ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається мета і задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 «Доктринальні та практичні підходи до формування вчення про розслідування злочинів проти довкілля» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу ступеня розробленості цієї проблеми, визначенню поняття та сутності злочинів проти довкілля, дослідженню значення кримінальної та кримінально-правової класифікації таких злочинів для побудови їх криміналістичної характеристики, а також визначенню специфіки правового регулювання у цій сфері.

У підрозділі 1.1. «Загальний огляд наукових джерел про розслідування злочинів проти довкілля» зазначається, що незважаючи на значну кількість досліджень у сфері злочинів проти довкілля, істотній зміні у їхньому стані, структурі та динаміці, необхідно провести комплексне наукове дослідження криміналістично значущої інформації про способи та обстановку їх вчинення, предмет злочинного посягання, специфічні сліди і суспільно небезпечні наслідки діяльності певних осіб та розробки системи елементів криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля, наукових методів, тактичних прийомів і рекомендацій, спрямованих на виявлення, розслідування зазначених злочинів та їх запобігання, а також визначити особливості початкового етапу розслідування злочинів проти довкілля.

Акцентується увага на тому, що велика кількість нормативно-правових актів ускладнює їх застосування як органами, що здійснюють контроль у галузі екології, так і органами розслідування, прокурорського нагляду та судами. Це, в свою чергу, негативно впливає на своєчасність виявлення ознак злочинів проти довкілля, оперативність їх розслідування та запобігання, притягнення винних до кримінальної відповідальності, відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю та здоров’ю людини.

У підрозділі 1.2. «Поняття та сутність злочинів проти довкілля» визначено поняття та правову природу злочинів проти довкілля.

Наголошено на існуванні низки закономірностей злочинів проти довкілля, що проявляються у специфічній обстановці злочинної діяльності, наслідках таких злочинів, наявності специфічних слідів злочинної діяльності або бездіяльності суб’єктів злочинів проти довкілля, особливостях суб’єктного складу.

Доведено, що категорію злочинів у сфері екології доречніше називати саме злочинами проти довкілля.

На підставі аналізу наукових поглядів та нормативно-правового забезпечення сформульовано визначення злочинів проти довкілля як передбачених кримінальним законом злочинних посягань на навколишнє природне середовище та екологічну безпеку країни, що вчиняються службовими, спеціально уповноваженими особами, на яких покладено обов’язок дотримання встановлених екологічних правил, та іншими особами шляхом злочинної діяльності, або бездіяльності, яка заподіяла шкоду довкіллю із застосуванням знарядь, засобів, джерел вчинення злочинів, або з використанням обстановки вчинення таких злочинів, які посягають на відносини з приводу умов співіснування багатофункціональної збалансованої системи життєдіяльності людини, та завдають цим відносинам істотної шкоди або ставлять їх під загрозу заподіяння такої шкоди.

Підрозділ 1.3. «Криміналістична та кримінально-правова класифікація злочинів проти довкілля» розкриває значення криміналістичної та кримінально-правової класифікації злочинів проти довкілля. Доведено важливість розроблення криміналістичної класифікації злочинів проти довкілля, оскільки вона є основою для створення особливих криміналістичних методик розслідування, які враховують не тільки кримінально-правові, а, в першу чергу, криміналістично значимі дані про той чи інший різновид злочинів.

Криміналістичну класифікацію злочинів проти довкілля пропонується здійснювати за такими критеріями:

а) залежно від кола суб’єктів, інтереси яких порушуються, злочини поділяються на такі: зачіпають інтереси однієї держави; зачіпають інтереси двох і більше держав (транснаціональні злочини проти довкілля, наприклад, екоцид або забруднення морських вод, що належать декільком державам);

б) залежно від суб’єкта злочину: вчинені загальним суб’єктом (особа, яка не має спеціальних посадових повноважень); вчинені спеціальним суб’єктом; вчинені одноосібно або групою осіб; вчинені особою вперше чи особою, яка раніше вчиняла злочини;

в) залежно від способу впливу на довкілля: пов’язані із заволодінням або знищенням природних ресурсів; пов’язані із негативним впливом на природне середовище, його погіршенням; інші злочини проти довкілля.

Аргументовано, що підставами криміналістичної класифікації злочинів повинні бути їх істотні ознаки: дані про способи та обстановку вчинення злочинів, предмет злочинного посягання, знаряддя, мотиви, наслідки злочинної діяльності тощо, що сприятиме раціональній побудові методик розслідування.

Розділ 2 «Методичні основи початкового етапу розслідування злочинів проти довкілля» складається з трьох підрозділів, присвячених розробці теоретичних засад криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля, визначення типових слідчих ситуацій та висунення версій і планування початкового етапу розслідування.

У підрозділі 2.1. «Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля» формулюється її визначення, наводяться види криміналістичної характеристики, розкривається склад її елементів.

Під криміналістичною характеристикою злочинів проти довкілля пропонується розуміти систему елементів, які структурно пов’язані з відповідними елементами складів злочинів проти довкілля та визначаються типовими криміналістичними ознаками: суб’єктом і джерелом впливу, предметом злочину, обстановкою, злочинною поведінкою, механізмом слідоутворення, а також самими слідами, їх поширенням та локалізацією.

Основними елементами криміналістичної характеристики злочинів проти довкілля є характеристика особистісних якостей та рольових функцій суб’єктів злочинів; характеристика обстановки їх вчинення; характеристика предмета злочинного посягання; характеристика предмета вчинення злочинів проти довкілля; характеристика слідів та процесу слідоутворення злочинної діяльності або бездіяльності.

Окрім наведених у науковій літературі груп слідів, на основі матеріалів слідчої практики, а також результатів проведеного дослідження визначено групи слідів злочинів проти довкілля: сліди негативних змін у довкіллі (негативні зміни властивостей: води, атмосферного повітря, земель, інших природних об’єктів (надр, корисних копалин, континентального шельфу України)); сліди негативних змін на територіях взятих під охорону держави, та на об’єктах природно-заповідного фонду; сліди ураження тварин та рослин; сліди зміни стану здоров’я людини (тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження; захворювання чи загибель людей); сліди шкідливих речовин та матеріалів для здоров’я людей і довкілля (легкозаймистих та їдких речовин; ядерних матеріалів; джерел іонізуючого випромінювання; відходів і вторинної сировини; мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів); сліди транспортних засобів (авто-, мототранспорту, тракторів, будівельних та інших спеціальних самохідних машин і механізмів (екскаваторів, грейдерів тощо), несамохідного транспорту (саней, ручних тачок, возів тощо), водного та повітряного транспорту (човнів, кораблів, катерів, гелікоптерів).

У підрозділі 2.2. «Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів проти довкілля» досліджено поняття слідчої ситуації, а також висвітлено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів проти довкілля.

Дисертантом окреслено типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинного знищення (пошкодження) об’єктів природи: перша ситуація – мало місце злочинне знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави, об’єктів природно-заповідного фонду і порушника встановлено; друга ситуація – мало місце злочинне знищення (пошкодження) лісових масивів, рибних запасів, територій, взятих під охорону держави; об’єктів природно-заповідного фонду, але особа, яка це вчинила, не встановлена.

Типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування злочинів, вчинених службовою, спеціально уповноваженою, іншою особою шляхом забруднення атмосферного повітря, водних об’єктів, є такі: перша ситуація – мало місце забруднення атмосферного повітря (водних об’єктів чи земель) і встановлено місце та джерело забруднення, особу порушника; друга ситуація – мало місце забруднення атмосферного повітря (водних об’єктів чи земель), але джерело забруднення та особа, яка це вчинила, не встановлені.

У підрозділі 2.3. «Висунення версій та планування на початковому етапі розслідування злочинів проти довкілля» досліджено специфіку висунення версій, а також розроблено пропозиції щодо плану заходів у процесі розслідування злочинів проти довкілля на початковому етапі.

Висування версій при розслідуванні злочинів у сфері довкілля здійснюється на підставі аналізу наявної доказової інформації; відомостей про розкриті аналогічні злочини; відомостей про нерозкриті аналогічні злочини; відомостей про аналогічні способи вчинення злочинів. Крім того, використовувався власний досвід слідчої діяльності, а також узагальнений позитивний досвід розкриття таких злочинів.

Підставою для класифікації версій нами обрана сукупність вихідних даних, що дозволило виділити загальні та окремі версії. Загальні версії стосуються характеру події, осіб, які вчинили злочин проти довкілля, а окремі — деяких деталей події злочину, слідів чи речових доказів.

Дисертантом виділено такі типові версії при розслідуванні злочинів проти довкілля:

1) залежно від поширеності: обмежена кількість жертв злочину проти довкілля; регіональне поширення негативних наслідків злочину проти довкілля; транснаціональне поширення негативних наслідків злочину проти довкілля;

2) залежно від особи злочинця: а) залежно від наявності спеціальних посадових повноважень: вчинені особою, яка не має спеціальних посадових повноважень; вчинені особою, яка має спеціальні повноваження; б) за кількістю осіб: вчинені одноосібно або групою осіб; в) за наявністю рецидиву: злочин вчинила особа, яка раніше не була засуджена; злочин вчинила особа, яка раніше була засуджена за інші злочини; злочин вчинила особа, яка раніше була засуджена за інший злочин проти довкілля;

3) залежно від події, що відбулася: має місце злочин проти довкілля; має місце інший злочин; надійшла неправдива заява (чи повідомлення); наслідки діяння у сфері довкілля не є злочинними.

У підрозділі доведено, що значення планування розслідування визначається важливістю тактичних завдань, які можуть бути вирішені з його допомогою. До таких завдань належать: а) визначення правильних шляхів розслідування злочинів; б) забезпечення об’єктивності, повноти та всебічності розслідування; в) своєчасне застосування науково-технічних і тактичних прийомів криміналістики з урахуванням особливостей кожної справи; г) забезпечення найбільш ефективного поєднання оперативно-розшукових заходів і слідчих дій при розслідуванні; д) сприяння економії сил і засобів слідчого апарату, швидкість розслідування.

У підрозділі аргументовано виділення таких видів планування при розслідуванні злочинів проти довкілля: 1) просте планування; 2) планування за епізодами; 3) планування при розслідуванні групою слідчих. З матеріалів наглядового провадження щодо злочинів проти довкілля, поданих природоохоронними прокуратурами досліджуваних нами областей, ми дійшли висновку, що у 90 % справ провадилось планування за епізодами. На думку слідчих, воно є найбільш ефективним при розслідуванні таких злочинів.

Розділ 3 «Організація і тактика проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів проти довкілля» складається з чотирьох підрозділів, присвячених загальній характеристиці слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів проти довкліля, а також розкрито організацію і тактику проведення таких слідчих дій, як огляд місця події, допит, огляд документальних джерел доказової інформації та їх виїмку, визначено особливості використання спеціальних знань у процесі розслідування.

У підрозділі 3.1. «Організація і тактика огляду місця події на початковому етапі розслідування злочинів проти довкілля» визначено основні рекомендації щодо огляду місця події при розслідуванні злочинів проти довкілля, що мають практичне значення. Вони побудовані за результатами аналізу практики огляду місця події та складання відповідних протоколів. Використання слідчим цих рекомендацій сприятиме встановленню низки обставин, пов’язаних із розслідуваною подією, а саме: зони, джерела, слідів, наслідків, причин та умов, що сприяли забрудненню, тощо.

Наголошено на наявності значної кількості особливостей проведення огляду місця події щодо злочинів проти довкілля, оскільки такий огляд пов’язаний з правильним визначенням об’єктів огляду і їхніх меж, які визначаються з урахуванням різних факторів (характеру і ступеня забруднення, метеорологічних умов на момент забруднення тощо), складності забруднення та рівня негативних наслідків для навколишнього середовища, що можливе лише із залученням фахівців у різних сферах знань, проте подекуди неможливе проведення негайного огляду місця події у зв’язку із негативним впливом на навколишнє середовище та неможливістю знаходження там людей.

У підрозділі 3.2. «Особливості тактики допиту на початковому етапі розслідування злочинів проти довкілля» вказується на специфіку проведення допиту свідків у злочинах проти довкілля, враховуючи обізнанність певних осіб про його обставини.

При розслідуванні злочинів проти довкілля слідчий може допитувати свідків, а також потерпілого у зв’язку зі спричиненням йому фізичної, матеріальної чи моральної шкоди. Тактика допиту потерпілого повинна бути спрямована на з’ясування обставин злочину, встановлення джерела забруднення, характеру шкідливих наслідків тощо. Слідчому доцільно застосовувати такі тактичні прийоми, як деталізація показань, співставлення, уточнення, пред’явлення кіно, фотознімків тощо. При допиті слідчим повинні з’ясовуватися у потерпілого такі питання: яким чином він опинився на місці події, чим там займався; коли і за яких обставин йому була спричинена шкода; в чому виявляється шкода (захворювання); де і ким був поставлений діагноз тощо.

У підрозділі 3.3. «Особливості тактики огляду та виїмки документальних джерел доказової інформації на початковому етапі розслідування злочинів проти довкілля» визначено, що при дослідженні документів, що мають значення для розслідування злочинів проти довкілля, вилучених у результаті виїмки, характерним є використання загальних методів пізнання: вивчення, аналіз, порівняння, синтез. Основний метод оцінки – це синтез результатів дослідження. Використання цього загального методу дослідження полягає в узагальненні відомостей, отриманих в результаті вивчення декількох документів, і зіставленні з іншими матеріалами справи. Внаслідок такого узагальнення – синтезу інформації, отриманої з різних джерел, — формується якісно нова інформація, яка відповідає поставленим перед слідчим меті і завданням, що з неї витікають. Така інформація допомагає слідчому зробити висновок про винність чи невинуватість певної особи у вчиненні злочину, обставини, спосіб, причини та умови його вчинення.

За результатами дослідження матеріалів справ, порушених у зв’язку із злочинами проти довкілля, опрацювання протоколів виїмки документів ми дійшли висновку, що основними діями слідчого на першому етапі виїмки є прийняття обґрунтованого рішення про проведення виїмки, визначення питання щодо її необхідності; визначення кола предметів і документів та осіб або підприємств, установ і організацій, в яких вони будуть вилучатися; визначення місця та часу проведення виїмки; визначення кола учасників виїмки, їх роль у проведенні цієї слідчої дії; завчасна підготовка технічних засобів, засобів фіксації ходу та результатів виїмки, транспорту, вирішення інших організаційних питань; винесення мотивованої постанови на підставі вимог частини п’ятої статті 114 та частин другої та третьої статті 178 КПК України. Від якості проведення зазначених заходів повною мірою залежить успішне проведення виїмки, досягнення визначених завдань.

У підрозділі 3.4. «Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів проти довкілля» дисертант стверджує, що слідчий, розслідуючи кримінальну справу про злочин проти довкілля, стикається із необхідністю використання спеціальних знань мінімум у двох галузях – техніки та екології. Необхідність використання спеціальних знань у галузі техніки обумовлена обов’язковим елементом цього злочину – технологічними процесами та виробництвом, а використання спеціальних знань у галузі екології допоможе встановити обсяг негативних наслідків вчиненого злочину для навколишнього середовища, а також виявити можливі причини, які спричинили такі наслідки. Процесуальною формою використання спеціальних знань є участь спеціаліста у проведенні окремих слідчих дій; участь особи, яка має спеціальні знання, як спеціаліста при виконанні дослідження і наданні відповідного документа; залучення особи, яка має спеціальні знання, як експерта. Різноманітність експертиз визначається характером задач, які слідчому належить вирішити, та видом злочину проти довкілля. У результаті аналізу слідчої практики та науково-теоретичних розробок щодо судово-екологічної експертизи дисертант дійшов висновку про основні питання, що потребують кваліфікованої оцінки спеціалістом, перелік яких наводиться в дисертації.

Інші судові експертизи при розслідуванні злочинів проти довкілля призначаються як для встановлення самого факту забруднення, так і його специфічних обставин, наслідків та ін.