ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ ЗАСОБАМИ ПРОЕКТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування комунікативної компетентності майбутніх юристів» – на широкому міждисциплінарному діапазоні (філософія, педагогіка, психологія, мовознавство, право) узагальнено теоретичні набутки щодо вивчення сутності поняття «компетентність», його складників; подано характеристики компетентності; досліджено проблему формування комунікативної компетентності в сучасній теорії та практиці підготовки юристів, розкрито поняття «комунікативна компетентність майбутнього юриста», проаналізовано її структуру.

Аналіз досліджень науковців (Н. Бібік, С. Бондар, Н. Волкова С. Гусарев, Ю. Ємельянов, І. Єрмаков, А. Жалінський, М. Заброцький, Н. Івакіна, В. Калінін, С. Клепко, О. Овчарук, О. Скакун, Л. Петровська, А. Пиголкіна та ін.) дозволив визначити поняття «комунікативна компетентність майбутнього юриста», яке розуміємо як інтегральне особистісне утворення, що забезпечує ефективність здійснення комунікації в системі професійних відносин та передбачає усвідомлене розуміння цінності професійної комунікації для діяльності юриста, опанування культурою й технологіями комунікацій, вербальними, невербальними засобами для збагачення комунікацій, оновлення власного комунікативного досвіду.

Встановлено, що комунікативна компетентність ґрунтується на усвідомленому розумінні цінності комунікації для професійної діяльності юриста, яка позитивно відображає систему цінностей комунікативних знань і визначає цілеспрямовану діяльність студентів щодо їх засвоєння, усвідомлення етичних, деонтологічних норм і правил комунікативної взаємодії засобами вербальної, невербальної комунікації, здійснення рефлексії комунікативних дій і прийнятих рішень; сформовану сукупність узагальнених комунікативних умінь та розвинутий емоційний інтелект. Опанування майбутнім юристом таким інтегральним особистісним утворенням і практична реалізація його складників здатні забезпечити кваліфіковане виконання професійних обов’язків.

Обґрунтовано складники комунікативної компетентності майбутнього юриста (ціннісне ставлення до професійної комунікації, зокрема, оволодіння мистецтвом прийняття правильного рішення в юридичній практиці, усвідомлення деонтологічних норм юриста й основ взаємодії як з колегами, так і з тими, кому надаються професійні послуги, здійснення експертизи власних комунікативних дій і прийнятих рішень; сукупність узагальнених комунікативних умінь; емоційний інтелект). Відповідно до виділених компонентів визначено критерії, показники та рівні їх сформованості: низький, достатній і високий.

З урахуванням наукового доробку вчених (В. Вербицький, В. Докучаєва, І. Єрмаков, Л. Зазуліна, В. Логвін, В. Паламарчук, О. Пєхота, І. Підласий, В. Плишевський, Є. Полат, Г. Селевко, А. Хуторськой, Т. Шамова, Г. Щедровицький та ін.) з’ясовано сутність проектної технології як системи науково обґрунтованих дій, які гарантують досягнення поставленої мети (формування комунікативної компетентності) підготовки майбутніх фахівців, її поліфункціональний характер. Вона є розвивальним середовищем, засобом максимального наближення особистості до реальної професійної діяльності та залучення її до розв’язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та професійного спілкування й співпраці, формує в майбутніх фахівців комунікативну компетентність, сприяє набуттю навчального, професійного й життєвого досвіду, досвіду багатомірних моделей спілкування. Структурно проектна технологія є системою операцій, технічних дій і функцій, які реалізує викладач на кожному етапі процесу підготовки майбутніх фахівців; функціонально вона детермінує взаємодію основних елементів моделі (її мети; змісту; технологій навчання – прийомів, методів, засобів навчання, способів контролю та корекції; результату діяльності викладача і студента), але принципово не зводиться до них.

Вивчено комунікативні можливості проектної технології, що втілюються в технології спільної (колективної) діяльності студентів, навчанні через співробітництво, особливостях взаємодії у системах «викладач-студент».

На основі аналізу наукових праць (Н. Волкова, О. Кущенко, В. Монахов, Н. Морзе, С. Нілова, Т. Поясок, В. Ягупов та ін.) визначено, що використання проектних технологій сприяє формуванню в майбутніх юристів комунікативної компетентності завдяки тому, що вони забезпечують міжособистісну та однобічну комунікацію; формують у студентів уміння стисло й точно викладати свої думки під час виступів, активно відстоювати свій погляд, аргументовано заперечувати, спростовувати хибну позицію опонента; внаслідок участі студентів у груповій (парна та мікрогрупова), колективній та індивідуальній діяльності відкривають можливості для накопичення ними комунікативного досвіду через самореалізацію в різноманітних комунікаціях, виконання різних соціальних ролей (лідера, виконавця, посередника та ін.), оволодіння майстерністю взаємодії, роботи в команді та ін.

З’ясовано особливості взаємодії у системі «викладач-студент». Зокрема, необхідність зміни ролі викладача з того, хто є єдиним джерелом фактів, ідей, принципів, на роль консультанта, менеджера, фасилітатора. Відповідно змінюється і роль студентів, які повинні вміти будувати комунікацію з іншими учасниками педагогічного процесу з метою навчання, самонавчання –однокурсниками, викладачами, фахівцями-юристами, що зумовить появу нових схем взаємодії викладач – студенти, студенти – студенти. Акцентовано увагу на вагомості застосування психологічних механізмів впливу (переконання, «зараження», наслідування), різних топологій комунікації (коло, ланцюг, зірка).

Визначені теоретичні основи та уявлення про сутність і структуру комунікативної компетентності майбутнього юриста стали важливими орієнтирами при обґрунтуванні педагогічних умов формування комунікативної компетентності.

У другому розділі – «Експериментальне дослідження педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх юристів засобами проектних технологій» – здійснено наукове обґрунтування, змістову розробку й експериментальну перевірку ефективності, впровадження педагогічних умов формування комунікативної компетентності майбутніх юристів засобами проектних технологій.

Виявлено й обґрунтовано педагогічні умови, за яких формування комунікативної компетентності майбутніх юристів засобами проектних технологій набуває ефективності: реалізація моделі формування комунікативної компетентності майбутніх юристів засобами проектних технологій; високий рівень комунікативної компетентності викладачів ВНЗ, їх майстерність у реалізації проектних технологій та гармонійне  поєднання (інтеграції) проектної діяльності у навчальній та позанавчальній роботі студентів; діалогізація спілкування в системі «студент – студент», «студент – викладач» та забезпечення його педагогічної підтримки.