РОЛЬ ПОДАТКІВ В РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАХОДІВ АНТИКРИЗОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Науково-теоретичні засади антикризового регулювання соціально-економічних процесів» узагальнено еволюцію теорій і концепцій державного регулювання соціально-економічних процесів, визначено специфіку регуляторної політики держави в умовах економічних криз, досліджено роль і значення податків в антикризовій політиці держави.

В роботі запропоновано розглядати кризу як тривалу відсутність економічного зростання (стійкий спад), який негативно впливає на всі параметри національної економічної системи. Виходячи з цього обґрунтовано методологічну доцільність дослідження природи та причин економічних криз з позицій теорій економічного зростання. Зазначено, що економічну кризу не можна розглядати лише в негативному контексті, адже завдяки їй в системі економічних відносин відмирають застарілі елементи і відбувається оновлення.

Економічна наука запропонувала кілька теорій криз. Серед найвідоміших із них виділено наступні: натуралістична; психологічна; розбалансування виробництва та споживання; криза перевиробництва; структурні деформації; грошові теорії; трициклічна теорія. Усі теорії, які трактують причини та природу економічних криз, можна розподілити на дві групи: ті, що розглядають переважно зовнішні чинники (екстернальні теорії) і ті, в основі яких домінують внутрішні чинники (інтернальні теорії).

Одним із найголовніших завдань економічної політики держави є застосування заходів антициклічного регулювання, тобто мінімізація негативного впливу економічних коливань. У вузькому значенні цей напрям державного регулювання можна назвати “профілактикою кризи”. Основна роль державної антикризової політики полягає у недопущенні неконтрольованих (руйнівних) процесів, що загрожують економічній безпеці держави.

Актуальним завданням сучасної економічної науки є раннє виявлення (діагностика) окремих явищ, які можуть свідчити про ймовірність настання кризи. На нашу думку, для діагностики передкризового стану можна використати показники (індикатори) економічної безпеки (табл. 1).

Ключовими характеристиками сучасної світогосподарської системи є нестабільність та глобалізація, в результаті яких з’явилися нові чинники, котрі здатні викликати кризові явища в економіці окремої держави або групи держав (“валютні війни”, “сировинні війни”, “торгові війни”, офшорна конкуренція, тощо). Поглиблене вивчення політики країн-лідерів, що була спрямована на стабілізацію фінансової системи в період 2008-2010 рр., дає змогу виділити чотири пріоритетні напрями можливих заходів: використання коштів стабілізаційних фондів; використання механізму державних та банківських гарантій; “вливання” капіталу (в тому числі викуп державою статутного капіталу банків); захист депозитів; розширення асортименту кредитів центробанків.