МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, його наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації, публікацій за темою дисертації, а також її структури та обсягу.

У першому розділі – “Теоретичні засади державного управління у сфері захисту інтелектуальної власності” – проведено науково-теоретичний аналіз основних категорій, пов’язаних із механізмами державного управління у сфері інтелектуальної власності, обґрунтовано доцільність використання державно-управлінського підходу до проблеми захисту інтелектуальної власності та важливість її захисту на рівні державного управління, з’ясовано місце механізмів державного управління у сфері інтелектуальної власності у відповідній системі державного управління.

У результаті теоретичного аналізу визначено підходи до формулювання основних понять дослідження: “державне управління”, “система державного управління”, “об’єкт та суб’єкт державного управління”, “механізми державного управління” та “державно-управлінська функція”. Всі ці поняття перенесено на сферу захисту інтелектуальної власності, сформульовано їх авторські визначення, які досі не були розроблені зважаючи на те, що захист інтелектуальної власності не розглядався з точки зору державно-управлінського підходу.

Особлива увага приділена формуванню позиції щодо суб’єкта державного управління у сфері захисту інтелектуальної власності. Доведено, що широке тлумачення суб’єкта державного управління у сфері захисту інтелектуальної власності має переваги, оскільки воно, по-перше, відображає комплексність та системність державно-управлінського впливу на певний об’єкт, і, по-друге, дає змогу більш об’єктивно оцінити вплив конкретного органу на об’єкт державного управління не ізольовано, а в корелятивній відповідності з іншими органами.

На підставі систематизації наукових підходів до розгляду механізмів (механізму) державного управління з’ясовано, який з них найбільш доцільно використовувати при дослідженні державного управління захистом інтелектуальної власності як складної та неоднорідної сфери, що потребує комплексного залучення механізмів державного управління. За основу в дослідженні взято підхід до визначення механізмів державного управління як набору державно-управлінських елементів (інструментів, засобів, форм, важелів, правових норм) за окремими напрямами (політичний, правовий, економічний, організаційний та ін.).

Дослідження поняття “захист інтелектуальної власності” крізь призму різних наукових підходів (правового, економічного, економіко-правового) дало змогу з’ясувати, які їх елементи можливо використати в державно-управлінському підході. Державно-управлінський підхід до захисту інтелектуальної власності визначено як системний та узагальнюючий. Доведено, що лише за умови його використання можливо розробити пропозиції щодо вдосконалення функціонування системи державного управління у певних галузях, упровадження ефективних механізмів державного управління.

Принципове значення для дослідження мало з’ясування ключових характеристик інтелектуальної власності і розмежування понять “захист інтелектуальної власності” та “охорона інтелектуальної власності”. З’ясовано, що захист прав пов’язується передусім із відновленням порушених прав інтелектуальної власності, а також із запобіганням їх порушенням. При цьому захист інтелектуальної власності можливо розглядати в трьох площинах:

-     як відповідне право особи, що виникає разом із отриманням прав інтелектуальної власності та зумовлює необхідність дотримання такого права іншими особами;

-     як об’єктивно необхідну діяльність, що може здійснюватися за допомогою юрисдикційних та неюрисдикційних засобів;

-     як функцію державного управління, що передбачає, крім безпосередньо здійснюваних державними органами дій і заходів із захисту інтелектуальної власності, забезпечення умов для захисту інтелектуальної власності самими суб’єктами цих відносин.

У процесі дослідження виявлено численні фактори щодо необхідності захисту інтелектуальної власності на рівні окремої специфічної державно-управлінської функції. Її метою є захист моральних та матеріальних прав суб’єктів інтелектуальної власності на результати їх творчої, наукової та інноваційної діяльності, а також їх законних інтересів з моменту виникнення у них відповідних прав. Ця функція державного управління полягає в реалізації державно-управлінських завдань, пов’язаних із відносинами щодо запобігання порушенням прав інтелектуальної власності, їх виявлення та покарання за них. Головними з таких завдань є:

−    формування інфраструктури державних органів у сфері захисту інтелектуальної власності та налагодження координації між її елементами;

−    забезпечення функціонування органів та посадових осіб у межах цієї інфраструктури, контроль їх діяльності;

−    допомога суб’єктам у реалізації їх прав інтелектуальної власності (надання адміністративних послуг, розробка відповідних процедур захисту) шляхом створення для цього відповідних умов;

−    безпосереднє вчинення дій із захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності (запобігання порушенням, їх виявлення та покарання за них) у випадках, що визначені в законодавстві.

Виявлено особливість державного управління у сфері захисту інтелектуальної власності, яка полягає в тому, що державно-управлінський вплив справляється одночасно двома суб’єктами на два об’єкти