ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі визначено актуальність, мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну та практичну значущість результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади використання процентних важелів в процесі реалізації фінансової політики держави» досліджено сутність, напрями та інструменти фінансової політики держави, визначено роль та місце процентних важелів в трансмісійному механізмі її реалізації, узагальнено проблеми та перспективи процентної політики НБУ.

Автором обґрунтовано, що поняття «фінансова політика» як самостійна одиниця категорійно-понятійного апарату сучасної теорії фінансів була виділена не відразу, що було пов’язано з поширеним трактуванням її у фундаментальних наукових працях лише як мистецтва управління у фіскальній або грошово-кредитній сферах, яке виконує завдання втілення на практиці теоретичних напрацювань та відрізняється виключно імперативним характером розвитку. Натомість, автор вважає, що фінансова політика держави має самостійне значення, виходячи з чого її сутність розглядається в роботі з трьох позицій: 1) через об’єкти регулювання та фінансові відносини, що лежать в її основі; 2) через суб’єкти її реалізації; 3) через роль в механізмі регулювання соціально-економічних процесів. Конкретизація цілей, завдань та інструментів фінансової політики держави, а також її ролі та місця в загальній системі державних фінансів здійснена автором із застосуванням функціонального та цільового підходу, а також з позиції організаційно-економічного механізму її реалізації та інституційного забезпечення. Важелі реалізації фінансової політики (процентні ставки, норми і нормативи, курсові оцінки, ціни, умови надання субсидій, дотацій та пільг) розглядаються автором як такі, що слугують для конкретизації інструментів її реалізації (податки, збори, кредит, субсидії, дотації, трансферти, пільги, фінансові санкції).

Обґрунтовано, що в контексті дотримання умов макроекономічної рівноваги монетарні та фіскальні інструменти реалізації фінансової політики держави слід розглядати не як альтернативні, а в нерозривній єдності, причому з урахуванням опосередкованих проявів та довготермінових наслідків. Проведений автором аналіз існуючих каналів монетарної трансмісії дозволив обґрунтувати, що саме процентний канал є головним імпульсоутворюючим елементом в передавальному механізмі коригуючих впливів. Тому на особливу увагу заслуговують ПВРФПД, які в роботі запропоновано розуміти як процентні ставки, які встановлюються органами державного регулювання для конкретизації вартісних характеристик інструментів стимулюючого, стабілізуючого або стримуючого впливів на динаміку та напрямок руху фінансових потоків в бюджетно-податковій та грошово-кредитній сферах через процентний канал монетарної трансмісії.

Автором узагальнено еволюцію теоретичних уявлень про економічну сутність процента та його функції у регулюванні фінансових відносин, систематизовано типи відсоткових ставок та різновиди процентних політик центральних банків, досліджено хронологію розробки та зміст правил встановлення ними цільових процентних ставок (Дж. Тейлора, Д. Хендерсона, У. МакКібина, Г. Роденбуша, Л. Свенсона, Л. Болла, Р. Кларіде, Н. Баттіні, Р. Харрісона, С. Міларда, М. Марзо та ін.), узагальнено результати моделювання процентних ставок на фінансових ринках різних країн.

В роботі еволюція становлення та розвитку процентної політики НБУ досліджена як в узькому розумінні (встановлення процентних ставок лише за операціями НБУ), так і в широкому розумінні (вплив на всі процентні ставки за операціями комерційних банків з метою регулювання рівня збережень та інвестицій, ділової активності та впливу на рівень інфляції). Автором з’ясова-но функціональне навантаження, механізм встановлення, хронологію та мак-роекономічні передумови зміни основних типів процентних ставок в Україні. За результатами дослідження обґрунтовано, що ставки рефінансування НБУ сьогодні не виконують своєї індикативної функції, оскільки динаміка середніх ставок за кредитами та депозитами не має чіткого зв’язку з основними видами ставок рефінансування – обліковою ставкою, ставкою за кредитами овернайт та середньозваженою ставкою за всіма інструментами рефінансування. Поточні значення облікової ставки НБУ вказують на експансивний характер поточної монетарної політики, оскільки вона перетворюється в реальну процентну ставку на рівні лише 3,85%. Крім того, привертає увагу існування певного дисбалансу між існуючим рівнем облікової ставки (7,75%) та базовими ставками рефінансування овернайт (15,5% і 17,0%), який може негативно вплинути на інфляційні очікування приватного сектора економіки України.

У другому розділі «Застосування процентних важелів при прийнятті рішень щодо участі держави у фінансуванні інвестиційних проектів» визначено специфіку впливу ПВРФПД на зміну векторів грошово-кредитної політики та політики державного інвестування; поглиблено класифікацію ПВРФПД; запропоновано підходи до оптимізації рівня бюджетної ставки дисконтування та частки участі держави як співінвестора при реалізації програм державно-приватного партнерства.

Усталеним є розуміння ПВРФПД як важелів опосередкованого впливу на фінансовий та реальний сектори економіки. Але можна виокремити цілий ряд таких важелів, вплив яких може змінюватися залежно від цілей, завдань та типу фінансової політики. Це дозволяє виокремити вже не дві, а три групи процентних важелів реалізації фінансової політики держави: 1) основні (прямого впливу); 2) додаткові (опосередкованого впливу), транзитивні (прямого або опосередкованого впливу залежно від типу фінансової політики в державі) (рис. 1).

У роботі розроблено рекомендації щодо адресного застосування відповідних ПВРФПД для вирішення окремих макроекономічних проблем, що дозволило спрогнозувати очікувані результати впливу кожного з них на розвиток фінансового та реального секторів економіки.