МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Науково-теоретичні засади формування механізмів регулювання аграрного виробництва” розкрито сутність регулювання та зміст механізмів регулюючого впливу в аграрній економіці, окреслено наукову методологію дослідження цих процесів та визначено методичні підходи до оцінки ефективності державної фінансової підтримки сфери АПК.

Доведено, що під регулюванням аграрної економіки слід розуміти науково обґрунтовану і узгоджену з цілями і ресурсами систему впливу державних і регіональних органів влади і управління на характер економічного відтворення аграрної економіки з метою максимального використання обмеженого в ринку природно-ресурсного потенціалу. Практичне регулювання передбачає сукупність різновекторних складових управлінського впливу, які групуються в механізми регулювання. Наукова література на сьогодні не дає повної уяви про систему цих механізмів, тому мають місце використання термінів “механізм господарювання”, “господарський механізм”, “організаційно-економічний механізм”, “економічний механізм”, “правовий механізм”, “мотиваційний механізм”, “фінансовий механізм”. В багатьох дослідженнях термін “механізм” вживається також для вивчення і характеристики будь-яких явищ і процесів.

В той же час, є можливість вибудувати систему існуючих механізмів, в якій господарський механізм є домінуючим, оскільки він ґрунтується на дії найважливіших економічних законів (закон вартості, закон ринкового саморегулювання, закон форм власності, закон територіального поділу праці) та визначає зміст функціонування цілісних формацій і економічних систем. По структурі він включає в себе механізм ринкового саморегулювання та економічних механізм господарювання на основі реалізації основних управлінських функцій (організація, планування, регулювання, мотивація, контроль). В цій ієрархії фінансовий механізм регулювання виступає як складова економічного механізму з притаманними йому специфічними важелями впливу на характер сфери виробництва (рис. 1).

Логіка організації фінансового регулювання аграрного виробництва дозволяє запропонувати модель взаємодії держави і сільгосппідприємств в реалізації регулюючого впливу, яка по змісту включає як фінансово-економічні важелі, так і нормативно-правове забезпечення практичного регулювання.

Наукова методологія фінансового регулювання на основі визначеного механізму передбачає врахування дії наукових принципів як керівних ідей і правил при здійсненні дослідження, а також методів і форм його обґрунтування. Для цього в роботі виділяються дві групи принципів: загальноекономічного і спеціального змісту. Одні із них (загального характеру) підкреслюють необхідність дотримання науково виваженого розвитку аграрної економіки, а інші (спеціальні) – визначають порядок та рамки здійснення практичного фінансового регулювання. До останніх відносяться: аграрний протекціоналізм; гарантована державна підтримка сільського господарства на перспективу; поєднання економічних і соціальних цілей в регулюючих діях; участь суб’єктів господарювання системи АПК у фінансуванні спільних з державою програмних заходів; адекватність, мається на увазі еквівалентність витрат ресурсів отриманим результатам; регіоналізації ведення сільського господарства, що передбачає врахування існуючих диспропорцій в територіальній структурі аграрного виробництва.

Окрім наукових принципів, дієве фінансове регулювання здійснюється через сукупність управлінських методів, до яких відносяться: економічні, адміністративні, соціально-економічні і інституціональні. Сумарна дія економічних методів полягає у використанні інструментів бюджетної, податкової, грошово-кредитної, митної та цінової державної політики стосовно аграрного сектору економіки.

Методичні підходи щодо доцільності регулювання фінансових відносин в системі агропромислового виробництва так чи інакше передбачають розширення сфери використання даних фінансово-економічного аналізу стану аграрних підприємств. В рамках його здійснення, наприклад, для визначення рівня державної підтримки сільгоспвиробників вітчизняна наука рекомендує обчислення приросту прибутку у результаті зростання державної підтримки та – відносної економії від зниження собівартості продукції чи послуг. Більш ґрунтовною є методика ННЦ “Інститут аграрної економіки”, за якою визначається синергетичний ефект по 17-ти компонентах  фінансового механізму регулювання сфери АПК, які оцінюють в 10 балів кожний. Зокрема, експертна оцінка цих показників показує, що  “вузьким” місцем організації регулюючого впливу в країні є: інноваційно-інвестиційне забезпечення галузей АПК (5 балів); рівень кредитування (4 бали); цінове та митно-тарифне регулювання (3-5 балів); якість управління (4 бали). Зазначені результати слід вважати резервом існуючого механізму фінансового регулювання аграрного виробництва.