Економічний механізм адаптації підприємств до кризових умов

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені мета і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів та їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні основи адаптації підприємства в умовах кризових явищ” проведений комплексний аналіз розвитку та формування в економічній науці понять “криза”, “криза підприємств”, “адаптація підприємств”, на основі узагальнення і систематизації результатів наукових досліджень доповнені класифікації видів криз підприємства та адаптації підприємств.

На основі аналізу наукових праць, в яких розглядаються змістовність поняття криза, доведено, що криза формує потенційну загрозу руйнації самої системи, є ситуативною характеристикою будь-якого суб’єкта, який функціонує невідповідно до розгортання подій у зовнішньому середовищі.

Визначено, що адаптація підприємств – це складний процес, який охоплює всі сторони діяльності підприємства і дає їм можливість ліквідувати та мінімізувати негативні наслідки змін кризових умов. Вона передбачає використання стабілізаційних та компенсаційних термінових заходів щодо створення такої системи управління, яка б була ефективною у кризових умовах.

Ґрунтуючись на доробках вчених із суміжних галузей знань, що давали визначення поняття “адаптація підприємства”, та відомих економістів, які впровадили поняття адаптації в економічну науку, автором доповнено класифікацію видів адаптації підприємства за ознаками: черговістю змін – первинна, вторинна; сферою сприйняття – соціальна, виробнича, економічна, управлінська; рівнем впливовості на ситуацію – реактивна, проактивна; глибиною необхідних змін – поведінкова, символічна; характером впливу на ринок – викривлена і ринкова адаптації. Виділені особливості застосування всіх видів адаптації підприємства до кризових умов.

У роботі сформовані основні цілі адаптації підприємств до кризових умов: створення адаптивних засобів управління, які б дозволяли підприємству змінювати у відповідності до зовнішнього середовища; забезпечувати постійний моніторинг змін зовнішнього середовища та визначати рівень необхідності пристосування до них; формувати адаптаційні резерви підприємства, які б використовувались у періоди пристосування та реформування діяльності підприємства.

Автором виділено основні функції адаптації підприємств до кризових умов: інформаційну, попереджувальну, контрольну, регулювальну, стабілізуючу, стимулюючу та принципи: системності, альтернативності, гнучкості, безперервності, економічності.

У роботі причини, які можуть призвести до кризи на підприємстві, систематизовані у дві групи: екзогенні, до яких автором віднесені – спад кон’юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної спроможності населення, високий рівень інфляції, нестабільність господарського та податкового законодавства, нестабільність фінансового та валютного ринків, посилення конкуренції в галузі, криза галузі, сезонні коливання цін, посилення монополізму на ринку, дискримінація підприємства органами влади та управління, політична нестабільність, конфлікти між засновниками, та ендогенні – низький рівень менеджменту та професіоналізму кадрів, нераціональна організаційна структура, неефективна постачальницько-збутова діяльність, ризикова інвестиційна діяльність, відсутність технологічного і технічного оновлення, незабезпеченість фінансовими ресурсами.

Визначені типові наслідки впливу кризових чинників на фінансово-господарський стан підприємств: скорочення обсягів збуту продукції, недовантаження виробничих потужностей, зниження продуктивності праці, підвищення собівартості продукції, зростання неліквідних оборотних засобів, зменшення обсягів доходів і прибутків.

З’ясовано, що адаптація вітчизняних підприємств повинна здійснюватись шляхом перебудови та удосконалення системи управління, застосування адаптаційних інструментів: страхування, диверсифікації, лімітування, резервування, передачі ризиків, реструктуризації, фінансового контролінгу.

У другому розділі “Аналіз діяльності машинобудівних підприємств в умовах кризи” проведений детальний аналіз стану розвитку підприємств машинобудування України та окремих підприємств Хмельницької області.

Автором обґрунтовано необхідність коригування підходів щодо здійснення на підприємствах аналізу внутрішнього середовища, який би дозволив в оперативному режимі оцінити зовнішні кризові прояви і сфери враження підприємства та ймовірність їх поширення.

Описано процедуру аналізу умов функціонування підприємства з метою виявлення кризових проявів, яка включає: визначення мети аналізу, висування гіпотези на підставі аналітико-економічних міркувань та ознайомлення з конкретними умовами розвитку явища, підбір статистичних матеріалів і їх оцінки, систематизація відібраних даних і визначення недостатніх показників, додаткова обробка матеріалу за допомогою спеціальних статистичних методів, формування висновків і практичних пропозицій.

Проаналізовано зовнішні чинники функціонування підприємств машинобудування в Україні в умовах кризи. Було з’ясовано, що у підприємств машинобудування була можливість переорієнтуватись на внутрішній ринок, але ця можливість була втрачена, оскільки вітчизняні підприємства не вважають внутрішній ринок перспективним. Невикористаний потенціал імпортозаміщення є ще одним свідченням відсутності адаптації підприємств до кризових умов.

Визначено, що кризи зовнішнього середовища зумовлюють кризові прояви на вітчизняних підприємствах у фінансовій, маркетинговій, технологічній, кадровій, управлінській сферах. При цьому, розглядаючи особливості розвитку вітчизняних підприємств в умовах протікання сучасної світової фінансової кризи, можна відзначити, що фінансова криза проявилась у таких її видах як: інвестиційна, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, ефективності