ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФУНДАМЕНТАЛІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У  вступі  сформульовано  проблему  дослідження,  обґрунтовано  актуаль-

ність теми, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами,

визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито на-

укову новизну та практичне значення одержаних результатів, показано особис-

тий внесок автора у праці, опубліковані у співавторстві, охарактеризовано ап-

робацію і впровадження отриманих у ході дослідження результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи фундаменталізації інформати-

чної освіти у вищій школі» проведено аналіз літератури з проблем фундамен-

тальної освіти та фундаменталізації навчання, на підставі якого було визначено,

що  концепція  фундаментальності  для  вищої  освіти  є  системоутворюючою,  а

фундаменталізація навчання є одним із пріоритетів Болонського процесу і най-

важливішим напрямом реформування системи вищої освіти. Головною причи-

ною  необхідності  фундаменталізації  навчання  є  прискорення  науково-

технічного прогресу, що вимагає навчати фахівця швидко адаптуватися в мін-

ливих  ситуаціях.  Саме  тому  фундаментальна  підготовка  має  бути  спрямована

на посилення взаємозв’язків теоретичної й практичної підготовки молодого фа-

хівця до професійної діяльності; на формування цілісної наукової картини на-

вколишнього світу, на індивідуально-професійний розвиток студента, що в су-

купності і забезпечує високу якість освіти.

В умовах перманентної науково-технологічної революції життєвий цикл

сучасних технологій стає меншим, ніж термін професійної діяльності фахівця.

За цих умов домінуючим стає формування здатності фахівця на основі фахової

фундаментальної підготовки перебудовувати систему власної професійної дія-

льності з  урахуванням соціально значущих цілей та нормативних обмежень –

тобто формування особистісних характеристик майбутнього фахівця. Якщо ви-

значити головним призначенням системи вищої освіти підготовку такого фахі-

вця, то процес навчання слід спрямувати на гармонійний розвиток особистості

 11

майбутнього фахівця. Засобом формування особистості при цьому стають осві-

тні  технології,  а  продуктом  діяльності  педагогічних  колективів  –  особистість

випускника вищого навчального закладу, який повинен бути компетентним не

лише в професійній галузі, але й мати активну життєву позицію, високий рівень

громадянської свідомості, бути компетентним при вирішенні проблем, які ста-

вить перед ним життя.

Отже, перехід до нового покоління галузевих стандартів вищої освіти на

основі компетентнісного підходу створює умови для наближення фундамента-

льної  освіти  до  потреб  та  вимог  ринку  праці,  подальшого  розвитку  освітніх

технологій та системи освіти в цілому.

Разом з тим, необхідно відзначити, що вища інформатична освіта в знач-

ній мірі будується на основі формування вмінь розв’язувати стандартні профе-

сійні задачі та впевнено діяти у відомих ситуаціях. Проте в умовах неодноразо-

вої  зміни  освітніх  парадигм  та  технологій  навчання,  апаратних  платформ  та

технологій програмування актуальним стає перехід до нової моделі навчання,

що формує в майбутнього фахівця здатність до розв’язування нестереотипних

професійних задач, до творчого мислення на основі фундаментальних знань.

Загальновизнано,  що  інформатика  як  наукова  дисципліна  розвивається

надзвичайно швидко, що суттєво ускладнює розробку ефективних методичних

систем її навчання. Практикою навчання інформатики у вищій школі нагрома-

джено чимало методик та прийомів, що надають можливість досягти поставле-

них цілей навчання. Значна частина їх узагальнена у кількох десятках підруч-

ників та навчальних посібників, випущених за останні 20 років. Зміст їх суттєво

відрізняється та відображає як еволюцію методики навчання інформатики, так і

об’єктивно  існуюче  різноманіття  поглядів  на  сучасну  інформатику  як  науку.

Впровадження нових державних стандартів надало можливість дещо впорядку-

вати цей процес, проте не змінило його суті: неусталеність методичних систем

навчання інформатики була викликана її помилковим позиціонуванням як тех-

нологічної дисципліни, вторинної в порівнянні з фундаментальними дисциплі-

нами.

Ставлення  до  інформатики  як  до  технологічної  дисципліни  породжує

кричущі випадки, коли до навчальних планів спеціальностей «Прикладна мате-

матика», «Інформатика» тощо вводяться такі утилітарні скороминущі дисцип-

ліни,  як  «1С:  Бухгалтерія  та  Підприємство»,  «Комп’ютерна  графіка  у

Photoshop» і т.п. Проте досвід зарубіжної вищої школи впевнено доводить, що

прагматизація є тупиковим напрямом у розвитку вищої освіти: адже саме ґрун-

товні  теоретичні  знання,  широка  загальна  культура  членів  суспільства  стиму-

люють соціальний, технічний та економічний прогрес. Необхідно чітко усвідо-

млювати, що освіта тим краща з практичної точки зору, чим дальша вона від

безпосередньої утилітарної корисності. Тому відмова від принципу фундамен-

тальності, який визнається сьогодні у всьому світі головною умовою успішнос-

 12

ті функціонування вищої освіти, буде означати  стрімкий  рух нашої країни до

освітнього колапсу, неминучого при ігноруванні тенденцій розвитку освіти.

Під терміном «фундаменталізація інформатичної освіти» будемо розуміти

діяльність всіх суб’єктів освітнього процесу, спрямовану на підвищення якості

фундаментальної  підготовки  студента,  його  системоутворюючих  та  інваріант-

них  знань  і  вмінь  у  галузі  інформатики,  що  надають  можливість  сформувати

якості мислення, необхідні для повноцінної діяльності в інформаційному суспі-

льстві, для динамічної адаптації людини до цього суспільства, для формування

внутрішньої потреби в безперервному саморозвитку та самоосвіти, за рахунок

відповідних змін змісту навчальних дисциплін та методології реалізації навча-

льного процесу.

Основними напрямами фундаменталізації інформатичної освіти є:

1) математизація змісту навчання та розвиток алгоритмічного компонента

діяльності, центральними поняттями якої стають алгоритм і комп’ютер;

2) інформаційне моделювання, центральними поняттями якого стають ін-

формація та дані, інформаційні процеси та моделі.

Досягнення  цілі  фундаменталізації  інформатичної  освіти  можливе  через

організовану цілеспрямовану педагогічну діяльність учасників освітнього про-

цесу, що забезпечує реалізацію функцій фундаменталізації освіти:

– опанування методологічно важливими та інваріантними знаннями з до-

вгим терміном життя, необхідними для професійної діяльності фахівця в галузі

інформаційних технологій (методологічна функція);

– тісний зв’язок інформатичної освіти з професійною практичною діяль-

ністю (професійно-орієнтувальна функція);

– розвиток пізнавальної активності та самостійності студентів (розвиваль-

на функція);

– розвиток методичних систем навчання інформатичних дисциплін з вра-

хуванням перспектив розвитку «економіки знань» та інформаційного суспільс-

тва (прогностична функція);

– системність  засвоєння  інформатичних  дисциплін  на  основі  глибокого

розуміння сучасних проблем інформатики і комп’ютерної техніки (інтегратив-

на функція).

Принцип  наскрізної  інтеграції  навчальних  дисциплін  на  основі  форму-

вання інформатичних компетентностей є ключовим у концепції фундаменталі-

зації змісту навчальної дисципліни, цінність якої полягає в переході від навча-

льного елемента (універсальної навчальної дії) на рівні «даних» до його глибо-

кого теоретичного узагальнення на рівні «сутності» для навчального процесу у

вищому навчальному закладі та в майбутній професійній діяльності. Саме тому

фундаменталізація  змісту  навчальної  дисципліни  надає  можливість  визначити

стійке (інваріантне) ядро її змісту, а фундаментальність може бути досягнута,

якщо  в  змісті  навчання  чітко  визначені  фундаментальні  основи  навчального

 13

предмета,  що  відповідають  фундаментальним  основам  предметної  галузі.  Та-

ким чином, показником інтегративності навчальних дисциплін є наступність у

розгортанні  навчального  змісту  й  структури  навчальних  дисциплін  на  основі

фундаментальних концепцій науки інформатики.

Фундаменталізація  змісту  інформатичних  дисциплін  характеризується

наступним компонентним складом:

– освоєння сучасних галузей науки на основі виявлення генезису базових

навчальних елементів і способів діяльності суб’єктів навчального процесу;

– наступність  змістових  ліній  інформатичних  дисциплін  і  варіативність

способів розв’язування навчальних та практичних завдань на рівні міждисцип-

лінарних взаємозв’язків;

– створення  умов  (психологічних,  педагогічних,  організаційно-

методичних, матеріально-технічних) для розвитку пошукової і творчої активно-

сті студентів при розв’язуванні навчальних і професійно-орієнтованих завдань.

У фундаменталізації змісту навчального предмета в контексті професій-

но-орієнтувальної  функції  фундаменталізації  інформатичної  освіти  простежу-

ються  три  лінії:  1) визначення  змісту  навчального  предмета,  виходячи  з  його

особливостей; 2) наступності та теоретичного узагальнення базових навчальних

елементів; 3) психологічних і педагогічних особливостей сприйняття, засвоєн-

ня, застосування, аналізу й синтезу навчального матеріалу суб’єктом навчання.

Ефективність опанування інформатичних дисциплін на основі концепції

фундаменталізації  змісту  може  бути  визначена  шляхом  вимірювання  (оціню-

вання):  а) рівня  засвоєння  базового  знання  (професійно-предметний  рівень);

б) рівня  засвоєння  фундаментального  знання  (фундаментальний  рівень);

в) рівня розвитку загальнонавчальних і професійних умінь, творчої активності

студентів (загальнопрофесійний рівень); г) рівня розвитку особистісних якостей

та  інтересів  студентів:  інтелектуальних,  мотиваційних  (рівень  самореалізації);

д) рівня професійної ідентичності особистості (професійна самооцінка, задо-

воленість професією, взаєминами, рівень тривожності й т.п.); е) рівня соціаліза-

ції й взаємодії в процесі професійної діяльності.

Стабілізація ядра навчальних курсів на основі відокремлення їх фундаме-

нтальної складової від технологічної є одним з найбільш перспективних напря-

мів фундаменталізації інформатичних дисциплін. Так, на основі усталення змі-

сту та засобів навчання інформатики через інваріантність відносно операційної

системи та мови програмування з’являються широкі можливості:

– підвищення рівня теоретичної підготовки та формування компетентнос-

тей студентів, необхідних для опанування сучасних інформаційних технологій;

– реалізації  взаємозв’язків  різних  підходів  (системного,  діяльнісного  та

ін.)  до  навчання,  міжпредметної  інтеграції  та  застосування  методів  суміжних

наук (математики, фізики, філософії, природознавства);

– добору апаратних та програмних засобів навчання інформатичних дис-

 14

циплін, зниження вартості цих засобів за рахунок використання ліцензійно чис-

того, вільно поширюваного, локалізованого програмного забезпечення;

– створення стабільних підручників.

Таким  чином,  стабілізації  інформатичних  дисциплін  можна  досягти  по-

ширенням  на  методичну  систему  їх  навчання  властивостей  відкритих  систем:

розширюваності,  масштабованості,  мобільності,  інтероперабельності  та

«люб’язності».

У  другому  розділі  «Сучасні  технології  фундаменталізації  навчання

інформатичних дисциплін» розглянуто інноваційну технологію навчання, яка

базується на інтенсивному застосуванні сучасних мобільних засобів та техно-

логій – мобільне навчання, що тісно пов’язане з навчальною мобільністю в тому

сенсі, що студенти повинні мати можливість брати участь в освітніх заходах без

обмежень у часі та просторі. Використання мобільних технологій відкриває но-

ві можливості для навчання, особливо для тих, хто живе ізольовано або у відда-

лених  місцях  чи  стикається  з  труднощами  в  навчанні.  Можливість  навчання

будь-де та будь-коли, що притаманна мобільному навчанню, сьогодні є загаль-

ною тенденцією інтенсифікації життя в інформаційному суспільстві.

Розвиток інформаційних технологій призвів до появи нового соціального

явища  –  цифрового  бар’єру:  обмеженню  можливостей  соціальної  групи  через

відсутність у неї доступу до сучасних засобів комунікації, тобто нерівний до-

ступ членів суспільства до ІКТ. Подолання цифрового бар’єру в системі освіти

можливе лише через забезпечення рівного доступу до неї засобами ІКТ, тому

цілком природно, що даний напрям є одним з провідних у вітчизняній методиці

навчання  інформатики.  Надання  закладам  освіти  сучасних  технічних  засобів

ІКТ створює умови для організації електронного навчання, а їх об’єднання за-

собами Інтернет – і для організації дистанційного навчання. Водночас поза ува-

гою  дослідників  залишаються  різноманітні  електронні  пристрої,  насамперед,

смартфони та персональні комунікатори, широко поширені серед учнів старшої

школи та студентів. Наказом МОН України від 24.05.2007 №420 «Про викорис-

тання мобільних телефонів під час навчального процесу» (п. 1) заборонено ви-

користання  мобільних  телефонів  у  загальноосвітніх  та  професійно-технічних

навчальних закладах під час проведення навчальних занять. Керівниками бага-

тьох ВНЗ також заборонено використання мобільних телефонів в навчальному

процесі. Все це призвело до виникнення унікальної ситуації – офіційної заборо-

ни  потужного  технічного  засобу  навчання.  Головним  аргументом  на  користь

такої заборони є те, що мобільні пристрої є ефективним засобом ІКТ, не конт-

рольованим  викладачем  (мають  доступ  до Інтернет,  можуть  бути  використані

як  джерело  списування  тощо).  Подолання  цього  протиріччя  можливе  лише

шляхом  розробки  методичних  засад  впровадження  мобільних  пристроїв  у  на-

вчальний процес, на що націлює п. 4 згаданого наказу.