МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МЕДИЧНОЇ І БІОЛОГІЧНОЇ ФІЗИКИ ЗАСОБАМИ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено і сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи та особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів.

У першому розділі – «Навчання медичної та біологічної фізики засобами інформаційно-комунікаційних технологій як наукова проблема» аналізуються чинники, що зумовлюють зміни у формах та методах навчання і контролю знань студентів з медичної та біологічної фізики в сучасних умовах.

Досліджена структура сучасного інформаційно-освітнього середовища (ІОС) вищого медичного навчального закладу. Виокремлені основні підсистеми ІОС, серед яких базисними є: 1) підсистема технічного забезпечення – здійснює накопичення, зберігання і надання інформаційних ресурсів користувачам на умовах, визначених навчальним закладом; 2) програмно-методичного забезпечення (електронні бібліотеки, електронні навчально-методичні комплекси (ЕНМК) з дисциплін, ЕНМК для платформ он-лайн спілкування, методичні рекомендації щодо створення та використання ЕНМК); 3) підсистема управління процесом упровадження ІКТ (планування навчального процесу з використанням ІКТ, електронний документообіг, робота програми «Контингент»); 4) підсистема кадрового забезпечення – підсистема, що має на меті забезпечити оперативну підготовку знань викладачів з основ ІКТ, перепідготовка викладачів; 5) підсистема нормативно-правового забезпечення. Досліджені можливості ІОС як засобу підвищення ефективності навчання та здійснено прогностичний аналіз змін у мотиваційному, змістовому та процесуальному компонентах навчальної діяльності з медичної та біологічної фізики.

Проаналізовані результати експериментального дослідження, на основі яких зроблені висновки стосовно наявності передумов для розроблення та впровадження методичної системи навчання медичної та біологічної фізики засобами ІКТ. Зокрема, результати засвідчили практично повну забезпеченість студентів медичних університетів комп’ютерною технікою. Значний відсоток студентів, а саме 67,3 % використовують комп’ютери щодня, 17,1 % періодично (2-3 рази на тиждень). Причому 18,8 % проводять за комп’ютером щодня більше 2-ох год., 61,4 % – близько 1 год., 15,4 % близько 30 хв. на добу. Менше одного відсотка (0,8 %) опитаних студентів вказують, що не мають доступу або навичок роботи у мережі Інтернет (пошук інформації в Інтернеті за допомогою веб-браузерів та пошукових програм, створення закладок, друк інформації, використання програм електронної пошти для відправки та отримання повідомлень, пересилки файлів), тоді як 78,9 % мають постійний доступ, 16,9 % періодичний (2-3 рази на тиждень).

Важливим у контексті нашого дослідження був також аналіз використання студентами ІКТ у процесі позааудиторної та аудиторної самостійної навчальної діяльності з природничо-наукових дисциплін. Лише 46,6 % опитаних студентів стверджують, що систематично користуються засобами ІКТ для виконання самостійної позааудиторної роботи, зазначаючи, що роблять це в більшості випадків тоді, коли цього вимагає поставлене викладачем завдання. 21,8 % використовують засоби ІКТ у навчальних цілях не частіше, ніж раз на тиждень. І лише 15,6 % студентів практично увесь час, проведений за комп’ютером, витрачають на навчальні цілі. Приблизно у 30 % відсотків респондентів на навчальні цілі йде половина такого часу, у 46,6 % – незначна частка, а 7,8 % використовують ПК для спілкування та розваг. 12,5 % студентів використовують послуги Інтернету при підготовці до кожного заняття, а 13,6 % – не використовують взагалі. Решта студентів можуть користуватися мережею у навчальних цілях час від часу.

Відтак, очевидною є диспропорція між часткою студентів, що використовують ІКТ у повсякденному житті, та часткою студентів, що користуються ІКТ в освітніх цілях. Подальші дослідження мали на меті встановити причини відносно невисокого рівня використання комп’ютерної техніки у навчальному процесі з медичної та біологічної фізики. В анкетуванні брало участь152 студенти першого курсу медичного факультету. Основними причинами на їх думку є:

-              відсутність належного рівняння знань іноземних мов за професійним спрямуванням при великій кількості іншомовних засобів навчального призначення;

-              наявність відмінностей у термінології, позначеннях та методичному підході до викладу матеріалу;

-              орієнтованість освітнього процесу на репродуктивний метод навчання;

-              необізнаність щодо широких освітніх можливостей ІКТ;

-              недостатня кількість якісних програмних засобів навчального призначення у вільному доступі.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних досліджень у галузі інноваційних технологій навчання, дав змогу дійти переконливого висновку, стосовно потенційних можливостей ІКТ в аспекті підвищення ефективності навчання медичної та біологічної фізики студентів-медиків за рахунок розширення можливостей реалізації компетентнісного та індивідуально-орієнтованого підходу до навчання. Визначені напрямки та шляхи вдосконалення організаційних форм навчання, окреслені перспективи створення нових та адаптації до специфіки дисципліни наявних спеціальних програмних засобів, обґрунтовані етапи розроблення мультимедійних навчальних системи з медичної та біологічної фізики.

У другому розділі «Методика навчання медичної та біологічної фізики студентів вищих медичних навчальних закладів засобами інформаційно-комунікаційних технологій» розроблені принципи побудови, структура та змістове наповнення електронного навчально-методичного комплексу (ЕНМК) «Медична та біологічна фізика».

ЕНМК охоплює усі види навчальної діяльності студентів: лекційні, практичні, лабораторні заняття, аудиторну та позааудиторну самостійну роботу, регламентує роботу викладача засобами інформаційно-комунікаційних технологій та відповідного методичного забезпечення. Побудова електронного навчально-методичного комплексу «Медична та біологічна фізика» здійснювалась відповідно до принципів вертикальної та горизонтальної міждисциплінарної інтеграції (рис. 1), що сприяло підвищенню рівня дієвості знань.