Формування стратегічних напрямів маркетингу соняшнику

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Науково-теоретичні засади маркетингової діяльності в аграрному секторі» узагальнено сутність маркетингу, його завдання та концепції, визначено основні напрями формування стратегій маркетингу в аграрному секторі економіки в умовах ринкових відносин, досліджено тенденції розвитку маркетингу соняшнику в країнах з ринковою економікою, обґрунтовані методичні підходи до визначення стратегічних напрямів розвитку сільського господарства регіону.

   На основі вивчення літературних джерел та результатів власних досліджень уточнене визначення маркетингу з врахуванням специфіки ринку соняшнику, який являє собою діяльність щодо формування стратегії виробництва продукції, цінової політики, збуту, системи маркетингових комунікацій на основі всебічного дослідження ринкового середовища, з метою виготовлення конкурентоспроможної продукції та задоволення потреб споживачів.

Серед всіх існуючих концепцій управління найбільш правильним рішенням є застосування підприємствами саме концепції маркетингу, яка передбачає, що запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів і задоволення цих потреб ефективнішими і продуктивнішими, ніж у конкурентів, методами. Підприємства передусім орієнтуються на задоволення потреб певної групи споживачів, для чого постійно проводяться дослідження ринку, аналіз і контроль маркетингової діяльності.

Довгострокові наміри щодо маркетингу, фінансів, комерції, персоналу формують стратегію, яка являє собою плани суб’єкта господарювання на майбутнє, спрямовані на зміцнення його позицій, задоволення потреб споживачів і досягнення перспективних цілей. В дисертації визначено, що стратегія може бути загальною як для всього підприємства, так і передбачати розвиток лише окремих його ланок.

Не завжди маркетингові стратегії передбачають збільшення обсягів виробництва, розширення ринків збуту і отримання більших прибутків, інколи є необхідність здійснення стратегії скорочення, видами якої є: ліквідація, зменшення кількості підрозділів суб’єкта господарювання, скорочення операцій в певній сфері діяльності. Причинами таких рішень можуть бути: втрата позицій на ринку в зв’язку з ефективнішою діяльністю конкурентів; довготривалі негативні тенденції в зовнішньому середовищі, борги підприємства.

Стратегії розробляються з метою визначення напрямів розвитку суб’єкта господарювання і обґрунтування вибору способу ринкових дій. Стратегічний напрям – це визначення  ключових завдань, які є основою при формуванні шляхів розвитку агроформувань на перспективний період. На їх формування може впливати низка факторів (рис. 1).

Дослідження обсягів виробництва соняшнику в більшості країн світу показує тенденцію зменшення посівів під ним. На відміну від України, на світовому ринку олійних культур насіння соняшнику не є основною товарною позицією, хоча й займає досить істотне значення в олійному балансі. Так, обсяги виробництва насіння соняшнику поступаються таким олійним культурам, як соєві боби та ріпак. Світове виробництво олійних культур у 2010–2011 маркетинговому році становило 452,1 млн т. При цьому із загального врожаю частка соєвих бобів досягала 57 %, ріпаку – 13 %, соняшнику – лише 8 %.