ФОРМУВАННЯ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі «Наукові засади формування лізингових відносин в аграрній сфері» досліджено: теоретичний базис розвитку лізингу як специфічної форми орендних відносин; еволюцію концепцій розвитку лізингових відносин; структуру і особливості лізингових відносин.

Лізинг – це комплекс економічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем, орендою, кредитом і оформлених юридично відповідними договорами, коли лізингодавець за рахунок власних і залучених коштів купує в продавця інвестиційні й споживчі товари тривалого користування й надає їх за певну плату в тимчасове володіння й користування лізингоотримувачу на строк понад один рік (з опціоном і без опціону після закінчення строку контракту).

Сучасний лізинг доцільно інтерпретувати одночасно як: економічний процес; вид договору (або комплекс договірних відносин); вид діяльності (бізнесу, підприємництва); галузь економіки (лізингова індустрія); галузь знань і науки.

Економічна сутність лізингу визначається як сукупність відносин, що складаються між лізингодавцем і лізингоотримувачем із приводу здачі в оренду на певний строк і за певну плату технологічного устаткування, техніки, транспорту, об'єктів нерухомості, і т.д., загалом всього того, що може бути віднесене до об'єктів основних фондів. При цьому право власності на надавані об'єкти лізингу залишається в лізингодавця на весь термін дії договору лізингу, що може передбачати право лізингоотримувача викупити орендоване майно по закінченні терміну дії договору. Лізингодавцем може виступати банк, спеціалізована лізингова компанія, а в окремих випадках і сам виробник лізингового майна.

Економічний зміст лізингу визначається як комплекс майнових відносин, що складаються у зв'язку з передачею майна в тимчасове користування на основі його придбання й наступної здачі в довгострокову оренду. Об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме й нерухоме майно, що відноситься відповідно до діючої класифікації до основних засобів, крім майна, забороненого до вільного обігу на ринку.

На основі проведеного дослідження виділено чотири групи аспектів лізингових відносин: економічні, правові, організаційно-технічні й соціальні. Група економічних аспектів лізингу містить у собі одинадцять конкретних аспектів (граней) лізингу: фінансово-кредитний; інвестиційний; комерційний (торговельний); бухгалтерський; статистичний; амортизаційний; податковий; ціновий; валютний; ризиковий (страховий); оціночний. Крім того, економічний аспект лізингу підрозділяється залежно від рівня застосування на: макроекономічний та мікроекономічний аспекти.

Сутність лізингу проявляється у виконуваних їм функціях. На основі проведеного дослідження встановлено, що лізинг в економіці виконує наступні функції: збутова; постачальницька; виробнича; функція одержання податкових і інших пільг (стимулююча функція); фінансова; інвестиційна; функція розвитку підприємництва; соціальна; інноваційна; відтворювальна.

Реалізація цих функцій лізингу дає потужний імпульс відновленню, модернізації й технічному переозброєнню виробництва й структурній перебудові економіки; сприяє диверсифікованості виробництва втягуючи нові об'єкти у свою сферу; розвиває ринок засобів виробництва; скорочує цикл освоєння й впровадження нових поколінь техніки й передові технології, інновацій; створює нові робочі місця й сприяє зменшенню безробіття, збільшенню доходів зайнятих працівників.

Визначено класифікацію лізингу, яка базується на ознаках: склад учасників угоди, тип переданого в лізинг майна, ступінь його окупності, умови амортизації, обсяг обслуговування, сектор ринку, де здійснюються операції, відношення до податкових і амортизаційних пільг, характер лізингових платежів (табл. 1) та здійснено класифікацію лізингових послуг і операцій залежно від конкретних умов укладання лізингових угод.