ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та необхідність дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, зв'язок з науковими роботами, подано інформацію про публікації за темою дисертації, окреслено структуру дослідження.

У першому розділі «Соціально-економічні передумови розвитку спортивного туризму в Україні» розглянуто сутність та характеристику основних дефініцій спортивного туризму, його основні етапи формування і розвитку в Україні.

На основі проведеного гносеологічного аналізу та узагальнення основних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених до визначення туристичних дефініцій уточнено функціональну сутність та зміст термінологічного апарату дослідження. «Спортивний туризм» пропонується розглядати  як активний вид діяльності, тобто переміщення людей щодо їх постійного місця проживання, не пов'язаний з оплачуваною діяльністю, що впливає на фізичний (психічний) стан людини за рахунок участі в туристичних подорожах, змаганнях, експедиціях, походах тощо, що потребує спеціальних навичок і спеціального спорядження.

Зроблено розмежування активних та пасивних учасників спортивного туризму, а саме: пасивні спортивні туристи - особи, які є вболівальниками (фанатами) спортивних команд, прихильниками того або іншого виду спорту та задля цього відвідують місця проведення спортивних змагань, олімпіади, чемпіонати тощо; активні спортивні туристи - особи, які приймають активну участь у заходах спортивного туризму (туристсько-фізкультурні заняття, спортивні походи всіх категорій складності, чемпіонати, першість, змагання і експедиції тощо).

Для більш детальної характеристики спортивного туризму, виділено такі категорії спортивних туристів, як «пасивний турист», «активний турист», «турист-гірник», «спелеотурист», «турист-дайвер», «пішохідник», «альпініст», «екстремальний турист», «велотурист», «автотурист», «мототурист», «турист-сноубордист», «турист-водник» тощо. 

Пропонується доповнити існуючу класифікацію відомого західнонімецького дослідника Г. Гана таким типом туристів, як W-3-тип (швидше спортсмен, ніж любитель, але «гурман», витримує тривалі і високі, аж до екстремальних навантаження; при виборі туру домінує такий критерій, як люксове туристичне містечко розміщення (глемпінг, палаткове SPA-місто, палатковий екоотель, палаткові вілли) і національна або європейська кухня, приготована самим шеф-кухарем. Такі критерії вибору, як «культура та історія» ‑ вторинні, а первинними є: ландшафт і умови розміщення та організації обраного виду туризму («турист-дайвер», «автотурист», «мототурист», «турист-сноубордист» тощо).

Спортивний туризм є: соціальним (за рівнем доступності й соціальної значимості), самодіяльним (в залежності від організаційних основ), активним (за фізичним навантаженням), і, як правило, груповим (за складом учасників), а також в залежності від категорії осіб туризм може бути: шкільний, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку та інвалідів.

Туристичні маршрути у спортивному туризмі нормовані певними вимогами до набору технічно складних перешкод, тривалості, протяжності й іншим чинникам туристського спортивного маршруту. Здійснено систематизацію маршрутів за типами (тематичні, похідні, фізкультурно-оздоровчі, комбіновані); побудовою траси (лінійні, радіальні (стаціонарні), кільцеві (тури кросингу)), засобами пересування (пішохідні, кінні, велосипедні, автомобільні, водні тощо); тривалістю (багатоденні (14-30 днів); декілька днів (1-3 дні); декілька годин (екскурсії)). Крім того, можливі будь-які комбінації з різних варіантів туристичних маршрутів.

Спортивний туристичний продукт пропонується розглядати як послуги щодо організації та проведення заходів з активного спортивного туризму та товари (спортивне спорядження), які задовольняють потреби споживачів під час здійснення туристичної подорожі. Характер і якість цих товарів та послуг прямо залежать від повноти надання послуг, категорії споживачів, виробника, виду туристичних ринків, а також від виду спортивного туризму.

До спортивного туристичного продукту відносять, як спортивні туристичні товари, а саме: бівачні приналежності (намети, рюкзаки, спальні мішки, надувні матраци, килимки); інвентар для опалення, освітлення і приготування їжі (вогнищевий інвентар, нагрівальні прилади (примус туристичний, газовий пальник, газові плитки), туристичний посуд, освітлювальні прилади); особисте спорядження туриста (екіпірування туриста, одяг і взуття, захисні окуляри, компас, крокомір); спеціальне спорядження туриста (мотузки, льодоруб, молоток альпіністський, айсбаль (молотковий льодоруб), льодові гаки, круччя скельні, кішки альпіністські, карабіни, лопатка лавинна, шнур лавинний, сходи, трос сталевий, фрикційні піднімальні пристрої (жумар, затиск Хіблера, кулачковий затиск Абалакова й ін.), спускові пристосування (вісімки, квадрати, пелюстки, вузол ІО), транспортні мішки з водовідштовхувальним просоченням синтетичних тканин та ін., так і спортивні туристичні послуги: проведення експедиційного обстеження району і маршруту туристського походу; підготовку проектів розміщення і устаткування туристських притулків і стоянок на трасі туристського походу; розрахунок необхідної кількості туристського інвентарю, спорядження і транспортних засобів; визначення потреби в інструкторах - методистах по туризму, іншому обслуговуючому персоналі і організацію їх підготовки; підготовку рекламно-інформаційних матеріалів з описом траси походу; визначення заходів з безпеки послуги «туристський похід» тощо.