СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПЕРЕРОБНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, задачі, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємств переробної промисловості» розглянуто передумови формування, зміст та складові стратегічного управління інноваційною діяльністю підприємств, узагальнено концептуальні підходи щодо системного управління інноваційною діяльністю на стадіях формування і трансформації ресурсів з урахуванням сучасних тенденцій розвитку виробничих структур.

Проаналізовано і обґрунтовано доцільність використання елементів теорії систем для формалізації та вирішення прикладних завдань стратегічного управління інноваційною діяльністю переробних підприємств в умовах невизначеності. Показано, що вибір альтернатив управління, що базуються на кількісних змінах параметрів стану виробничих об’єктів, виконується на основі критеріїв оптимізації. Для  формалізації критеріїв необхідно вказати напрямок переваг відносно мети, що виражаються цільовою функцією управління. При цьому, як при одночасному, так і при послідовному використанні декількох критеріїв, результатом управління буде знаходження оптимальних варіантів інноваційних стратегій та вибір найбільш раціональної з них. Формальна складова процесу прийняття стратегічних управлінських рішень в умовах динамічних змін зовнішнього середовища передбачає проведення розрахунків по існуючим алгоритмам показників ефективності, що входять у зміст оціночної функції, та знаходженні оптимального рішення по вибраному критерію прийняття рішень. Такий підхід дозволяє глибше проникнути у всі внутрішні зв’язки проблеми прийняття рішень та ослабити вплив суб’єктивного фактору.

Загальною формою розвитку виробничих систем, що знаходяться під впливом зовнішнього оточення, компоненти якого схильні до коливань, є відхилення від рівноважного стану та циклічність. При прогнозуванні та запобіганні несприятливих наслідків від вводу на ринок інновацій актуальна проблема моделювання рівноважних станів ринкової позиції підприємства та дослідження його стійкості при взаємодіях з конкурентами. Для переробних підприємств узагальнені підходи стратегічного управління інноваційною діяльністю на базі моделей динамічних рівноваг з урахуванням стану конкурентного ринку.

В умовах змін зовнішнього середовища питання встановлення динамічних рівноваг у конкурентному середовищі набирають першорядне значення як засіб забезпечення стійкості функціонування виробництва та отримання прибутку. Показано, що при управлінні інноваційною діяльністю в економічних ситуаціях, заснованих на взаємодіях протидіючих сторін, прийняття позицій конкурентів та врахування їх реакцій є необхідним аспектом стратегічних рішень. На ринку довершеної конкуренції продукції переробних підприємств присутня велика кількість олігополістичних підприємств малого та середнього бізнесу, що випускають однорідну продукцію. Кожен з них за допомогою своїх інноваційних стратегій намагається отримати максимально можливий результат. При цьому раціональна поведінка взаємодіючих сторін призводить до безкоаліційного рівноважного рішення. В коаліційних взаємодіях, основаних на спільних стратегіях, договорах та контрактах, взаємодія підприємств на ринках виявляється доволі складною. У випадку дуополії кожне з них виробляє таку кількість товару, що максимізує прибуток з урахуванням обсягів у відповідності до кривої реагування. Якщо в результаті інноваційних змін, положення підприємства на ринку втрачає стійкість, тоді необхідно змінювати стратегію розвитку підприємства з урахуванням особливостей його функціонування.

Автором запропонована функціонально-цільова модель стратегічного управління інноваційним розвитком переробних підприємств на основі встановлення причинно-наслідкових зв'язків структуризації взаємодій інноваційних стратегій з джерелами управлінських впливів, регулюючими засобами і умовами функціонування виробництва (рис. 1), що покладена в основу формування організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю.

Характер прийнятого рішення визначає оптимальне поєднання формалізованих і неформалізованих процедур. Процедура управління буде формалізованою, якщо однозначно визначена послідовність елементарних актів її реалізації. Ідеологією розгляду організаційно-економічних механізмів є упорядкованість знань, що слугують основою побудови математичних моделей та структурно-логічних схем. Провідною операцією управління інноваціями є прийняття рішень, тобто формалізований вибір, оснований на порівнянні та оцінці варіантів дій, що дозволяє досягнути фіксованої мети, рухатися у її напрямку.