КАПІТАЛ АГРАРНИХ ТА АГРОПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ: ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯМ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретичні основи формування, оцінки і управління функціонуванням капіталу аграрних та агропромислових підприємств» поглиблено розуміння сутності економічної категорії «капітал», адаптовано до практичного використання критерії оптимізації структури капіталу, обґрунтовано систему управління капіталом аграрних та агропромислових підприємств.

Дослідження теоретичних основ капіталу виявило, що існує значна кількість трактувань категорії «капітал». З метою уточнення сутності досліджуваної категорії в роботі капітал визначено за ознаками його функціональної ролі та розміщення, а також джерел формування. Відповідно до першої ознаки капітал – це  грошові кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, які в процесі свого функціонування здатні приносити економічний і/або соціальний ефект їх власникам, а другої – капітал розглядається як сукупність власних і позичкових засобів підприємства, які використовуються для забезпечення всіх напрямів його діяльності з метою одержання прибутку.

Основну увагу в дослідженні приділено формуванню та управлінню функціонуванням капіталу агропромислових формувань «класичного» типу та аграрних підприємств.

В процесі дослідження встановлено, що однією із важливих умов формування капіталу є оптимізація його структури. Аналіз існуючих підходів до вибору критеріїв оптимізації структури капіталу підприємства засвідчив, що існує значна їх кількість і в багатьох випадках критерії мають протилежну спрямованість. Для тих аграрних та агропромислових підприємств, які мають високий рівень рентабельності активів, найбільш прийнятним для використання є критерій максимізації рентабельності власного капіталу.

Обґрунтовано, що даний критерій може використовуватись також при оцінці доцільності залучення позичкового капіталу для фінансування окремих інвестиційних проектів, оскільки надає змогу визначити вплив впровадження даних проектів на ефективність діяльності всього підприємства.

1.     Якщо підприємство не використовувало раніше позичкового капіталу для фінансування галузі, куди спрямовуються інвестиції, то при визначенні коефіцієнта фінансового лівериджу необхідно позичковий капітал, який представлений лише сумою одержаного банківського кредиту, поділити на власний капітал.

2.     У випадку, коли підприємство частково фінансує свою діяльність за рахунок кредиторської заборгованості при визначенні коефіцієнта фінансового лівериджу в чисельнику необхідно брати лише суму банківської позики, не враховуючи кредиторську заборгованість. Ефект фінансового лівериджу відображатиме, на скільки процентних пунктів зросте рентабельність власного капіталу при залученні банківського кредиту.

3. Якщо підприємство взяло раніше кредит і частину основного боргу повернуло в банк і вирішується питання про взяття нового кредиту, який також буде спрямований у відповідну галузь, то власний капітал зросте на суму повернутого кредиту, а позичковий капітал дорівнюватиме сумі попереднього кредиту, зменшеній на повернену частину боргу, і нового кредиту.

Встановлено, що ефективність формування та використання капіталу аграрних та агропромислових підприємств значною мірою залежить від впровадження системи управління капіталом, яку визначено як сукупність взаємопов’язаних елементів, що забезпечують прийняття управлінських рішень щодо формування та функціонування капіталу підприємства