РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ ІНТЕГРАЦІЇ НАУКИ, ОСВІТИ І ВИРОБНИЦТВА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Теоретичні основи інтеграції науки, освіти і виробництва» узагальнено теоретичні питання, пов’язані з розвитком процесів інтеграції науки, освіти і виробництва; досліджено еволюцію і конкретизовано передумови науково-освітньо-виробничої взаємодії; обґрунтовано концептуальні положення інтеграції відповідно до сучасних інституційних відносин у науково-освітній сфері та виробництві.

На підставі дослідження існуючих підходів до визначення поняття «інтеграція», установлення відмінностей інтеграції і об’єднання, інтеграції і кооперації зроблено висновок, що інтеграція: 1) це явище, яке виявляється в динаміці; 2) має двоєдину природу, тобто  становить процес руху до бажаного стану й результат такого процесу; 3) має потенціал саморозвитку і саморегулювання завдяки різниці в інтересах суб'єктів взаємодії; 4) не обов’язково передбачає злиття самостійних організацій в одну структуру, оскільки це не призводить до неодмінної інтеграції змісту різних видів діяльності.

Для визначення перспектив і напрямів розвитку процесів інтеграції в Україні досліджено еволюцію взаємозв’язків науки і освіти, установлено, що цей процес має глибокі історичні корені, закладені ще у XVIII ст. Доведено, що в сучасних умовах розвиток національних інтеграційних процесів між науковими і освітніми організаціями має йти еволюційним шляхом без втрати ними своєї юридичної та фінансової самостійності при активній участі у процесах інтеграції виробничих структур. Застосування прямолінійної логіки простого приєднання науково-дослідних інститутів до університетів в Україні за зразком провідних університетів західноєвропейських країн і США є недоцільним з огляду на вітчизняний досвід і традиції, а також ураховуючи модель відносин, що склалася між державою, наукою і освітою в Україні. Підкреслено провідну роль НАН України і галузевих академій наук у розвитку вітчизняної науково-освітньої сфери і процесів інтеграції. Дослідження поняття «інтеграція» в економічному та філософському аспектах, визначення доцільних меж взаємодії науки і освіти як рівноправних партнерів дозволили уточнити сутність інтеграції щодо сфер науки і освіти як сукупності відносин між науковими й освітніми організаціями, які взаємодіють у складі інтеграційної структури або на договірних засадах щодо встановлення стійких взаємозв’язків, з метою гармонізації інтересів, досягнення додаткового ефекту від спільної діяльності та взаємовідносин із виробництвом і органами влади.

Обґрунтовано висновок про деформацію передумов інтеграції науки і виробництва в колишньому СРСР і в період ринкового реформування українського суспільства. Визначено зміни, характерні для постіндустріальної стадії суспільно-економічного розвитку і важливі з точки зору посилення інтеграційних зв’язків. Виокремлено такі основні сучасні виклики і передумови по-
глиблення науково-освітньо-виробничої взаємодії: 1) зміна уявлення про взаємовідносини економічних агентів (принципово новим моментом стає поєднання конкуренції і кооперації, співробітництва і суперництва); 2) інноваційний процес здійснюється в результаті діяльності не однієї або декількох організацій, а все більш значної їх кількості; 3) динаміка економічного розвитку все більшою мірою залежить від стану розробки й упровадження технологічних інновацій; 4) економіка з реплікаційної, заснованої на виробництві великої кількості однотипних товарів, стає інноваційною, в основі якої лежить створення принципово нових видів продукції; 5) вичерпність можливостей існуючої низькоукладної національної економіки, необхідність істотного підвищення її ефективності; 6) наявність потужного науково-технічного потенціалу і розвиненої освітньої системи України, які за умови підвищення інноваційної зацікавленості з боку виробництва здатні забезпечити економіку висококваліфікованими кадрами, сучасними науковими і технологічними розробками.

Розвинуто концептуальні положення інтеграції науки, освіти і виробництва (рис. 1), виходячи з необхідності надання стійкого й динамічного характеру інтеграційним процесам у країні. Концепцію інтеграції покладено в основу розробки моделі спільної діяльності наукових, освітніх організацій і виробництва у формі договірної проектно-орієнтованої інтеграційної структури.