У першому розділі “Теоретико-організаційні та правові засади фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування” розглянуто та поглиблено концептуальні положення фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування і питання їх організаційного та нормативно-правового регулювання.
На основі узагальнення теоретичних поглядів на сутність поняття “фінансове забезпечення” встановлено, що воно є методом фінансового механізму, який визначає джерела і форми фінансування суб’єктів економічних відносин для досягнення певних результатів та визначеної мети. З урахуванням специфіки застосування цього поняття у фінансовій науці обґрунтовано, що фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування – це один із методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальної одиниці. Визнано за доцільне його характеризувати з позиції методу фінансового механізму території, що визначає принципи, джерела й форми фінансування діяльності органів місцевого самоврядування, спрямованої на повноцінну реалізацію завдань та функцій щодо надання суспільно значущих благ і послуг на рівні, передбаченому загальнодержавними стандартами.
Аргументовано, що серед принципів фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування вирішальна роль належить принципу фінансової децентралізації, який полягає у делегуванні компетенції від центральних органів державного управління органам місцевого самоврядування. Його зміст полягає у спроможності останніх, незалежно від інших владних інституцій, вирішувати, в який спосіб надавати ті чи інші суспільно значущі блага та послуги, впроваджувати місцеві податки і збори, розміщувати довготермінові облігаційні позики, отримувати банківські кредити та запускати вексельні програми з метою фінансування інвестиційних проектів. При цьому уточнено, що рівень фінансової децентралізації визначає роль і значення місцевого самоврядування як інституту публічної влади та громадянського суспільства.
У роботі з’ясовано, що позитивний вплив на розвиток нормативно-правового середовища ефективного фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування України мала ратифікація міжнародних документів, які регламентують відповідні правовідносини, зокрема Європейської хартії місцевого самоврядування. Імплементація європейських правил сприяла запровадженню низки норм, які враховують закономірності функціонування місцевих фінансів в умовах ринкової економіки і демократичних відносин у суспільстві. Незважаючи на сприятливий вплив запровадження кращих зарубіжних правових норм на процес управління місцевими фінансами в нашій державі, в дисертації зазначено, що частина положень імплементованих в Україні міжнародних документів має декларативний характер.
Встановлено, що нормативно-правова база, яка регламентує фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування, перебуває в Україні на стадії становлення. Підґрунтям цього є відносини у цій сфері, що регулюються підзаконними нормативними актами, й постійне розширення кількості законів, які здійснюють вплив на фінансові відносини. Нерозвиненість нормативно-правової бази негативно позначається на ефективності формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та їхньому використанні.
Значні проблеми у фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування спричиняє недосконалість нормативно-правової бази, яка регламентує делеговані повноваження, зокрема законодавча нерозробленість основ делегування районними й обласними радами повноважень місцевим державним адміністраціям, що призводить до невизначеності механізмів відповідальності, впливу та контролю за виконанням зазначених повноважень; низька ініціативність депутатів місцевих рад і слабка участь громадян – членів територіальних громад – при здійсненні контролю за реалізацією делегованих повноважень місцевими державними адміністраціями; законодавча нерозробленість інституційних механізмів, які би регулювали взаємозв’язок центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; штучний поділ повноважень органів місцевого самоврядування на власні й делеговані, невизначеність критеріїв розмежування повноважень органів представницької і державної виконавчої влади.
У другому розділі “Сучасні реалії і проблематика фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування в Україні” розкрито практичні аспекти фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування у процесі бюджетного планування, проаналізовано практику фіскального регулювання органів місцевого самоврядування у процесі виконання місцевих бюджетів за доходами та оцінено забезпечення повноважень органів місцевого самоврядування у процесі виконання видатків місцевих бюджетів.
Доведено, що визначальний вплив на планування місцевих бюджетів мають управлінські рішення, які приймаються центральною владою. Значною мірою така ситуація виникла через домінування видатків на виконання делегованих центральною владою повноважень у видатковій частині та переважання міжбюджетних трансфертів і закріплених доходів у дохідній частині місцевих бюджетів. Водночас низький рівень самостійності органів місцевого самоврядування у сфері планування місцевих бюджетів спричинений нерозвиненістю традицій ефективного місцевого самоврядування в Україні та його фінансового забезпечення і низьким рівнем розвитку громадянського суспільства. Наслідком недостатнього впливу органів місцевого самоврядування на планування місцевих бюджетів є неможливість повноцінного задоволення потреб територіальної громади у суспільних послугах.
Наголошено, що у процесі планування місцевих бюджетів переважно використовується нормативний метод. Законодавчо визначена сфера застосування цього методу – розрахунок обсягу видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів з метою встановлення обсягу дотації вирівнювання, – на практиці суттєво розширена. Переважно розрахункові показники видатків, визначені на основі нормативів бюджетної забезпеченості, використовують для складання проекту місцевого бюджету. Крім нормативів бюджетної забезпеченості, під час планування місцевих бюджетів часто застосовують інші види нормативів, основою яких слугують різноманітні галузеві нормативно-правові акти. До виникнення додаткових проблем у фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування призводить невідповідність різноманітних галузевих нормативів нормативам бюджетної забезпеченості. Внаслідок цього обсяги бюджетних ресурсів, у тому числі міжбюджетних трансфертів, розрахованих на основі нормативів бюджетної забезпеченості, є недостатніми для фінансування видатків, що враховують різноманітні галузеві норми.
У процесі дослідження виявлено недоліки у фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування в Україні, зокрема встановлено їхню високу залежність від центральної влади. Система акумулювання доходів місцевих бюджетів характеризується недостатнім рівнем частки власних доходів місцевих бюджетів і надмірною часткою міжбюджетних трансфертів. Упродовж 2001–2009 рр. простежується негативна тенденція до зростання частки офіційних трансфертів у дохідній частині місцевих бюджетів у нашій державі (рис. 1). Як видно з рис. 1, частка офіційних трансфертів у цей період зросла з 29,2% до 47,4%, а частка податкових надходжень скоротилася з 59,3% до 43,9%. Тенденції на загальнодержавному рівні знаходять своє відображення і в окремих регіонах. Так, упродовж 2008–2009 рр. значно збільшився обсяг дотацій міському бюджету міста Нововолинська, що пов’язано насамперед з погіршенням економічної кон’юнктури та несформованістю реальної бази для зростання доходів бюджету міста. Наслідком такої ситуації є звуження реальних фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, що негативно позначається на функціонуванні державних фінансів та слугує стримуючим фактором соціально-економічних реформ у нашій державі.
