РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВИЩОМУ ТЕХНІЧНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення; наведено дані щодо апробації й упровадження результатів.

У першому розділі – “Науково-теоретичні засади розвитку творчого потенціалу студентів вищих технічних навчальних закладів” – на підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури окреслено наукові підходи до проблеми розвитку творчого потенціалу особистості, теоретичні основи досліджуваного феномену, з’ясовано його сутність і структуру, здійснено аналіз існуючої практики розвитку творчого потенціалу студентів ВТНЗ, розкрито зміст базових понять: “творчість”, “творча особистість”, “творчі можливості”, “творчий потенціал інженера”, “розвиток творчого потенціалу інженера”.

Особливу увагу приділено філософським здобуткам Г. Галілея, Ф. Бекона, Р. Декарта, Ґ. Лейбніца, Х. Вольфа, які розробили правила та різноманітні підходи до творчого розв’язання винахідницьких завдань і декларували необхідність створення окремої науки про творчість.

Найбільш ґрунтовні концептуальні психологічні аспекти творчості висвітлені відомими психологами, зокрема, Д. Богоявленською, Л. Виготським, О. Кульчицькою, В. Моляко, В. Рибалкою, С. Рубінштейном та іншими вченими, які розглядають творчість як системне явище, певну сукупність взаємопов’язаних компонентів: творчі здібності, творчий процес, ступінь індивідуального розвитку здібностей особистості, що забезпечують творчу діяльність. Їхні праці стосуються також управління процесом розвитку творчості, створення необхідних умов для самоактуалізації, самореалізації й безперервного саморозвитку.

Вивчення спеціальної літератури засвідчило недостатню кількість цільових науково-педагогічних досліджень з розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів; відсутність єдиних концептуально-методологічних підходів у педагогіці вищої школи з організації навчально-виховного процесу, який сприяв би вирішенню цього завдання; існування об’єктивних труднощів розвитку творчого потенціалу студентів (брак коштів, недостатня педагогічна підготовка викладацького корпусу до здійснення цілеспрямованого впливу на становлення фахівця саме за цим напрямом тощо). Наукова думка синтезує педагогічні підходи до розвитку творчого потенціалу особистості всіх попередніх століть, розширюючи їх, поглиблюючи та узагальнюючи, збільшуючи арсенал засобів самотворення особистості, відводячи творчому саморозвитку важливу роль .

Враховуючи психологічні та педагогічні надбання, поняття “творчий потенціал інженера” в дисертації визначено як комплекс властивостей особистості, які за умови високого рівня їх розвитку, взаємозв’язку, взаємодії і спрямованості на професійно-творчу діяльність відображають системоутворювальну здатність фахівця до актуалізації сутнісних творчих сил у професійній інженерно-технічній діяльності. У зв’язку з цим, розвиток творчого потенціалу студента вищого технічного навчального закладу розглядається як діалектичний процес становлення та формування структурних компонентів творчого потенціалу майбутнього інженера за умови вирішального впливу цілеспрямованої внутрішньовузівської підготовки викладачів до розвитку творчого потенціалу у процесі духовно-творчого збагачення навчальних відносин, створення розгалуженої системи професійно-творчого самовиявлення в освітньому середовищі технічного ВНЗ.

Спираючись на проведений теоретичний аналіз, який дав змогу виділити основні структурні компоненти й критерії розвитку творчого потенціалу особистості, визначено зміст кожного компонента з урахуванням специфіки педагогічної діяльності у сфері технічної освіти:

–       мотиваційно-ціннісний – позитивне ставлення до творчої діяльності, індивідуальна система цінностей та етичних норм, метамотивація (тобто мотивація самоактуалізації);

–       когнітивно-процесуальний – система знань і вмінь щодо творчого компонента професійної діяльності інженера, творча активність студента ВТНЗ, креативність як особистісна якість;

–       рефлексивний – адекватна самооцінка й саморегуляція власної діяльності, критичне мислення майбутнього творця, асертивність як умова реалізації творчого потенціалу.

Усі вищевказані компоненти взаємозумовлені й взаємозалежні між собою. Вони інтегруються в єдине утворення – творчий потенціал, який є невід’ємною складовою професійної підготовки майбутніх інженерів.

З урахуванням названих критеріїв визначено рівні розвитку творчого потенціалу майбутнього інженера в процесі професійної підготовки у вищому технічному навчальному закладі: високий, середній, низький.

Високий рівень розвитку творчого потенціалу передбачає сформованість і активне функціонування всіх компонентів творчого потенціалу особистості; наявність у студентів міцних фундаментальних фахових знань та вмінь; високий рівень розвитку системного методологічного мислення; володіння прийомами організації творчої діяльності; наявність чітких знань про закони творчості й винахідництва; стабільна спрямованість на майбутню роботу за фахом, на творчий підхід до своєї діяльності; високий рівень сформованості внутрішньої мотивації на досягнення творчих результатів у майбутній професії, прагнення до самореалізації; високий рівень креативності як особистісної якості; активна особистісна та громадянська позиція в навчанні й суспільній діяльності.

Середній рівень розвиненості творчого потенціалу характеризується відповідним рівнем навчальних, суспільних та особистісних досягнень; дещо пасивним ставленням до розвитку свого творчого потенціалу; фрагментарним засвоєнням методологічної бази інженерної праці; можливістю інтуїтивно отримати розв’язання завдання, але не мати змоги довести свої міркування засобами відповідної науки; середнім рівнем розвиненості креативності, який призводить до епізодичних творчих надбань; нестабільністю спрямованості на творчу діяльність і особистісний саморозвиток; слабо сформованими ціннісними орієнтаціями; рефлексивною оцінкою своїх дій за умови існування зовнішніх умов.

Низький рівень розвитку творчого потенціалу майбутнього інженера виявляється в несформованості його основних компонентів, таких як: низький рівень навчальних досягнень; байдужість до розвитку своїх творчих якостей, особистісної креативності; нестійка система цінностей; відсутність проявів внутрішньої спрямованості на одержання вагомих творчих результатів від своєї діяльності; прагнення вивчати себе, займатися саморозвитком, самовихованням, самоздійсненням. Ділові якості й професійні уміння студенти цього рівня демонструють на посередньому рівні; не виявляють бажання до наукової й дослідної діяльності; відзначаються традиційністю прийомів і засобів у повсякденній навчальній діяльності, незацікавленістю в доцільному проведенні дозвілля. Загально інтелектуальний розвиток, навчально-пізнавальні досягнення цих студентів перебувають на посередньому або низькому рівні; практична діяльність має в основному репродуктивний характер, до виконання проблемних завдань вони ставляться формально.

Для перевірки реального стану сформованості творчого потенціалу студентів ВТНЗ протягом 2006/07 н. р. проведено констатувальний етап експерименту, у ході якого застосовано низку методів: анкетування, тестування, авторські опитувальники, педагогічні спостереження, розв’язання практичних ситуацій, за допомогою яких діагностувались рівні розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів.

За результатами констатувального експерименту встановлено, що творчий потенціал студентів сучасних вищих технічних навчальних закладів сформований переважно на низькому та середньому рівнях. Основну причину такого стану ми вбачаємо в недостатній підготовці майбутніх інженерів до здійснення професійної діяльності на творчому рівні.

У другому розділі – “Концептуальні підходи до розвитку творчого потенціалу майбутнього інженера в процесі професійної підготовки у вищому технічному навчальному закладі” – обґрунтовано концепцію, модель розвитку творчого потенціалу студентів вищої технічної школи, доведено необхідність упровадження в практику інженерної освіти принципів гуманістичного, особистісно орієнтованого, культурологічного, діяльнісного, системного, діалогічного та акмеологічного підходів, кожний з яких доповнює один одного, створюючи гармонійну систему принципів розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів.

У розділі визначено педагогічні умови, впровадження яких забезпечує суттєве підвищення рівня розвитку досліджуваного феномену, а саме:

–       цілеспрямована внутрішньовузівська підготовка викладачів до розвитку творчого потенціалу майбутніх інженерів;

–       духовно-творче збагачення педагогічного процесу вищого технічного навчального закладу;

–       створення розгалуженої системи стимулювання професійно-творчого самовиявлення студентів ВТНЗ у процесі професійної підготовки.

Реалізація запропонованої експериментальної моделі розвитку творчого потенціалу майбутнього інженера будувалась на припущенні, що успішний розвиток означеного феномену в процесі професійної підготовки у вищій технічній школі залежить від забезпечення педагогічних умов, що покладено в основу моделі (рис. 1), в якій окреслено мету, завдання, концептуальні підходи, компоненти (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-процесуальний, рефлексивний), педагогічні умови оптимізації розвитку творчого потенціалу студентів ВТНЗ, види аудиторної та позааудиторної роботи (спецкурс, професійне спілкування, особистісно-центроване консультування, самостійна творча робота, професійні творчі зустрічі, тренінги тощо), критерії розвитку (внутрішня спрямованість студентів на самостійну творчу діяльність, стійке бажання досягти в ній успіху, висока продуктивність професійно-творчого самовиявлення, адекватна самооцінка) та результат.

У роботі подано таке узагальнення: розвиток творчого потенціалу майбутніх інженерів може відбуватись тільки шляхом створення особливого професійно-розвивального середовища й реалізації таких умов, які б сприяли розвитку самореалізації особистості в процесі професійної підготовки у вищій технічній школі.