У вступі обґрунтованоактуальність теми дисертаційної роботи, відмічено зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та завдання дослідження, його предмет і об’єкт, наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення й апробацію.
У першому розділі «Теоретико-методичні основи вертикальної інтеграції підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК» проведено теоретичне дослідження, пов'язане з визначенням сутності основних понять, закономірностей, передумов, методичних основ вертикальної інтеграції підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК.
Посилення конкуренції, підвищення вимог до продукції, що виробляється, її ускладнення потребують координації діяльності на кожному з етапів її розробки, виробництва та збуту, консолідації інвестиційних ресурсів та їх концентрації на пріоритетних напрямах. Прагнення забезпечити гарантовані умови поставок сировини та збуту продукції, зменшити витрати виробництва і завдяки цьому підвищити ефективність та посилити свої конкурентні позиції спонукає підприємства до вертикальної інтеграції.
Аналіз процесів організації, функціонування та вдосконалення вертикально інтегрованих структур дозволив виявити певні закономірності. Як організаційно-економічним структурам їм притаманні всі риси динамічних систем. Рушійною силою інтеграції підприємств є максимізація сукупного доходу та можливість отримання кожним з учасників додаткових вигід від об’єднання. Вертикально інтегровані структури є організаційно гнучкими та рухливими у часі й просторі.
На підставі проведеного аналізу закономірностей, цілей та засобів формування об’єднань підприємств, механізмів координації їх спільної діяльності з метою управління інтеграційними процесами здійснено систематизацію форм вертикально інтегрованих структур за найбільш значущими ознаками: характеромінтеграційних зв’язків, механізмом виникнення та регулювання спільної діяльності, походженням, видом діяльності (виробничим напрямом), ступенем інтеграції, організаційно-правовими формами об’єднань підприємств, статусом.
Органічна єдність аграрного, промислового, допоміжних і обслуговуючих виробництв та наявність між ними вертикальних зв’язків є особливістю агропромислового комплексу та його продуктових підкомплексів. Організаційно-технологічна схема виробничого процесу виноробної продукції об’єднує чотири рівні: вирощування винограду – виробництво виноматеріалів – випуск виноробної продукції – просування та збут продукції. Така схема відображає логічну послідовність зв’язків між виноградарськими господарствами, підприємствами первинного та вторинного виноробства, торгівлею. Щільність зв’язків між аграрними та промисловими підприємствами визначається значною залежністю виноробного виробництва та його економіки від сировинних ресурсів, їх кількості та якості. Якість сировини значно впливає на якість та асортимент продукції виноробства. Виноградна сировина є малотранспортабельною, об’ємною, швидко псується, потребує обмеженого проміжку часу між збором та переробкою. Це є передумовами для агропромислової інтеграції.
Сформульовано визначення вертикальної інтеграції підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК, що на відміну від наявних, відображає процес, об’єкти, результат та економічні умови спільної діяльності. Вертикальна інтеграція підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК – міжгалузеве об’єднання виноградарських, виноробних, обслуговуючих, допоміжних, торговельних підприємств у єдиний цикл виробництва та збуту конкурентоспроможної виноробної продукції, що спрямоване на підвищенняефективності їх діяльності, реалізацію синергетичних можливостей та забезпечення узгодженого розвитку.
Необхідність розробки методичного підходу до оцінювання ефективності вертикальної інтеграції виноградарсько-виноробних підприємств викликана відсутністю комплексного підходу щодо оцінювання результатів діяльності агропромислових формувань та їх учасників.
Оцінювання ефективності вертикальної інтеграції запропоновано проводити на основі взаємопов’язаних груп показників. Розроблено систему часткових та узагальнюючих показників, що враховують специфіку виробничої діяльності з вирощування та переробки винограду, обґрунтовано алгоритм їх розрахунку.
Перша група показників спрямована на оцінювання рівня інтегрованості та аналіз щільності внутрішніх зв’язків між учасниками на різних ділянках виробничо-збутового ланцюга. Ця група сприяє визначенню можливих організаційних резервів підвищення ефективності.
Друга група показників дає можливість оцінити рівень ефективності функціонування як окремих підприємств, так і всієї структури. Виходячи з того, що підприємство являє собою складну виробничо-економічну систему, відокремлено виробничо-збутову і фінансово-економічну системи. З метою аналізу й оцінювання ефективності функціонування вважаємо доцільним виділити виробничу та збутову підсистеми у складі виробничо-збутової системи. Показники цієї групи відображають ступінь досягнення оперативних цілей.
За показниками третьої групи оцінюють ефективність створення вертикально інтегрованих структур з характеристикою ступеня досягнення стратегічних цілей та отримання синергетичного ефекту.
З метою виявлення схожих тенденцій розвитку підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК запропоновано застосовувати метод моделювання групових взаємодій, який базується на зіставленні даних вибірки підприємств, приведенні їх до порівняного виду та визначенні комплексної рейтингової оцінки ефективності кожного підприємства. Для приведення часткових показників до порівнянного виду в якості базисних значень використовуються мінімальне та максимальне значення часткових показників у вибірці підприємств. Стандартизовані значення приведені до інтервалу від 0 до 1, зводяться в комплексні коефіцієнти по кожній із систем та узагальнюються в рейтинговій оцінці ефективності підприємства.
Аналіз теорій та практики вертикальної інтеграції підприємств дозволяє зробити висновок, що на теперішній час відсутній комплексний підхід до формування вертикально інтегрованих структур у виноградарсько-виноробному підкомплексі АПК. Формування та ефективне функціонування вертикально інтегрованих структур як цілеспрямована діяльність потребує наукового обґрунтування поставлених цілей, стратегій, складу учасників, форм об’єднань, чіткої організації матеріальних та фінансових потоків, економічного механізму розподілу отриманих результатів.
У другому розділі «Сучасний стан і тенденції вертикальної інтеграції підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК» досліджено процеси вертикальної інтеграціїу виноградарсько-виноробному підкомплексі АПК та їх вплив на показники ефективності функціонування підприємств, обґрунтовано пріоритетні напрями спільної діяльності виноградарських, виноробних та торговельних підприємств.
Розвиток виноградарства в сучасних умовах не забезпечує ефективної діяльності виноробних підприємств. У 2010 році зменшення площ виноградників порівняно із 2000 роком склало 20,7%. Питома вага площ плодоносних виноградників у загальній площі виноградних насаджень зменшилася з 90,3% у 2000 році до 78,2 % у 2010 році. Спостерігається невідповідність сортового складу виноградних насаджень вимогам виноробного виробництва, брак сортів шампанського напряму (Шардоне, групи Піно), червоних та аборигенних сортів. Відмічено дефіцит столового винограду. Власна сировина в загальному обсязі переробленого підприємствами винограду у 2010 році склала лише 22,0%.
Незважаючи на скорочення ресурсного потенціалу, обсяг виробництва виноробної продукції збільшився в 2,4 раза. Дефіцит сировини заповнюється за рахунок імпорту виноматеріалів, вин наливом. Для виробництва ігристих вин ввозиться до 20% імпортних виноматеріалів. Частка коньяків, що вироблені з імпортної сировини, становить більше 80%. Така тенденція свідчить про розбалансованість та неузгодженість відтворювальних процесів у підкомплексі. У подальшому дефіцит вітчизняної сировини буде загострюватися, тому що темпи зростання ринку виноробної продукції випереджають темпи розвитку сировинної бази.
