МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні основи державного управління пенсійним забезпеченням громадян України. На основі узагальнення наукових здобутків зарубіжних та вітчизняних вчених досліджено науково-методологічні підходи до визначення інституціональної природи системи пенсійного забезпечення громадян України, концептуальні підходи та передумови  реформування пенсійних систем та формування інституту накопичувального пенсійного забезпечення.

В результаті дослідження теоретико-методологічних засад реформування пенсійних систем доведено, що в ринкових умовах солідарна пенсійна система як базовий інститут соціального захисту втратила  можливість реагувати на соціальні ризики та забезпечувати належний рівень пенсійного забезпечення громадян країни. Характер соціальних ризиків обумовлює необхідність формування нових відносин  та механізмів, яки створюють умови для посилення соціального захисту та підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян.

На основі аналізу теоретико-методологічних підходів до змін системи соціального захисту та на підставі вивчення міжнародного досвіду систематизовано підходи реформування пенсійних систем. Виявлено, що найбільш ефективним та розповсюдженим є підхід, згідно з яким створюються багаторівневі пенсійні системи, що свідчить про необхідність подальшого реформування солідарної пенсійної системи.

Узагальнений міжнародний досвід інституційних трансформацій системи пенсійного забезпечення свідчить, що реформування пенсійної системи створює умови для подальшого формування недержавного та накопичувального пенсійного забезпечення за допомогою певних механізмів, що забезпечують задоволення основних життєвих потреб непрацездатного населення та економічної безпеки держави завдяки мобілізації інвестиційних ресурсів, розвиненій фінансовій інфраструктурі, належному контролю з боку держави.

Для вдосконалення національної системи пенсійного забезпечення  пропонується використати зарубіжний досвід таких країн як Німеччина, Велика Британія, Франція, Японія, США, Чилі, Угорщина, Росія. Доведено, що найефективніша система пенсійного забезпечення сформована у Чилі та Казахстані. Врахування передового досвіду пенсійного забезпечення у системі соціального захисту дозволило провести оцінку рівня пенсійним забезпеченням громадян країни, котрий характеризує стан розвитку системи соціального захисту.

Визначення ролі і місця інститутів державного та недержавного пенсійного забезпечення в соціальній політиці, а саме в системі соціального захисту дало змогу запропонувати розширену трактовку поняття системи пенсійного забезпечення громадян як сукупності організаційно-правових та фінансових інститутів, що втілюють у собі норми життя суспільства з надання матеріального забезпечення у вигляді пенсій на засадах обов’язкового державного соціального страхування та добровільних накопичень у недержавних пенсійних фондах.

Структура пенсійного забезпечення охоплює комплекс формальних правил, правових норм, механізмів державного управління та контролю за використанням фінансових  потоків. Вивчення структури системи соціального захисту дозволило теоретично обґрунтувати багатокомпонентну модель пенсійного забезпечення, кожен елемент якої може стати дієвим механізмом захисту певних категорій населення, дозволить розподілити ризики між інститутами пенсійної системи, зв’язати джерела виникнення ризиків з фінансовим забезпеченням.