УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ СЕРЕДОВИЩЕМ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, визначено її мету і завдання, предмет й об’єкт дослідження, розкрито його наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі роботи – «Теоретичні засади формування інвестиційного середовища» – розкрито сутність і зміст поняття інвестиційного середовища, досліджено роль інституційної складової у його формуванні, охарактеризовано вплив світової фінансово-економічної кризи на основні параметри інвестиційного середовища країни.

Узагальнення та систематизація теоретико-методологічних підходів щодо  визначення поняття інвестиційного середовища, виявлення його сутнісних зв’язків з поняттями «інвестиційна політика», «інвестиційний клімат», «інвестиційна привабливість», «інвестиційний потенціал» дало змогу визначити його роль у забезпеченні ефективного соціально-економічного розвитку країни. Запропоновано розглядати інвестиційне середовище як: якісну характеристику функціонування національної економічної системи, котра визначає специфіку розгортання відтворювальних процесів на макро-, мезо- та мікрорівнях; узагальнену систему специфічних економічних відношень, що складаються між її суб’єктами з приводу поетапного розгортання інвестиційного процесу та забезпечення його соціально-економічної ефективності; сукупність суб’єктів та об’єктів інвестиційного ринку, де інституційні інвестори в процесі інвестиційної діяльності забезпечують ефективний розподіл фінансових ресурсів.

Доведено, інвестиційне середовище має двоєдиний характер розвитку: по-перше, процес залучення інвестицій (поряд з високою прибутковістю вкладених коштів) обумовлює інвестиційну активність у соціально-економічній системі країни, формує певний рівень сприятливості інвестиційного клімату, інвестиційної привабливості держави; по-друге, висока ймовірність ризику інвестування може істотно знизити обсяги інвестування (рис. 1). Обидва ці процеси є закономірним проявом дії законів попиту і пропозиції, грошового обігу, конкуренції, економічної рівноваги і т.д., а також обумовлюються дією інструментів нормативно-правового характеру на рівні держави чи міжнародного права та мають системний характер.