівлі людьми; доцільно запровадити спеціалізацію суддів, тобто в кожному суді призначити окремого суддю для розгляду справ, пов’язаних з торгівлею людьми, а також розглядати справи цієї категорії в закритих судових засіданнях.
У підрозділі 3.2. «Допит як спосіб одержання інформації» зазначено, що проведення слідчих дій під час провадження у справах про торгівлю людьми має свою специфіку у зв’язку з невизначеністю інформації стосовно особи, яка стала жертвою торгівлі. Показання потерпілих і свідків є одними із джерел доказів, на підставі яких встановлюються обставини, що мають значення для встановлення істини у справі. Визначено категорії свідків та потерпілих, встановлено особливості тактики їх допиту. Наголошується, що протиправний вплив на потерпілих та свідків здійснюється переважно під час досудового слідства, дещо рідше розпочинається під час судового розгляду; інколи такий вплив має місце ще до порушення кримінальної справи, і є таким інтенсивним, що під час досудового слідства та судового розгляду справи потерпілий або свідок вважав реальною загрозу життю, здоров'ю, житлу або майну і відчував небезпеку. Зазначено, що одним із чинників зростання кількості протиправного впливу на потерпілих та свідків у справах, пов’язаних з обвинуваченням у вчиненні торгівлі людьми, є домінування їх показань як доказів по кримінальних справах. Протистояти розглянутим загрозам покликана регламентована нормативно-правовими актами різного рівня система забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Слід розробити механізм забезпечення захисту свідків та інших вразливих учасників судочинства, а також врегулювати питання реінтеграції жертв, зокрема, із залученням неурядових організацій та наданням фінансової підтримки. Необхідно внести зміни та доповнення до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» на предмет спрощеного порядку застосування заходів безпеки.
У підрозділі 3.3. «Огляд місця події, обшук та виїмка» встановлено, що під час провадження у справах про торгівлю людьми об’єктами огляду є: борделі, готельні кімнати чи інші місця, де утримувались потерпілі і де мала місце сексуальна чи інша експлуатація. Аналіз літературних джерел та вивчення кримінальних справ свідчить, що місцем події при вчиненні злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, є: місце добровільного або насильницького утримування потерпілої. Виходячи з цього, пропонується виокремлювати дві типові слідчі ситуації, характерні для огляду місця події у справах даної категорії: а) жертва перебуває в приміщенні добровільно; б) жертва утримується в приміщенні силоміць. Визначено певні недоліки в організації та тактиці проведення огляду у справах вказаної категорії. Також розглядаються особливості проведення обшуку і виїмки.
У підрозділі 3.4. «Призначення судових експертиз» автор зазначає, що призначення і проведення судових експертиз під час провадження у справах про торгівлю людьми є одним із засобів одержання доказової інформації. До судових експертиз, що найчастіше зустрічаються під час провадження у справах цієї категорії, належать наступні: судово-медична, судово-психологічна, судово-дактилоскопічна, судово-почеркознавча, експертиза відеозвукозапису, портретна, технічна експертиза документів тощо. Перелічені експертизи в процесі розслідування зазначених кримінальних справ призначаються залежно від слідчої ситуації, що склалася. Визначено перелік питань, які виносять на розгляд зазначених видів експертиз.
|
