АРТ-ТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, теоретико-методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість здобутих результатів, подано відомості про надійність і вірогідність, апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі дисертації – “Теоретичні аспекти дослідження проблеми впливу арт-терапії на розвиток молодшого школяра із затримкою психічного розвитку” – проаналізовано стан розробленості проблеми, що досліджувалась у загальній та спеціальній психолого-педагогічній літературі; з’ясовано особливості становлення арт-терапії як засобу впливу на людину; визначено особливості впливу арт-терапії на дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку; визначено та обґрунтовано педагогічні умови впливу арт-терапії на розвиток дитини молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку шляхом підвищення рівня надання соціально-педагогічної підтримки; проаналізовано шляхи надання соціально-педагогічної підтримки дітям молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку через використання арт-терапевтичних технологій в навчально-виховному процесі; обґрунтовано організаційно-педагогічну модель впливу арт-терапії на соціально-педагогічну підтримку молодших школярів із затримкою психічного розвитку.

Проаналізовано дослідження, присвячені впливу арт-терапії та мистецтва на розвиток дітей (О. Вознесенська, І. Дмитрієва, О. Коломійцева, Л. Куненко, І. Кузава, Е. Ютрина та ін.). Виявлено, що під арт-терапією сучасні дослідники розуміють заняття мистецтвом в якості терапевтичних процедур, кінцевою метою яких є відновлення здоров’я (фізичного та душевного), виправлення психофізичних порушень, підтримка душевної рівноваги та адекватного сприйняття реальності. Констатовано, що у межах психологічного напряму арт-терапія якісно змінює стан особистості, зокрема знижує тривожність, змінює самосприймання, розвиває творчу уяву (О. Верховенко, Н. Єщенко, М. Кисельова, О. Копитін та ін.); в педагогіці за допомогою арт-терапії забезпе­чується соціальна адаптація як здорової дитини, так і дитини з порушеннями психічного розвитку (І. Дмитрієва, Т. Добровольська, І. Левченко, Є. Медвєдєва та ін.).

Підтверджено ефективність використання різноманітних видів арт-терапії в корекції і лікуванні широким спектром праць вітчизняних і зарубіжних науковців з музикотерапії (Л. Брусиловський, І. Гриньова, В. Петрушин та ін.), вокалотерапії (С. Шушарджан та ін.), ізотерапії (М. Бурно, А. Захаров, Р. Хайкін та ін.), бібліотерапії (А. Міллер, Т. Мурашевський, Ю. Некрасова, Е. Рау та ін.), імаготерапії (І. Вольперт, Н. Говоров та ін.). Ці позиції підтверджують представники українського арт-терапевтичного напряму (О. Браусенко-Кузнєцов, О. Вознесенська, О. Деркач, Л. Мова, О. Плетка, А. Старовойт та ін.)

З’ясовано, що із великої кількості концепцій, які наразі використовуються для обґрунтування практики арт-терапевтичної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, педагогічно найбільш виправданими є ті, що орієнтовані на процес психічного розвитку (онтогенезу) і розглядають його в контексті впливу різноманітних внутрішніх (конституційно-генетичних, соматоорганічних, особистісних тощо) і зовнішніх (мікро- та макросоціальних, культурологічних, екологічних тощо) факторів, тобто системно (Т. Добровольська, Л. Комісарова, І. Левченко, О. Медвєдєва, С. Рибакова, Н. Сєргєєва та ін.).

Проаналізовано наукові праці, присвячені наданню соціально-педагогічної підтримки дітям (І. Дементьєва, І. Макаренко, Л. Оліференко, В. Пігіда, А. Скрипник, Т. Шульга та ін.), що засвідчили необхідність пошуку нових підходів до вирішення цієї проблеми. Спираючись на дослідження стану надання соціально-педагогічної підтримки було виділено й охарактеризовано педагогічні умови впливу арт-терапії на рівень соціально-педагогічної підтримки дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку:

1)     цілеспрямований систематичний педагогічний вплив на особистість дитини з урахуванням її індивідуальних психологічних особливостей;

2)     зорієнтованість навчального процесу на об’єднання традиційних методів навчання та арт-терапії;

3)     збагачення змісту виховної роботи методами арт-терапії, зокрема таких, як музикотерапія, казкотерапія, ігротерапія та ізотерапія.

Спираючись на виділені педагогічні умови, визначено та обґрунтовано організаційно-педагогічну модель впливу арт-терапії на рівень надання соціально-педагогічної підтримки молодших школярів із затримкою психічного розвитку (рис. 1), яка дала змогу поєднати компоненти надання соціально-педагогічної підтримки в окремі блоки.

З’ясовано, що проведені дослідження щодо соціально-педагогічної підтримки дітям молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку виявилися недостатньо повними. Відтак, цю проблему можна розглядати як недостатньо вивчену, і такою, що потребує спеціального дослідження.

Проведений теоретичний аналіз проблеми дослідження переконливо довів необхідність подальших пошуків шляхів використання арт-терапевтичних засобів для забезпечення соціально-педагогічної підтримки дітям молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку.

У другому розділі – “Експериментальне дослідження стану соціально-педагогічної підтримки молодших школярів із затримкою психічного розвитку” – описано критерії, показники та рівні надання соціально-педагогічної підтримки молодшим школярам із затримкою психічного розвитку, обґрунтовано методику констатувального експерименту, подано її змістове наповнення та результати дослідження стану сформованості кожного з компонентів соціально-педагогічної підтримки учнів молодших класів із затримкою психічного розвитку; описано еталони рівнів соціальної, педагогічної та емоційної підтримки.

Описано критеріальний підхід до діагностики соціально-педагогічної підтримки дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку. Так, в соціально-педагогічній підтримці було виділено три критерії – соціальна підтримка, педагогічна та емоційна підтримка – кожен з яких, відповідно, містив три показники. Основними показниками соціальної підтримки були: адаптація, тобто звикання дітей до нового середовища за нових умов (школи, навчальної діяльності), комунікативні схильності (здатність до спілкування, контактів) та організаційні схильності (здатність до належного впорядкування, планомірної спрямованості). Основними показниками педагогічної підтримки були: успішність (міра засвоєння знань, умінь і навичок), взаємини в колективі однолітків та взаємини з педагогічним колективом. Основними показниками емоційної підтримки були: естетичні почуття (особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності та у творах мистецтва), моральні почуття (етичні почуття, які в широкому розумінні є синонімом моралі) та інтелектуальні почуття (почуття, які виникають у процесі пізнавальної діяльності людини й нею зумовлені).