ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, основні положення концепції, гіпотезу, завдання дослідження, сформульовано теоретичні та методологічні засади, розкрито наукову новизну, практичне значення, охарактеризовано апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи формування екологічного світогляду майбутніх учителів” – проаналізовано ступінь розробленості проблеми в психолого-педагогічній літературі та освітньо-виховній практиці, поняттєвий апарат дослідження та становлення екологічного світогляду на історичних етапах розвитку суспільства; розкрито методологічні засади дослідження зазначеної проблеми, обґрунтовано концепцію формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

Аналіз педагогічних досліджень науковців (П. Бачинський, О. Головко, А. Захлєбний, І. Зверєв, О. Король, А. Костицька, О. Лабезна, Л. Лук’янова, А. Миронов, В. Некос, Г. Пономарьова, Н. Пустовіт, Є. Сластьоніна, Е. Турдикулов, М. Швед, С. Шмалєй, Н. Ясінська та ін.) показав, що автори розглядають екологічний світогляд в різних аспектах: через поведінку людини в природному середовищі, систему екологічної освіти, екологічну вихованість, екологічне мислення. Дослідники одностайні в думці, що освіта є одним із стратегічним чинників подолання екологічної кризи. Разом з тим, вони констатують, що її роль у сучасному суспільстві ще, на жаль, належним чином не усвідомлена, формуванню екологічних якостей особистості з метою гармонізації відносин з природою не надається належної уваги.

Розгляд ряду праць (А. Азархін, Л. Білик, Т. Вайда, Н. Грейда, В. Каленська, С. Лебедь, Н. Лисенко, Л. Лук’янова, Н. Негруца, Є. Сластьоніна, В. Смікал, Г. Тарасенко, Н. Ясінська та ін.) засвідчив, що в сучасних педагогічних дослідженнях значна увага приділяється питанням взаємозв’язку екологічної культури та інших якостей особистості, що передбачає й висвітлення проблеми формування екологічного світогляду. У межах нашої проблеми доцільним є виділення світоглядного підходу в напряму гармонізації відносин людини й природи як одного з наукових підходів у розкритті методологічних засад дослідження.

На підставі аналізу сучасних наукових праць (Г. Білецька, Л. Білик, В. Ільченко, О. Король, О. Лабенко, С. Лебедь, Г. Марочко, О. Мащенко, Н. Негруца), присвячених проблемі формування відповідального ставлення до навколишнього середовища в навчально-виховному процесі, визначено необхідність його змістового наповнення екологічним матеріалом, використання специфічних позааудиторних форм та інноваційних методів проведення занять.

Розкрито, що в Україні накопичено позитивний педагогічний досвід з формування поглядів майбутніх учителів на проблеми взаємодії людини і природи, але виокремлюються й невирішені проблеми, до яких ми відносимо: необхідність цілеспрямованого формування в особистості поглядів на взаємодію людини та природи в цілісному навчально-виховному процесі, надання процесу формування екологічного світогляду майбутніх учителів неперервності та системності.

Розробка концепції формування екологічного світогляду майбутніх учителів вимагає уточнення поняттєвого апарату проблеми. На сьогодні в науці (С. Гончаренко, Л. Корміна, Ю. Мальований, В. Табачковський та ін.) побутує думка про те, що світогляд є специфічним комплексом орієнтацій людини в навколишньому середовищі, до якого входить і його екологічний компонент. Науковцями (Н. Депенчук, Т. Дроздова, І. Фролов, В. Шинкарук та ін.) екологічний світогляд виділений у окрему категорію з різноманітним трактуваннями його сутності. Ми дотримуємося думки, що доцільним є фундаментальне обґрунтування екологічного світогляду, оскільки кожна людина своєю діяльністю впливає на навколишню природу, водночас не кожен може усвідомити себе частиною природи й зрозуміти всезагальність екологічних проблем та їх наслідки. Пропонуємо визначення поняття „екологічний світогляд” у такій редакції: екологічний світогляд – це система взаємопов’язаних компонентів: узагальненої сукупності екологічних поглядів, знань, цінностей, духовності, переконань, практичних настанов, що визначають розуміння особистістю цілісності та єдності природного й соціального буття, місця в ньому людини разом із життєвими природовідповідними позиціями, програмами та іншими складниками поведінки, які в комплексі формують у неї екологічно орієнтовану життєву позицію, спонукають її до активної природоохоронної роботи.

На початку ХХІ століття нового змісту набуває синергетична парадигма екологічного світогляду, яка має значний гуманістичний потенціал, сприяє інтегративному підходу до пізнання світу, актуалізує вирішення проблем гармонізації відносин людини й природи. Тому таким важливим є формування екологічного світогляду майбутнього вчителя.

Формування екологічного світогляду майбутнього вчителя здійснюється за умови необхідних знань, умінь, навичок, бажань, прагнень та позитивних емоцій. В основі цього процесу лежать такі закономірності:

–     якщо в процесі формування екологічного світогляду майбутнього педагога активно впливати на його емоційно-ціннісну сферу й недостатньо впливати на пізнавально-когнітивну та практично-діяльнісну, то можна сформувати екологічний світогляд, у якому чільне місце посідає розуміння єдності людини й природи, тобто формується добра, чуйна людина, яка прагне здійснювати педагогічну та екологічну діяльність, але не має для цього необхідних знань та вмінь;

–     якщо активно впливати на пізнавально-когнітивну сферу особистості, але недостатньо впливати на її емоційно-ціннісну та практично-діяльнісну сфери, то можна сформувати екологічний світогляд, у якому на першому місці – власні бажання людини, а природа є джерелом задоволення цих бажань, тобто студент багато знає, але не має відповідних мотивів для здійснення педагогічної та екологічної діяльності;

–     якщо активно впливати на практично-діяльнісну сферу й недостатньо впливати на інші дві сфери, то можна сформувати екологічний світогляд у майбутнього вчителя, який володіє певними практичними вміннями та навичками, але не має достатніх знань і особливого бажання здійснювати педагогічну та екологічну діяльність.

Отже, формування екологічного світогляду відбувається внаслідок цілеспрямованого впливу навчально-виховного процесу на розвиток особистості, який здійснюється лише в тому разі й тією мірою, якою майбутній учитель у процесі активного ставлення до розв’язання екологічних проблем здатен сприйняти цей вплив як орієнтир у своїй етичній поведінці в довкіллі. У взаємодії з навколишнім світом майбутній вчитель є активною, діяльною особистістю. Зазначимо, що формування екологічного світогляду відбувається в діяльності, яка наповнена елементами творчості й викликає в майбутнього вчителя інтерес та емоційний підйом.

Під формуванням екологічного світогляду майбутніх учителів ми розуміємо багатогранний, складний, суперечливий, поступовий процес неперервної, активної теоретичної й практичної діяльності, спрямованої на здобування екологічних знань, на розвиток духовних здібностей студента в поєднанні суспільного й родинного впливу, ціннісної оцінки, стійкої мотивації, вольових зусиль у ставленні до екологічних проблем на тлі позитивного емоційного фону, на формування переконань і відповідної поведінки в розв’язанні педагогічних, екологічних та природоохоронних завдань.

У формуванні екологічного світогляду майбутніх учителів доцільним є поєднання різних методологічних підходів – світоглядного, системного, синергетичного, особистісно діяльнісного, що взаємодоповнюють один одного. Ці підходи, а також ідея гармонійної єдності людини та природи, знайшли своє відображення в концепції формування екологічного світогляду майбутніх педагогів, яка ґрунтується на принципах неперервності, системності, всезагального зв’язку об’єктів, явищ і подій навколишнього світу та базується на теоретичному, методологічному і технологічному рівнях, які визначають сутність, структуру екологічного світогляду, побудову моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів та її реалізацію в навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів.

Здійснено аналіз взаємодії людини й природи на історичному шляху розвитку людства, яка змінювалася з перебудовою суспільства й відповідала різним концепціям, згідно з якими виокремлено віхи в генезі світогляду, що базуються на певних парадигмальних засадах, що підтверджено аналізом наукових досліджень (М. Депенчук, М. Кисельов, В. Крисаченко, М. Лаптєв, Н. Лисенко, Л. Мікешина, С. Мороз, Г. Платонов, М. Реймерс, А. Толстоухов, С. Шварц).

Генетично нами виділено чотири етапи історичного становлення екологічного світогляду як наукового феномена, які репрезентують його філогенез та еволюцію залежно від соціально-економічних умов, рівня розвитку науки, поглядів на взаємодію людини й природи. Перший етап – міфологічний – світогляд відображався в міфах і виступав первинною світоглядною формою тогочасного суспільства (Ж. Вернан, Я. Головацький, П. Гольбах, О. Лосєв, Ф. Матвієнко, В. Руденко, І. Фролов, М. Шахнович, А. Швиденко, В. Шинкарук, А. Яценко); другий – охоплює Античність та Середньовіччя й характеризується науково-пізнавальним ставленням людини до природи та зародженням натуралістичної форми світогляду (Н. Абаєв, І. Богут, Б. Григор’ян, В. Кремень, М. Кисельов, І. Огороднік, І. Стогній, А. Чанишев, К. Шаповалова). Третій етап включає епоху Відродження й Новий час і пов’язаний з розвитком механістичної картини природи та системного „вижимання ресурсів”, що відзначалося формуванням антропоцентричної спрямованості світогляду суспільства (М. Лаптєв, П. Гуревич, В. Столяров, Є. Причепій, А. Черній, В. Петрушенко, Ю. Федів, Т. Ящук). Четвертий етап характеризується початком „новітньої історії”, що триває і по наш час й відзначається загальним загостренням відносин між людиною, суспільством і природою, розвитком екології як самостійної галузі та формуванням концепції ноосфери, теорії глобальних проблем та імперативу сучасності (В. Вернадський, Е. Гірусов, В. Готт, Ж. Дорст, У. Дуглас, К. Кантор, В. Крисаченко, М. Моісеєв, Ю. Одум, Г. Платонов, А. Урсул, Г. Хефлінг).

Історичне висвітлення генези формування екологічного світогляду засвідчило існування двох точок зору на взаємодію людини й природи: антропоцентричної та природовідповідної. Ми можемо констатувати, що тільки екологічний світогляд екоцентричного типу здатен дати відповіді на складні питання взаємодії людини й природи та шляхи розв’язання екологічних проблем.

Доведено, що прогресивна зміна світоглядних підходів до проблеми взаємодії людини й природи в історичному минулому створила якісно нове підґрунтя для формування екологічного світогляду. Надмірне використання природних ресурсів та інші негативні процеси, які мають глобальні наслідки, та необхідність їх подолання, розуміння педагогами закономірної залежності між рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, екологічною ситуацією, світоглядними позиціями та станом виховання й освіти спричиняють нагальну потребу у формуванні екологічного світогляду майбутніх учителів.

У другому розділі – „Функціональна структура екологічного світогляду майбутніх учителів” – досліджено онтогенез та компоненти екологічного світогляду особистості, обґрунтовано функціональну структуру екологічного світогляду майбутнього вчителя.

Доведено, що результатом неперервності та наступності у формуванні екологічного світогляду майбутнього вчителя є онтогенез його становлення через поетапний розвиток відносно чіткої та логічно завершеної системи його поглядів та переконань. Досліджено такі етапи онтогенезу екологічного світогляду майбутнього вчителя: формування світорозуміння, яке починається в сім’ї та дитячих садках; екологічного мислення, що здійснюється в початковій школі; екологічної свідомості, яка розвивається в основній школі; основ екологічного світогляду, що закладаються в старшій школі. Екологічний світогляд майбутніх учителів стає їх фундаментальною якістю у вищому навчальному закладі.

Нами досліджено особистісні компоненти екологічного світогляду: емоційний, пізнавальний, мотиваційно-ціннісний, практично-діяльнісний. Особистісні компоненти екологічного світогляду майбутніх учителів досить тісно переплітаються із фаховими, формування яких передбачає спеціальну підготовку педагога: засвоєння ним знань й розвиток здібностей, які дають змогу здійснювати педагогічну діяльність та природоохоронну роботу. Фаховими компонентами екологічного світогляду майбутніх педагогів є теоретичні екологічні знання; відповідні вміння й навички, активна екологічна позиція, які сприяють педагогічній діяльності та природоохоронній роботі.

Обґрунтовано, що від узгодженого формування особистісних та фахових компонентів залежить гармонійний розвиток майбутніх учителів з відповідними поглядами на взаємодію людини й природи. Теоретичний аналіз особистісних та фахових компонентів екологічного світогляду дав можливість обґрунтувати функціональну структуру екологічного світогляду майбутніх учителів, до якої входять складники: функції, компоненти, типи, рівні.

Виходячи зі специфіки професійної діяльності вчителя, визначаємо функції, які входять до структури екологічного світогляду: пізнавально-дидактичну, виховну та практично-прогностичну.

Пізнавально-дидактична функція охоплює процес пізнання, засвоєння й усвідомлення провідних ідей гармонійної єдності людини й природи, а також розвиток особистісної переконаності в істинності тих чи тих тверджень, пізнавального інтересу особистості до екологічних проблем, загальної ерудиції, творчості у виявленні та розв’язанні екологічних проблем, вирішення яких і припускає цілеспрямоване здійснення й закріплення змін в знаннях студентів. Ця функція зумовлює необхідність виділення в структурі екологічного світогляду когнітивного компонента.

Виховна функція забезпечує формування інтересів і потреб людини як суспільної особистості, системи цінностей, які відповідають її потребам, оцінних суджень. Ця функція зумовлює необхідність виділення в структурі екологічного світогляду аксіологічного компонента.

Практично-прогностична функція передбачає розвиток організаторського досвіду для збереження довкілля, формування вмінь і навичок природоохоронної роботи, ініціативи в проведенні заходів на екологічну та природоохоронну тематику, творчості в їх здійсненні та сформованості мотивації для цих видів діяльності. Ця функція показує необхідність виділення праксеологічного компонента в структурі екологічного світогляду майбутніх учителів.

Таким чином, у структурі екологічного світогляду майбутнього вчителя важливого значення набувають когнітивний, аксіологічний та праксеологічний компоненти. На основі визначених структурних компонентів екологічного світогляду майбутнього вчителя, у процесі висвітлення їх змісту й функцій обґрунтовано його типи як показники сформованості знань, поглядів і переконань у майбутніх учителів на взаємодію людини та природи: антропоцентричний, ситуативний, екоцентричний, які відрізняються за поглядами особистості на місце в природі, ставлення до екологічних проблем та їх розв’язання.

Відповідно класифіковано рівні сформованості екологічного світогляду майбутнього вчителя на високий, достатній, середній, низький, які відрізняються за сформованістю екологічних знань, поглядів на проблеми відносин людини й природи; участю у науково-дослідній роботі; розвитком практичних навичок проведення природоохоронної роботи.

Визначені функції, компоненти, типи, рівні узято за основу для подальшого проведення експериментальних досліджень з метою перевірки ефективності формування екологічного світогляду майбутніх учителів на основі удосконалення навчально-виховного процесу під час реалізації моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів.

Третій розділ – „Проектування моделі та педагогічна діагностика сформованості екологічного світогляду майбутніх учителів”. Виявлено соціально-педагогічні умови формування екологічного світогляду, здійснено проектування моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів, та проведено констатувальний експеримент з метою діагностики сформованості екологічного світогляду майбутніх учителів.

Досліджено, що на формування екологічного світогляду майбутніх учителів впливають три групи умов. Перша група – умови, які діють за межами вищого навчального закладу. Друга група стосується формування екологічного світогляду в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя у вищому педагогічному закладі. Третя група умов визначається педагогічною взаємодією в системі „викладач – студент”.

Установлено, що до першої групи умов належать: потреби суспільства в збереженні навколишнього середовища, що пов’язані із сучасною екологічною ситуацією та потреба в гармонізації відносин майбутнього вчителя з природою, що викликана їх незадовільним станом; характер відносин майбутнього вчителя з навколишнім середовищем, який задовольняє зазначені потреби; вихідний рівень сформованості екологічного світогляду майбутнього вчителя; соціально-екологічний досвід людства. Визначено, що друга група умов пов’язана з професійною підготовкою майбутнього вчителя у вищому педагогічному закладі, до складу якої входять: підпорядкування мети формування екологічного світогляду майбутнього вчителя меті формування гармонійної особистості та педагога-професіонала; дотримання неперервності навчально-виховного процесу у вищому педагогічному закладі в єдності навчання, виховання, наукової діяльності та природоохоронної роботи; наявність матеріально-технічної бази й рівня кваліфікації викладацького складу. Третя група умов пов’язана із взаємодією викладачів і студентів у навчально-виховному процесі. До цієї групи умов належать: особистість викладача, особистість студента, педагогічний процес.

На основі узагальнення викладених умов розроблено модель формування екологічного світогляду, в якій встановлено відповідність між різними її складниками. Під моделюванням процесу формування екологічного світогляду майбутніх учителів ми розуміємо метод пізнавальної й управлінської діяльності, що дозволяє адекватно та цілісно відобразити в модельних уявленнях суть, важливі якості й компоненти системи, отримати інформацію про її стан, можливості та умови побудови, функціонування й розвитку.

Розроблена модель формування екологічного світогляду майбутніх учителів вищих педагогічних навчальних закладів показана схематично на рисунку 1.

Виокремлено компоненти моделі: ресурсний, базовий, діяльнісний, функціональний, упроваджувальний. Ресурсний компонент моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів базується на соціально-екологічному досвіді, що дозволило здійснити наповнення навчально-виховного процесу екологічним змістом. Базовий компонент моделі визначено з урахуванням особливостей професійної підготовки майбутнього вчителя (екологічний аспект): навчання, виховання, науково-дослідницька діяльність та природоохоронна робота. Діяльнісний компонент включає діяльність майбутнього вчителя (екологічний аспект), яку пов’язано з вирішенням проблеми гармонізації відносин людини й природи (педагогічна діяльність та природоохоронна робота). Функціональний компонент характеризує функціональну структуру екологічного світогляду майбутнього вчителя, на яку спрямовані організаційні й методичні впливи. Упроваджувальний компонент забезпечує реалізацію моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів у організаційно-методичній системі (мета, зміст, форми, методи, засоби, ступінь реалізації визначеної мети: діагностика, оцінка, корекція, контроль, підсумки, проектування нового етапу організації навчально-виховного процесу).

Реалізація моделі формування екологічного світогляду майбутнього вчителя передбачає отримання і засвоєння студентами системи знань, розвиток у них емоційно-ціннісних поглядів, переконань, духовності й закріплення практичних настанов під час аудиторної і позааудиторної роботи в процесі навчання, виховання, науково-дослідницької діяльності та природоохоронної роботи в процесі застосування відповідного змісту, методів, форм і засобів завдяки впровадженню організаційних і методичних прийомів, що забезпечує формування когнітивного, аксіологічного та праксеологічного компонентів.

Досліджено сформованість екологічного світогляду студентів першого – п’ятого курсів природничо-географічного, фізико-математичного, філологічного, історичного й факультету початкової освіти за допомогою анкетування, співбесіди, спостереження,