ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛІВ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ ДО ПОЗАКЛАСНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЗІ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, представлено відомості про апробацію і впровадження отриманих результатів, наведено відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі "Теоретичні засади виховання та аналіз сучасного стану готовності вчителів до виховної роботи" здійснено аналіз філософських, психолого-педагогічних, методичних джерел, нормативної бази щодо сучасного розуміння суті, мети, завдань виховної роботи, зокрема позакласної; підготовки вчителів до виховної роботи зі старшокласниками; окреслено особливості та основні напрями підготовки вчителів до позакласної роботи зі старшокласниками; визначено сучасний стан, критерії показники та рівні сформованості готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками.

Аналіз наукових праць свідчить про переорієнтацію педагогіки й освітньої практики з парадигми формування особистості із заданими якостями на розробку теорії освіти як особистісно орієнтованого культуровідповідного процесу, утвердження гуманістичної педагогіки, парадигми людиноцентризму.

Метою гуманістичного виховання є створення сприятливих умов для саморозвитку й самореалізації особистості в гармонії із собою та суспільством. Науковці вбачають у вихованці самостійну відповідальну особистість, активного суб’єкта життя, власного виховання й розвитку.

Сучасна наука, акцентуючи увагу на значенні власної активності особистості, яка розвивається, визнає пріоритет самовиховання у виховному процесі молоді. Самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу – почуття власної гідності, поваги до самого себе, поваги оточуючих, прагнення до самовдосконалення.

На думку багатьох науковців (Ш. Амонашвілі, І. Бех, П. Боранецький, І. Зязюн, В. Гарбузов, Ю. Зайцева, Н. Ємузова, К. Роджерс, В. Сухомлин­ський та ін.), почуття власної гідності як духовна надцінність може оптимально виконувати функцію системоутворювального психологічного чинника розвитку особистості. Відтак виховання почуття власної гідності має стати стрижнем виховної роботи, зокрема позакласної виховної роботи зі старшо­класниками, оскільки гідність є інтегрувальним особистісним утворенням, пов’язаним з найважливішими аспектами життя особистості (ми говоримо про гідність людини, особисту гідність, національну, професійну, громадянську, батьківську, жіночу/чоловічу, гідність сина/доньки і т. ін.)

Проте виховання в молоді почуття власної гідності потребує певних умов: поважного ставлення дорослих до гідності школярів; прийняття їх такими, які вони є; віри в кращі їхні якості, можливості; визнання їхнього права на певну автономію, самостійність у прийнятті рішень, яка перед­бачає відповідальність за їх наслідки; партнерських суб’єкт-суб’єктних стосунків.

Особливо це стосується позакласної виховної роботи, яка є найменш регламентованою і має відбуватися в атмосфері неформального спілкування, будучи орієнтованою на задоволення індивідуальних інтересів і потреб учнів, виявлення й розвиток їхніх здібностей, творчого потенціалу. Важливо пам’ятати, що одним із головних принципів позакласної роботи є добровільність участі в ній.

С. Гончаренко зазначав, що позакласна робота в школі організову­ється і проводиться в позаурочний час органами дитячого самоврядування за активної допомоги і тактичного керівництва з боку педагогіч­ного колективу, особливо класних керівників, вихователів, організаторів поза­класної і позашкільної роботи. А це означає, що вчителі мають під час планування, підготовки та проведення позакласної виховної роботи співпрацювати з учнівським самоврядуванням, ураховувати інтереси та бажання школярів. Така робота вимагає довірливих стосунків, інтимно-особистісного спілкування вихователя і школярів, що пов’язано з великим навантаженням на емоційну сферу педагога. Разом із численними профе­сійними стресами емоційне перевантаження може сприяти формуванню в педагога синдрому професійного вигорання, що негативно відбивається на всіх сферах особистості: емоційній, когнітивній, духовній, фізичній, поведінковій, мотиваційній, а відтак на працездатності загалом та ставленні до учнів, професійної діяльності, на якості і результатах роботи зокрема.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень проблеми готовності до діяльності, а також специфіки позакласної виховної роботи дав нам можливість визначити готовність учителя до даної діяльності як цілісне динамічне складне особистісне утворення, основними компонентами якого є мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та психофізіологічний.

Вивчення сучасного стану готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками здійснювалося за допомогою анкетування, тестування, самооцінювання, інтерв’ювання, співбесід. У дослідженні взяло участь 586 педагогів – слухачів курсів підвищення кваліфікації Жито­мир­ського, Миколаївського, Сумського обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, КВНЗ "Херсонська академія неперервної освіти".

Результати проведеного нами дослідження виявили в більшості вчителів недостатню мотивацію до здійснення позакласної виховної роботи зі старшокласниками, досить низький рівень теоретичної підготовки з проблем виховної роботи, середній рівень сформованості вмінь і навичок організації та проведення позакласних виховних заходів, низький рівень навичок взаємодії з учнівським самоврядуванням, урахування індивідуальних потреб, інтересів і бажань старшокласників під час планування позакласної виховної роботи.

Крім цього, у більшості вчителів за допомогою опитувальника "Психічне вигорання" (розробленого Н. Водоп’яновою та О. Старчен­ковою на основі трифакторної моделі вигорання К. Маслач та С. Джексон) виявлено середній та високий рівні професійного вигорання, особливо за факторами "емоційне виснаження" (59 та 24 % респондентів відповідно) та "редукція особистих досягнень" (41 та 41 %), що, безумовно, негативно позначається на бажанні та спроможності ефективно здійснювати виховну роботу, де стан педагога, особливо емоційний, його здатність переживати та співпереживати є суттєвим чинником успішності діяльності. Показники за фактором "деперсоналізація" є дещо нижчими (середній рівень виявле­но в 49 % респондентів, високий – у 14 %), але не менш значущими. Деперсоналізація свідчить про дещо цинічне ставлення вчителя до учнів (не як до особистості, а як до "матеріалу", з яким працює), їхніх батьків, колег, що утруднює або унеможливлює суб’єкт-суб’єктну взаємодію, а тим паче інтимно-особистісне спілкування педагога зі старшокласниками.

Зазначимо також, що освітні запити вчителів стосувалися таких питань: досвід проведення відкритих виховних заходів, форми, методи позакласної виховної роботи; робота з "важкими" старшокласниками; проектна діяльність; проблеми, вимоги, зміст, системи виховної роботи зі старшокласниками в сучасній школі; нові форми організації, інтерактивні методи в позакласній виховній роботі; правове виховання; екологічне виховання; кращий досвід; гурткова робота; учнівське самоврядування та інші.

Аналіз теоретичних джерел та специфіки позакласної виховної роботи дозволив визначити критерії оцінювання (відповідно до основних її компонентів: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та психофізіологіч­ний) та показники, а результати дослідження наявного стану готовності – рівні сформованості (низький, середній та високий) компонентів готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками.

У другому розділі Підготовка вчителів у післядипломній освіті до позакласної виховної роботи зі старшокласниками" обґрунтовано, визна­чено організаційно-педагогічні умови формування в післядипломній освіті готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками.

Необхідною умовою формування готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками є узгодженість роботи всіх рівнів післядипломної освіти, єдність принципів, цілей і завдань, цілісність і по­слі­довність, відстеження актуальних проблем, гнучкість і оновлення змісту, що забезпечить неперервний процес розвитку професійної компетентності вчителів, зокрема щодо позакласної виховної роботи зі старшокласниками.

Наступною умовою формування в післядипломній освіті готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками є випере­джаль­ний характер навчання, насамперед, під час курсів підвищення кваліфікації вчителів. Школа виховує майбутніх громадян держави і має враховувати сучасні тенденції розвитку суспільства, щоб випускники ор­га­нічно ввійшли до суспільства не такого, як воно є, а такого, яким буде.

Оскільки навчання протягом життя – вимога часу, а навчання дорослих має свою специфіку, пов’язану з наявністю досвіду професійної діяльності, з віковими змінами особистості, її психічних процесів; необ­хідністю орієнтації на освітні потреби того, хто навчається, практичну спрямованість навчання тощо, необхідною умовою є організація процесу післядипломної педагогічної освіти на принципах андрагогіки.

Важливою умовою формування в післядипломній освіті готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками є розробка і впровадження цільових спецкурсів і тренінгів відповідно до освітніх потреб і запитів педагогів та перспективних аспектів виховної роботи.

Аналіз теорії та практики позакласної виховної роботи, вивчення освітніх запитів учителів дали нам можливість визначити напрями підготовки вчителів у післядипломній освіті до даної діяльності.

Необхідним виявилося опрацювання вчителями нормативних документів, які регламентують виховну роботу (законів, концепцій, програм, орієнтовних напрямів виховання молоді та ін.).

Ознайомлення з концепціями, моделями, технологіями особистісно орієнтованого виховання дає вчителю можливість не лише усвідомити його особливості, але й обрати модель, технології, оптимальні в умовах конкретного закладу, для власної діяльності.

Важливою для здійснення позакласної виховної роботи є і психоло­гіч­на підготовка педагогів: оновлення й поповнення знань з вікової психології (особливості розвитку в юнацькому віці, вікові новоутворення, провідні види діяльності, потреби, інтереси, проблеми тощо), психології особистості (чинники, рушійні сили та особливості розвитку особистості, роль у становленні особистості власної активності, самооцінки, самоповаги, почуття власної гідності, самовиховання).

Позакласна виховна робота розглядається нами як спільна діяльність педагога і учнів, спрямована на створення умов для розвитку здібностей, творчого потенціалу, індивідуальності, задоволення інтересів і потреб школярів. Опорою для вчителя в цьому має бути дієве учнівське (і бать­ківське) самоврядування. Відтак в післядипломній освіті доцільно озброїти педагогів знаннями щодо нормативної бази, змісту, принципів, мети і завдань шкільного самоврядування; уміннями й навичками допомоги школярам в організації дієвого самоврядування, залучення до участі в ньому якомога більшої кількості учнів.

Специфіка позакласної виховної роботи полягає і в тому, що вимагає особистісного залучення педагога, небайдужості, творчості, що своєю чергою, потребує значних затрат часу, емоцій, душевних і фізичних сил. Для здійснення цієї діяльності важливими є емоційний стан учителя, і стан його здоров’я. Тому в післядипломній освіті доцільно приділити увагу засобам збереження, зміцнення й відновлення здоров’я, зокрема профілактиці професійного вигорання.

У третьому розділі "Експериментальна робота з формування готов­ності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшо­класниками" подано зміст та описано перебіг і результати експериментальної роботи з формування в післядипломній освіті готовності вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками.

Для підготовки вчителів до позакласної виховної роботи зі старшокласниками дисертантом були розроблені спецкурси "Виховання почуття власної гідності" та "Профілактика професійного вигорання", а також тренінг сприяння учнівському самоврядуванню.

Формувальний експеримент полягав у введенні в курсову підготовку в експериментальних групах (261 особа) зазначених спецкурсів і тренінгу, а також лекції "Молодіжні субкультури" і тренінгу з основ ґендерної культури та ґендерного виховання.