У першому розділі «Теоретико-методичні засади економічної ефективності виробництва молока в аграрних підприємствах при технічному переоснащенні та реконструкції ферм» досліджені теоретичні основи та визначено сутність реконструкції і технічного переоснащення молочних ферм, узагальнено методичні підходи до визначення економічної ефективності виробництва молока на основі інноваційних технологій при реконструкції ферм.
Узагальнення теоретичних аспектів реконструкції й технічного переоснащення ферм показує, що вчені наводять різні визначення щодо їх суті. Спільним для реконструкції та технічного переоснащення є те, що вони обоє передбачають здійснення інвестицій та впровадження інновацій, що обумовлює їх двоїсту сутність. Основна ж відмінність між ними полягає в масштабах змін: реконструкція є значно масштабнішою, оскільки передбачає комплексне перетворення основних засобів і технології виробництва; значно меншим за масштабами змін є технічне переоснащення, яке передбачає заміну лише окремої техніки чи обладнання або елементів технології виробництва молока. Як процес реконструкція й технічне переоснащення являють собою послідовну реалізацію комплексу заходів щодо вдосконалення, поліпшення, оновлення об’єкта. Вони є однією з найефективніших сучасних форм використання капітальних вкладень та вдосконалення форм організації виробництва. Концептуальним у розумінні сутності реконструкції й технічного переоснащення є визначення їхньої мети: заміна застарілих техніки й обладнання, впровадження інноваційних технологій, комплексна механізація та автоматизації технологічних процесів, що забезпечить підвищення продуктивності праці, покращення якості та зростання економічної ефективності й конкурентоспроможності виробників молока.
Теоретичний аналіз наукових праць та узагальнення емпіричного досвіду дозволяє стверджувати, що в сучасних умовах технічне переоснащення і реконструкція ферм є основою подальшої інтенсифікації молочного скотарства, що створюватиме підґрунтя для підвищення ефективності виробництва молока.
Узагальнення досвіду реконструкції та експлуатації молочно-товарних ферм на основі інноваційних технологій у багатьох підприємствах свідчить про те, що в сучасних умовах господарювання можна рентабельно вести галузь молочного скотарства, при цьому застосовуючи прогресивну систему безприв’язного боксового утримання худоби на глибокій підстилці, що створює комфортні умови для тварин і сприяє зростанню продуктивності праці обслуговуючого персоналу. Доїння корів у доїльних залах на сучасних установках типу «Ялинка», «Паралель», «Карусель» та ін. забезпечує зниження трудомісткості виробництва та підвищення якості молока, що особливо важливо в сучасних умовах господарювання після вступу України до СОТ.
Складність і неоднозначність тлумачення сутності ефективності як економічної категорії зумовлює розбіжності в концептуальних підходах до її визначення. Узагальнення наукових публікацій дозволило визначити систему показників економічної ефективності виробництва молока, основу якої формують підсистеми натуральних і вартісних показників. Остання, в свою чергу, включає в себе підсистеми ресурсних і результативних показників. У межах кожної підсистеми виділено основні й додаткові показники, доцільність використання яких визначається завданнями кожного дослідження. Для поглиблення аналізу ефективності виробництва молока ціну, прибуток від реалізації 1 ц молока та рівень рентабельності доцільно визначати без дотацій та з урахуванням дотацій.
Оскільки технічне переоснащення й реконструкція ферм передбачає здійснення капіталовкладень, пов’язаних із впровадженням певних інновацій у короткостроковому періоді (до трьох років), то для оцінки їх ефективності слід визначати недисконтовані показники, найпоширенішим з яких є термін окупності капіталовкладень. З метою комплексної оцінки та всебічного аналізу економічної ефективності виробництва молока на основі інноваційних технологій слід одночасно використовувати показники економічної ефективності виробництва молока та оцінки капітальних вкладень у технічне переоснащення й реконструкцію ферм, які доповнюють один одного. Одними із важливих показників ефективності реконструкції ферм слід вважати трудомісткість виробництва 1 ц молока та норму обслуговування корів одним оператором. Оскільки для організації виробництва молока потрібна певна земельна площа під вирощування зернофуражних і кормових культур, то додатково слід визначати землемісткість виробництва молока та ефективність використання кормової площі за запропонованими показниками: 1) виробництво на 100 га кормової площі молока й приросту живої маси ВРХ; 2) на 1 га кормової площі – витрати на утримання худоби, виручка й прибуток від реалізації продукції; 3) на 100 грн витрат у скотарстві одержано виручки від реалізації продукції та прибутку.
Дослідженнями встановлено, що існуюча методика розрахунку показників економічної ефективності виробництва молока має суттєві недоліки, пов’язані з тим, що виробництво молока розглядається як самостійний процес, не враховуючи одержання приплоду, вирощування молодняка та дорослої худоби на відгодівлі, а відповідно й результативні вартісні показники ефективності визначаються лише по молоку. Для недопущення викривлення показників ефективності виробництва молока при реконструкції й технічному переоснащенні ферм необхідно, розраховуючи термін окупності капіталовкладень, прибуток і рівень рентабельності, враховувати витрати й виручку від реалізації всієї продукції галузі молочного скотарства – молока, приплоду й приросту живої маси ВРХ, виробництво яких є технологічно нерозривно пов’язаним.
У другому розділі «Стан і тенденції економічної ефективності виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах» розглянутотенденції виробництва молока та його ефективності в сільськогосподарських підприємствах України й Донецької області, визначено фактори, що впливають на формування цього процесу й досліджено сучасний стан розвитку інтегрованих агропромислових структур у молочному скотарстві.
Сучасний стан молочного скотарства в Україні характеризується щорічним зменшенням обсягів виробництва молока через скорочення поголів’я корів, що пов’язано з низькою економічною ефективністю галузі. Так, виробництво молока в сільськогосподарських підприємствах у 2010 р. порівняно з 1990 р. скоротилося у 8,4 раза і становило лише 19,7 % від загального обсягу його виробництва, решту – 80,3 % виробляли господарства населення. В підприємствах Донецької області виробництво молока тривалий час було нерентабельним через високу його собівартість і лише в 2010 р. воно перетворилося в прибуткове на рівні 17,3 % за рахунок зростання закупівельних цін, які наблизилися до рівня світових. Серед інших особливостей розвитку молочного скотарства в цій області слід відзначити, що вона не може самозабезпечити населення молоком, оскільки протягом 1990-2010 рр. споживання молока на 1 особу перевищувало рівень його виробництва. Вихід із цієї ситуації вбачаємо в розвитку сільськогосподарських підприємств і великих агропромислових формувань, які останнім часом демонструють ознаки виходу галузі скотарства з багаторічної стагнації.
