ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її значущість, сформульовано мету та завдання, визначено предмет, об’єкт і методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, особистий внесок, апробацію одержаних результатів.

У першому розділі – «Теоретико-методичні засади дослідження акціонерного капіталу» досліджено теоретико-методологічні засади формування акціонерного капіталу, з’ясовано сутність поняття “акціонерний капітал”, виокремлено його функції та принципи розвитку, проаналізовано теорії структури капіталу, запропоновано методологічні підходи оцінювання ринкової вартості акціонерного капіталу.

У роботі всебічно досліджено економічну природу акціонерного капіталу, передумови його виникнення, вивчено та систематизовано погляди представників різних економічних шкіл на сутність поняття “акціонерний капітал”, його характерні ознаки та місце в системі ринкових відносин.

Здійснений у роботі аналіз наукових підходів до проблеми формування акціонерного капіталу дав змогу сформулювати такий висновок: акціонерний капітал є сучасною формою інтеграції та концентрації капіталу, що сприяє розширенню виробничих можливості компаній, реалізації масштабних проектів і, виходячи з цього, активній участі в суспільному відтворенні. Теоретико-методологічні підходи до тлумачення сутності акціонерного капіталу є певною мірою однобічними, оскільки ґрунтуються на дослідженні внутрішньої природи цього поняття. Пропонуємо тлумачити його дещо ширше, а саме як суму ринкової капіталізації, або сумарний дохід, який можуть принести своїм власникам акції, що перебувають в обігу на фондовому ринку.

На основі систематизації поглядів вітчизняних і зарубіжних учених доведено, що акціонерний капітал виконує низку функцій: стартову (або початкову); розподільчу; інформаційну; стимуляційну; динамічну; інвестиційну; гарантійну (або забезпечення); мобілізаційну; інтеграційну; захисну (або страхову); превентивну; контрольну; розвитку; барометра ділової активності та економічного стабілізатора на ринку цінних паперів, але в сьогоднішніх реаліях досить чітко простежується розподільча функція і нівелюється основна – мобілізаційна.

Ефективне функціонування акціонерного капіталу повинно ґрунтуватися на принципах, скоригованих з урахуванням конкретних умов, а саме гласності, доступності, безстроковості, надійності захисту інвесторів, соціальної справедливості, ефективності, контрольованості, прозорості, відкритості, цілісності, мобільності, конкурентності.

В економічній теорії загалом і за сучасних умов зокрема важливого значення набуває проблема формування оптимальної структури акціонерного капіталу.

Дослідження природи капіталу підтвердили, що економічна наука не виробила однозначних підходів до трактування сутності понять “структура капіталу” та “оптимальна структура капіталу”.

Критичний аналіз класичних теорій і поглядів представників багатьох економічних шкіл на формування оптимальної структури капіталу компанії, а також сучасних теорій структури капіталу, зокрема, теорії стаціонарного співвідношення, теорії асиметричної інформації (інвестиційні, сигнальні), теорії агентських, або моніторингових, витрат, теорії корпоративного контролю, теорії стейкхолдерів, теорії компромісної концепції структури капіталу, концепції суперечностей інтересів, альтернативної концепції – дав змогу дійти висновку про те, що в їхню основу покладено суперечливі підходи до можливої оптимізації структури капіталу компанії, але, попри все,  управління вартістю і структурою капіталу становить як теоретичний, так і практичний інтерес. Оптимальною можна вважати таку структуру капіталу, яка є найвигіднішою з позиції власників корпорацій, тобто акціонерів, та за якої досягається максимальна ринкова вартість корпорації за мінімальної ціни капіталу, що забезпечує поступальне зростання капіталізації підприємства. Проте за умов сьогодення розробляти єдині рекомендації стосовно оптимізації структури капіталу недоцільно, оскільки це прерогатива вищого керівництва (менеджменту) та власників компаній.

На основі систематизації описаних у науковій економічній літературі концепцій та методик оцінювання вартості капіталу доведено, що оцінка вартості акціонерного капіталу – це, радше, процес, який допоможе дослідити межі стратегічної невизначеності та потенційні можливості компанії. Майбутня вартість компанії більшою мірою залежить від творчого підходу до пошуку потенційного синергетичного ефекту, а також від того, як, ураховуючи складну ситуацію економічної та законодавчої недосконалості, ухвалювати виважені фінансові рішення щодо вибору найвірогіднішої стратегії економічного зростання.     

Запропоновано методичні підходи оцінювання ринкової вартості акціонерного капіталу на основі використання інтегрального методу динаміки ринкової вартості акцій (побудови індикаторної вибірки та розрахунку інтегрального показника), що дасть можливість відстежити динаміку його зміни в часі та адекватно реагувати на зростання чи зменшення ринкової вартості компанії.

У другому розділі – «Аналіз і оцінка ефективності використання акціонерного капіталу в умовах корпоратизації економіки» з'ясовано основні тенденції становлення та розвитку акціонерного капіталу в Україні, апробовано методику оцінювання ринкової вартості акціонерного капіталу виробничих систем, досліджено вплив фінансових показників діяльності компанії на приріст курсу акцій, оцінено ефективність використання акціонерного капіталу в корпоративному секторі економіки України.

Зосереджено увагу на тому, що корпорації є основою економіки більшості країн світу, акціонерна форма власності як закономірний результат розвитку та трансформації приватної власності створила умови, сприятливі для масштабної організації виробництва на засадах добровільної участі власників капіталу. В Україні акціонерні товариства донедавна створювалися за умов відсутності жорстких законодавчих вимог. Прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» стало прогресивним кроком на шляху до становлення цивілізованих відносин, однак цей документ постійно зазнає змін, а його цілковита імплементація вимагає чималих зусиль.

Аналіз тенденцій формування та розвитку акціонерного капіталу підтвердив, що в Україні активно провадиться корпоративна реформа, а також дав змогу визначити механізми, що впливають на процеси акціонування.

У роботі обґрунтовано висновок про те, що вітчизняний фондовий ринок як механізм обміну фінансових активів має статус ринку, що розвивається. Це підтверджується динамікою зміни кількості акціонерних товариств і змінами в структурі професійних учасників фондового ринку, а також позитивними тенденціями на ринку цінних паперів. Водночас існують проблеми, викликані недоліками державного регулювання ринку цінних паперів.