ПРОФЕСІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і ступінь її дослідженості, сформульовано концепцію, визначено об’єкт, предмет, загальну і часткові гіпотези, завдання, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність одержаних результатів; відображено апробацію і впровадження результатів дослідження, зазначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Філософсько-теоретичні засади професійно-економічної підготовки педагога» обґрунтовано філософські засади професійно-економічної підготовки вчителя; теоретичні аспекти духовності в розвитку особистості майбутнього фахівця; педагогічну сутність процесу фахової підготовки студентів; формування їхнього економічного мислення; стан розвитку професійного мислення майбутніх учителів. Історико-філософський аналіз проблеми педагогічних технологій фахової підготовки майбутніх учителів показує її актуальність у науці протягом усього розвитку. На основі дослідження технологій професійно-економічної підготовки вчителя доведено, що її основні компоненти становлять: єдність організаційних заходів у навчанні; конкретну мету фахової підготовки студентів; рекомендації з управлінської діяльності кафедри, інституту, деканату, ректорату; діагностику і передбачення системи обґрунтованих алгоритмів, засобів, методів. Послідовна реалізація цих компонентів сприяє досягненню наперед визначених результатів діяльності, гарантує ефективний розвиток майбутніх фахівців. Таке розуміння сутності педагогічних технологій зумовлене тим, що розробляння їх має складну динаміку, спирається на емпіричний матеріал та наукове обґрунтовування проблеми.

Проаналізовано розвиток технологічних ідей у 70–90-і рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст., які співвідносились із становленням і розвитком комп’ютерних і дисплейних класів, інтерактивного відео. Термін «технологія освіти» означав застосовування у навчальному процесі, педагогічній науці інтерактивних технологій  та управління ними на основі поєднання техніки і педагогіки. В. І. Євдокимов, І. Ф. Прокопенко, В. О. Сластьонін визначають педагогічну технологію як упорядковане поєднання дій, операцій і процедур, що забезпечують досягнення високих результатів у процесі постійних змін навчально-виховної діяльності. В окремих дослідженнях педагогічну технологію розглянуто як важливий компонент управління фаховою підготовкою (Б. Т. Лихачов, Є. В. Тонков); елемент управління професійно-педагогічною культурою (І. Ф. Ісаєв). З урахуванням попереднього науково-практичного досвіду розвитку технологій освіти в розділі обґрунтовано авторську концепцію педагогічних технологій професійно-економічної підготовки майбутнього вчителя.

У запропонованій технології управління фаховою підготовкою особистості виділено окремі компоненти, які забезпечують розуміння навчально-пізнавальної діяльності в майбутніх учителів. Професійно-економічну підготовку спрямовано на формування у студентів чіткого уявлення про наукові закономірності розвитку особистості й ринкової економіки, особливості ринкових відносин, цілеспрямоване формування у майбутніх фахівців економічних знань, високої організованості та творчої ініціативи, підготовки їх до професійної праці, вмілого і дбайливого ставлення до природи, вироблення звички практично використовувати економічні знання у навчально-виховній діяльності.

Професійно-економічна свідомість учителя виконує низку функцій, основними з яких є пізнавальна, регулятивна і соціально-перетворювальна. Оскільки підготовка педагога спрямовується на формування економічної свідомості, то професійний психолого-педагогічний вплив у ВНЗ має бути спрямований на реалізацію:

пізнавальної функції професійно-економічної свідомості, що має за мету розкриття студентами можливостей пізнавання, свідомого використовування економічних законів та усвідомлення суттєвих зв’язків між явищами і закономірностями професійно-економічної діяльності;

регулятивної функції професійно-економічної свідомості, що базується на логічному обґрунтуванні правових норм і правил відповідного виду приватної та державної форм власності;

соціально-перетворювальної функції професійно-економічної свідомості, що полягає у забезпеченні творчої участі студентів в організації певного виду праці, створенні студентських кооперативних об’єднань і набутті власного позитивного досвіду економічних відносин.

У 70-і роки минулого століття відбувалася поступова трансформація змісту терміна «технологія управління». У цей період набирає вагомого значення термін «педагогічна технологія». Розвивається і ускладнюється техніка, яку застосовували в західноєвропейській школі: карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка, блокнотна дошка для письма фломастером тощо. Для успішного використовування такої техніки в навчанні необхідна була спеціальна підготовка педагогів. Педагогічну технологію розуміють у цей період як розроблення та використовування оптимального навчального процесу на основі досягнень науки і техніки.

На цьому етапі дослідження ми вивчали роль духовності в педагогічній діяльності, її структурні компоненти та особливе значення у процесі професійно-економічної підготовки особистості.

Духовний розвиток особистості є пріоритетним напрямом у діяльності ВНЗ. Сучасні дослідники (С. Д. Максименко, І. Д. Бех, І. А. Зязюн,                В. Г. Кремень, О. В. Сухомлинська) акцентують увагу на тому, що виховний процес у своєму історичному поступі завжди певним чином був пов’язаний із тією філософською проблематикою, яка на відповідному світоглядному рівні осмислювала ставлення людини до світу, сутність культури, вихідні цінності буття людини у світі, співвідношення її свободи, відповідальності, форми і типи людського менталітету. Спрямування розв’язування цієї проблематики впливало на визначення типів виховних процесів, на основі яких розвивалась особистість. У теоретичних працях В. П. Андрущенка зазначено, що духовність – це перш за все сфера того, що людина шукає, а не того, чим вона вже володіє. Людина шукає опору тільки в самій собі, не репрезентує обставин, не захищає їх, відкриває саму себе як причину і мотив активності. Таким чином, у понятті «духовність» фіксується зріз людського буття, пов’язаний із здатністю людини розуміти сучасний стан реальності, усвідомлювати власний внутрішній світ, вільний від жорсткої залежності щодо емпіричних обставин її існування.

З урахуванням результатів теоретичного аналізу і вивчення стану досліджуваної проблеми на практиці запропоновано авторські підходи до застосовування конкретної програми пізнавальної діяльності, що визначають метою професійно-економічної підготовки фахівця, яка ґрунтується на розвитку професійно-логічного та економічного мислення студента, його вміння оцінити власні економічно-пізнавальні дії, що вдосконалюються у процесі реалізації педагогічних технологій, управління фаховою підготовкою особистості.

У другому розділі  «Дидактичні аспекти фахової підготовки вчителя» проаналізовано вплив технологій на професійну підготовку особистості; висвітлено роль інноваційних освітніх технологій у навчальному процесі, ефективність рефлексивно-інноваційних технологій; розкрито особливості реалізації змісту особистісно орієнтованих технологій, а також технології управління розвитком професійного мислення студентів.

Системно-структурний аналіз проблеми свідчить, що важливим компонентом фахової підготовки майбутнього вчителя є педагогічні технології. Педагогічна технологія освіти розглядається як процес організації навчально-пізнавальної діяльності у ВНЗ, в основу якого покладено розвиток інтелекту, творчих здібностей студента. Її самобутність, самоцінність, суб’єктивний досвід спочатку розкривають, а потім погоджують зі змістом навчання у ВНЗ. Розробляючи модель педагогічної технології освіти, ми умовно виділили основні аспекти: інтенсивні освітні технології (соціально-педагогічна модель), рефлексивно-інноваційні технології (предметно-дидактична модель), особистісно орієнтовані технології (психологічна модель); технології управління фаховою підготовкою (педагогічно-організуюча модель).

Соціально-педагогічна модель допомагає реалізовувати вимоги суспільства, в яких сформульовано соціальне замовлення, підготувати вчителя з наперед заданими професійними якостями, розкрити роль педагогічних технологій у навчальному процесі.

Предметно-дидактична модель педагогічної технології, її обґрунтування і дослідження традиційно пов’язані з використанням наукових знань у технології професійно-економічної підготовки майбутнього вчителя, враховуванням змісту нормативних курсів, їхньої диференціації.

Перспективною тенденцією сучасної педагогічної підготовки є цілісний підхід до навчання і виховання. У розділі розкрито спрямованість системи здобутих знань на формування професійно важливих якостей майбутнього вчителя, серед яких провідною є творча самостійність суб’єкта навчання. Відповідно, актуальною є потреба впровадження  сучасних технологій підготовки вчителів нової генерації, компетентних фахівців, що передбачає зміни в меті, змісті, методах і формах організації навчання, а також у контролі його результативності. Ефективність професійно-економічної підготовки студентів залежить від змісту і технологій вивчення педагогічних дисциплін.

У структурі практичної діяльності майбутній учитель має реалізовувати гностичний компонент, співвіднесений зі сферою знань, а також проективний, конструктивний, комунікативний та організаторський компоненти.

Технологією модульно-рейтингового навчання є така організація педагогічного процесу, що базується на персоналізації, диференціації, інтеграції змісту навчального матеріалу і забезпечує стимулюючу, розвивальну та особистісно творчу функції здобутих знань, самостійність і мобільність їх, можливість вибору в процесі професійно особистісного навчання форм самоконтролю і контролю, саморозкриття і самостановлення педагога. Все це є основою підготовки компетентного фахівця. Навчальний процес доцільно організовувати так, щоб студент без примусу прагнув до систематичного, активного і самостійного поповнення знань, при цьому реально оцінював стан власної підготовки, відчував позитивні емоції не тільки від відмінної оцінки, а й у процесі самого навчання. Таких результатів можна досягти на основі впровадження у навчальний процес нових прогресивних технологій навчання, а саме рейтингової системи діагностики якості підготовки кадрів. Зокрема, педагогічна підготовка майбутнього вчителя, яку здійснюють відповідно до концепції діяльності Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова прагне наблизити майбутнього вчителя до громадянських вартостей педагогічної професії, складовою яких є завдання економічної освіти і виховання.

Розроблений авторський комплекс «Педагогіка: типова програма та організаційно-педагогічні завдання для педагогічного університету» охоплює програму курсу «Історія педагогіки», «Педагогіка вищої школи», «Економіка освіти та управління», «Педагогіка». Його побудовано таким чином, щоб на основі особистісно розвивального навчання і виховання підвести студентів до усвідомлення, осмислення цілей навчання і виховання, переведення їх на однозначно діагностичний рівень.

У розділі показано, що науково обґрунтовані зміст і завдання сприяють переходу до технологій навчання, орієнтованих на варіативність, суб’єктивність, індивідуальну творчість, особистісно центровані зміст і методи підготовки фахівців. Для сформування позитивної мотивації у студентів до вивчення педагогіки цей предмет має бути для них особистісно цінним. З цією метою на семінарсько-практичних заняттях використовуються відкриті завдання, що не мають однозначного, наперед визначеного рішення. Такі завдання орієнтовані не на пошук правильних відповідей у підручниках, а на евристичну діяльність з метою вироблення власних версій, позицій та формування педагогічного мислення. Мета програми: забезпечення особистісно розвивального підходу до вивчення педагогічних дисциплін, спрямування на стимулювання творчої самостійності студентів, виховання розуміння громадянських якостей професії учителя, забезпечення професійної компетентності, розвиток творчих здібностей і врахування індивідуальних запитів, інтересів, можливостей кожного студента.

Психологічна модель педагогічної технології управління підготовкою студента раніше зводилася до визнання особливостей у пізнавальних здібностях студентів, а тепер визнається як складне психологічне утворення, зумовлене генетичними, анатомо-фізіологічними і соціальними причинами та чинниками в їх складній взаємодії та взаємозумовленості.

У запропонованій моделі фахової підготовки майбутнього вчителя ми виділяємо критеріально орієнтовану навчально-пізнавальну діяльність.

Критеріально орієнтована підготовка – це навчання, у процесі якого попередня оцінка знань відіграє роль зворотного зв’язку і  підпорядкована досягненню мети – еталона або його складових частин. При цьому попередні оціночні судження, сформульовані у студента, змістовими, допомагають йому скоригувати власну професійну підготовку. В основу критеріально орієнтованої професійно-економічної підготовки майбутнього вчителя покладено стандартизований контроль, що передбачає розроблення тестів. Критеріально орієнтована підготовка студента передбачає і використання машинного контролю (комп’ютерна техніка) й безмашинний контроль, вибіркові питання, а також завдання: альтернативні, конструктивні, різноманітного вибору, перехресного вибору.

У процесі констатувального експерименту ми виходили з того, що введення педагогічної технології управління у ВНЗ орієнтоване на загальну модель професійної підготовки педагога. Але ця ідея потребувала певної конкретизації стосовно обраної нами проблеми дослідження. У зв`язку із цим на основі такого підходу розроблено та апробовано модульний варіант програми авторського спецкурсу «Професійно-економічна підготовка вчителя», що передбачає: засвоєння питань, які сприяють накопиченню наукових понять, обґрунтуванню принципів і закономірностей застосовування нових технологій професійно-економічної підготовки студентів на сучасному рівні, а також певних фахових знань. Такий підхід сприяє застосовуванню набутих студентом навичок у практичній діяльності; використовуванню модульної технології професійної підготовки особистості до економічного виховання учнів у загальноосвітній школі, врахуванню важливості складових компонентів кожного модуля, їхнього діалектичного взаємозв’язку та об’єктивної наступності, існуванню модуля як окремої одиниці програми; побудові кожного модуля програми професійно-економічної підготовки вчителя за принципом поступового ускладнення, що дає змогу удосконалювати технології управління професійною підготовкою особистості, підвищувати ефективність оволодіння інформацією.

Врахування перспективних тенденцій педагогічної науки – цілісного підходу до навчання і виховання, завдань діяльності майбутнього вчителя в умовах полікультурного середовища з орієнтацією на національно-освітні пріоритети і змістові цінності згідно з положеннями Болонської декларації є стратегічною основою системи вивчення педагогічних дисциплін, зокрема і через оволодіння педагогічними вміннями.

Оволодіння змістом нормативних, загальнопедагогічних курсів «Історія педагогіки», «Педагогіка» в процесі вивчання їх передбачає два рівні:

перший рівень – аудиторна робота студентів під керуванням викладача на лекціях, семінарських і лабораторно-практичних заняттях;

другий рівень – самостійна робота, в ході якої студент простежує зв’язок педагогічної теорії з практикою; у нього формується готовність до майбутньої педагогічної діяльності.

Процес професійно-економічної підготовки студентів досліджено як  двоєдиний: з одного боку, формує педагогічне середовище, є для нього стрижнем, що об’єднує у єдине ціле всі його різноаспектні компоненти, а з іншого – цей процес є функцією системних характеристик педагогічного середовища, його властивостей, що виникають внаслідок руху середовища в часовому просторі. Під педагогічним середовищем розуміють системну освіту, яку генерують учасники освітнього процесу, і яка пронизана специфічними, характерними саме для цієї освіти, взаємодіями, складовими якої є, зокрема, система професійно-економічних знань, умінь і навичок; пізнавальний і культурний потенціал; форми і методи самостійної роботи.

З урахуванням результатів констатувального експерименту доведено, що дидактичні системи «навчальна ситуація» містять: зміст навчання (навчальне завдання), системи взаємодій викладача і студентів, їхні дії (внутрішні й зовнішні), технології управління, педагогічне середовище. Процес підготовки студентів – це цілісна сукупність навчальних ситуацій, що поступово змінюють одна одну в часі, розв’язування яких уможливлює цілеспрямоване здійсненні і закріплення змін, професійно-економічних знань студентів (у т.ч. сферу розумових і практичних дій) у їхніх настановах, поведінці й розвитку.

Процес підготовки майбутнього вчителя є нелінійним, має властивість розгалуження на підпроцеси, до яких належать процеси діяльності – викладання й учіння; психічні процеси – розумові, мотиваційні та емоційні; процеси самоорганізації та саморегуляції. У контексті інтенсивних освітніх технологій особливий інтерес становлять ті механізми дидактичного процесу, завдяки яким можна досягти істотного підвищення ефективності й якості фахової підготовки.

В умовах широкого використання комп’ютерних технологій учитель перестає бути основним джерелом економічних знань. Він має виконувати складніші завдання – інтерпретувати економічні знання, створювати на заняттях атмосферу активного інтелектуального  спілкування, допомагати кожному учневі формувати свої наукові інтереси відповідно до здібностей і талантів, тобто бути для учнів своєрідним духовним наставником, провідником у світі економічних знань, старшим другом і партнером у цікавій справі.

Дистанційне навчання у ВНЗ висвітлено в розділі як складову загальної системи економічної підготовки вчителя та як процес, що забезпечує наступність поповнення відповідних знань під час самостійної діяльності. Дистанційне навчання є важливою технологією організації навчального процесу і наступності, введення у педагогічне проектування майбутньої діяльності аспектів педагогічного менеджменту, економіки освіти, порівняльної педагогіки.

Такий підхід доповнює роботу в аудиторії, характеризується інтенсивністю самого засобу, його технології, організації та взаємодії викладача і студента, а також студентів між собою.

Визначено структуру економічної компетентності майбутніх учителів, що має такі компоненти: компетенції у сфері знань про економічну діяльність (економічне мислення, володіння методами економічного аналізу та проектування економічної діяльності у сфері освіти, знання принципів прийняття і реалізації економічних та управлінських рішень на мікро- і макрорівнях, створення і розвиток власної економічної позиції тощо); компетенції в інших сферах професійної діяльності (система знань з фінансів, маркетингу, аудиту, міжнародної економіки, права, менеджменту тощо); інформаційна компетенція; комунікативна компетенція (знання ділового етикету; ефективна групова взаємодія, позитивна настанова щодо себе та оточуючих тощо); компетенція у сфері самовизначення, саморегуляції особистісних якостей (адекватна самооцінка, впевненість у собі, самоконтроль, самоефективність, високий рівень мотивації до досягнень, визнання необхідності неперервної економічної освіти впродовж життя).

У розділі доведено, що ефективність навчальної діяльності значно зростає за умови  поєднання одночасно декількох навчальних процесів на одному занятті.

Виклад навчальної інформації, взаємодія викладача і студента розширена до особливостей технологій, що забезпечують відповідну ефективність економічної підготовки вчителя у системі загальнопедагогічної моделі. Систему дидактичних принципів і правил  навчання реалізують засобами, обумовленими специфікою дистанційної форми навчання.

Наукове поняття «учіння» ми трактуємо як детермінований педагогічним середовищем процес оволодіння знаннями (зміни тих, що вже є), закріплення і застосування для розв’язування навчальних завдань способів пізнавальної діяльності студентів. До найважливіших принципів процесу учіння ми відносимо такі: мотивації, усвідомленості (присвоювання  цілі діяльності), програмування діяльності, активність.

До важливих положень, що визначають сутність інтенсивних освітніх технологій, належить інтенсифікація навчання, спрямована на підвищення ефективності професійно-економічної підготовки особистості. Основними умовами інтенсифікації процесу навчання є: система принципів процесу навчання, структура і зміст навчального матеріалу економічного спрямування, організаційна структура процесу навчання, методи і засоби навчання, інтегративні чинники педагогічного середовища; якісні й кількісні характеристики процесу підготовки, що базуються на оцінках продуктивності пізнавальної діяльності студентів; комплексний підхід до інтенсифікації процесу фахової підготовки, пов’язаний із проблемою оптимізації цього процесу як цілісної системи.

Організацію процесу професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів відповідно до системи його принципів забезпечують через інтенсифікацію цього явища. Сформульована в цьому твердженні закономірність означає, що порушення вимог будь-якого з названих вище принципів не тільки унеможливлює інтенсифікацію підготовки, а й робить сам процес навчання щонайменш недостатньо ефективним і не дає змоги досягти мети професійно-економічного спрямування.

Структура процесу оволодівання студентами логіко-інформаційним матеріалом охоплює чотири фази: 1) сприйняття і розуміння – одержання професійно-економічної інформації, селективне сприйняття, розуміння, короткочасне запам’ятовування; 2) осмислення і запам’ятовування – введення фахової інформації до системи знань, що склалася, переведення у тривалу пам’ять; 3) застосування, пошук, відтворення, практичне використовування; 4) контролю, що здійснюється паралельно з першими трьома фазами.

Винятково важливим є напрям інтенсивних освітніх технологій украй важливим є  напрям, пов’язаний із формуванням у студентів раціональних пізнавальних дій, що належать до інтегративних систем розумової діяльності, спрямованих на оволодіння майбутніми вчителями професійно-економічними знаннями: засвоєння навчального матеріалу на мінімальному числі фактів  досить повно розкривають його сутність; реальну можливість активно генерувати нові професійно-економічні знання на основі засвоєної інформації; економне, що містить будь-які перевантаження, використовування потенційних можливостей логічного мислення і пам’яті; виникнення упевненості в тому, що навчальний матеріал засвоєно.

Теоретичні пошуки та узагальнені результати констатувального експерименту  уможливили виділити такі умови формування у студентів раціональних пізнавальних дій: 1) приведення у відповідність змісту предмета і методів його викладання зі стадією оволодіння студентами розумовими діями (виклад змісту предмета мовою внутрішніх психічних структур майбутніх учителів); 2) виконання вимог процедури згортання розумових дій; 3) пов’язане, системне подавання нових професійно-економічних знань, що припускає засвоєння їх студентами у згорнутому вигляді; 4) розроблення достатнього обсягу та різноманітність тренувальних вправ на вироблення розумових дій; 5) оптимальний розподіл у часі тренувальних вправ на закріплення розумових дій.

Аналіз інноваційного потенціалу як чинника ефективності нововведення, взаємоузгодження різних ролей учасників цього процесу, вивчення можливостей цілеспрямованого впливу на їхню поведінку залежать від правильного розуміння механізму виникнення рольових позицій учасників: ініціативи, сприяння, протидії або прийнятті позиції. Ці питання у курсах педагогічних дисциплін не розглядалися спеціально у курсах педагогічних дисциплін, що створює у майбутнього вчителя враження про інноваційний процес як процес, що відбувається у вакуумі, «без боротьби і суперечностей».

В умовах становлення і дальшого розвитку особистісно розвивальної парадигми педагогічної освіти помітно зростають вимоги до формування майбутнього вчителя як цілісної, всебічно розвиненої особистості. Технологічно складний поетапний процес професійної соціалізації учителя, формування його професійної компетентності потребує інтеграції знань з теорії та практики виховання. Розробляючи навчальні програми з педагогіки ми здійснювали таку інтеграцію.

Професійне виховання розглядається у розділі як педагогічний процес індивідуального становлення особистості. Виховний процес - як педагогічна взаємодія, потік впливів і результатів ситуацій, в які введено особистість; виховний вплив (взаємовплив) на особистість та його параметри: інтенсивність і складність; соціально зумовлені якості особистості як суб’єкта виховання; рушійні сили процесу виховання; його особливості; сучасні підходи до цього процесу; діяльність як основа виховання особистості. Вимоги до діяльності у виховному контексті: мотивація діяльності, характеристика взаємин суб’єкта в діяльності, активність, самоактивність, самоорганізація виховання у процесі діяльності; виховні можливості навчальної діяльності; різні системи виховання (Комунарська система Іванова, «Школа над Россю» О. Захаренка). Громадянськість особистості розглянуто як усвідомлення нею певних прав, свобод і обов’язків стосовно держави і суспільства. Виділено ідею виховання громадянськості в навчальній діяльності через розкриття суті моральної культури: слово, вчинок, особистісний приклад і колективна діяльність у вихованні громадянськості (О. Падалка та ін. «Виховання в цілісному педагогічному процесі», 2008).

У розділі викладено характеристики етапу формування нововведення у рефлексивно-інноваційному спрямуванні. Рефлексія у загальному плані – це переосмислення. Створення рефлексивного середовища дає змогу моделювати особливі, унікальні стосовно вчителя, ситуації, у яких його особистісний, інтелектуальний досвід не тільки виявляється достатнім, а й є своєрідною умовою (а не тільки засобом) для досягнення мети. При цьому проблемність розкривається як інтелектуальна суперечність, що актуалізується як зіткнення певних знань і умінь із тими особливими умовами інноваційної ситуації, в яких педагог використовує доступні йому способи дії. Доведено, що в процесі розв’язування цієї проблеми виявляється і її властивість, що створює конфлікт, тобто особистісні суперечності між сформованими формами поведінки вчителя як особистості й тими реальними вимогами, що пред’являє до нього конкретна ситуація. Її суть полягає у виникненні суперечності між ресурсами «Я» (тобто інтелектуальними і особистісними стереотипами) та унікальністю дій і вимог самого нововведеного процесу. Самостійне подолання цієї суперечності стає можливим  внаслідок відкриття нововведення. Такий підхід спрямовують на особистісний та інтелектуальний розвиток, виражений в активній самоперебудові майбутнього фахівця. Установлено, що продовження самого нововведення у творчому процесі опосередковано є ефективним, забезпечує виникнення відповідних особистісних новоутворень, виражених у зміні вчителем уявлень про себе. Рефлексія, переосмислення особистісних стереотипів являє собою спосіб реалізації «Я». Це є  передумовою для прогнозування, створення нововведення, загального продуктивного способу дії, що здійснюється у вигляді інтелектуальної рефлексії варіантів розв’язування, висунутих раніше, із тим, щоб відкинути або прийняти їх.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дає змогу стверджувати, що в основу розроблення особистісно орієнтованих педагогічних технологій професійно-економічної підготовки студентів має бути покладений діалогічний підхід, що визначив би суб’єктивні взаємодію, збільшення міри свободи учасників педагогічного процесу, самоактуалізацію і самопрезентацію особистості майбутнього вчителя. Технології цього типу передбачають перетворення суперпозиції викладача і субординізованої позиції студента на особистісно рівноправні стани. Таке перетворення пов’язане з тим, що викладач не стільки вчить і виховує, скільки активізує, стимулює студента до загального і професійного розвитку, створює умови для його самостійного руху.

Ступінь ефективності особистісно орієнтованих педагогічних технологій істотно залежить від того, наскільки повно враховано потреби особистості  й можливості в її різноманітній суб`єктивності, як враховано її професійно-психологічні особливості, які перспективи їхнього розвитку і згасання. Звідси – пріоритет суб’єктивно-смислового навчання у порівнянні з інформаційним, що передбачає спрямованість на формування у студентів великої кількості суб’єктних картин світу на відміну від однозначних «програмних» уявлень, об’єктивну діагностику особистісного розвитку, ситуаційне проектування, смислопошуковий діалог, введення навчальних завдань у контекст життєвих проблем.

Особистісно орієнтовані технології означають персоналізацію педагогічної взаємодії, обумовлюють необхідність адекватного введення у цей процес особистісного досвіду (почуттів, переживань, емоцій, відповідних їм дій, учинків). Деперсоналізована педагогічна взаємодія жорстко детермінується рольовими приписами, що суперечить полісуб’єктному (діалогічному) підходу.

Персоналізація, діалогізація професійно-економічної підготовки вчителя – це повернення до педагогіки співробітництва. У процесі впровадження цієї системи слід зберігати певну послідовність, динаміку: від максимальної допомоги викладача студентам у розв’язуванні навчальних завдань до поступового наростання їхньої власної активності, повної саморегуляції у навчанні, появи відносин партнерства між ними. Перебудова форм співробітництва пов’язана зі зміною позицій педагога і студента. Такий підхід уможливлює самозміну суб’єкта навчання, який самостійно визначає і реалізує шляхи саморозвитку.

У розділі показано, що саморозвиток особистості залежить від ступеня індивідуалізації, творчої спрямованості освітнього процесу. Ця закономірність є основою індивідуально творчого підходу, що передбачає безпосередню мотивацію навчальної та інших видів діяльності, організації саморуху до кінцевого результату, що впливає на реалізацію ефективності педагогічних технологій освіти у фаховій підготовці майбутнього вчителя.

У третьому розділі «Ефективність професійно-економічної підготовки спеціалістів» викладено положення щодо ролі педагогічних технологій у навчальному процесі, застосовування сучасних технологій у процесі вивчання комп’ютерної техніки; обґрунтовано технології управління розвитком пізнавальної активності студентів; технології забезпечення професійної спрямованості в дидактичному процесі; формування культурологічних поглядів студентів у позааудиторній діяльності; система формування педагогічної культури майбутнього вчителя.

У процесі дослідження системно розглянуто різні аспекти педагогічної технології професійно-економічної підготовки фахівця. Доведено, що педагогічні технології навчально-пізнавальної діяльності охоплюють два взаємозумовлені компоненти: реалізацію професійно-дидактичної мети і управління фаховою підготовкою студента з урахуванням його інтелектуальних можливостей. Реалізація професійно-дидактичної мети – це організація викладачем самого себе до подолання необхідності добору та ретельного викладу навчального матеріалу, оптимальної організації навчального процесу, спрямування студентів на ефективну самоорганізацію у процесі підготовки до навчання. Управління самостійною підготовкою студента до занять передбачає розуміння ноу-хау – технології ефективного оволодіння професійно-економічними знаннями, за умови певних рекомендацій чи алгоритму засвоювання знань, враховуючи темперамент особистості, стиль діяльності, що може полягати в певних індивідуальних способах і підходах до самостійної професійної діяльності.

У розділі розкрито значення педагогічного аналізу в процесі фахової підготовки вчителя. Необхідність дослідження теоретичних аспектів цієї проблеми зумовлена специфікою проблеми, яку ми вивчали, поліфункціональними особливостями цього педагогічного феномена, що відіграє провідну роль у творчій реалізації технологій професійно-економічної підготовки майбутнього вчителя.

По-перше, завдяки застосовуванню педагогічної технології у сучасних умовах викладачі намагаються звести до мінімуму педагогічні експромти в практичному викладанні програмного матеріалу, перевести практичну діяльність на шлях попереднього проектування навчально-виховного процесу та наступного свідомого засвоювання знань студентами, зали­шаючи певний простір для пошуку власної творчої діяльності. Це можливо лише за умови дотримування системи: дидактичне завдання – основа технології навчання.

По-друге, на відміну від традиційних методичних підходів, рекомендованих викладачам, педагогічна технологія – це проект (модель) навчально-виховного процесу у ВНЗ, що визначає структуру і зміст навчально-пізнавальної діяльності самого студента (з урахуванням розвитку його рис характеру та інтелектуальних можливостей).

По-третє, суттєвою ознакою педагогічної технології є визначення мети в діяльності викладача. Якщо в традиційній педагогіці проблема мети не хвилювала ні теоретиків, ні практиків, бо її часто визначали нечітко, аморфно або зовсім не пропонували, то в сучасній педагогічній технології визначення та обґрунтування мети – центральна ланка, яку розглядають у двох аспектах: 1) діагностичного обґрунтовування мети і об’єктивного контролю якості засвоювання програмного матеріалу студентами; 2) розвитку особистості майбутнього фахівця в цілому.