ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФЕЛЬДШЕРІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ЗАСОБАМИ ПРОБЛЕМНО-МОДЕЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність виконаного дослідження, сформульовано проблему, визначено мету, об’єкт, предмет, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження, визначено особистий внесок здобувача наукового ступеня.

У першому розділі – “Теоретико-методичні аспекти проблемно-модельного навчання” – проаналізовано теорію і практику проблемного навчання та ігрової діяльності, розглянуто імітаційне моделювання навчально-виробничих ситуацій в аспекті формування творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів, обґрунтовано на основі вказаних підходів технологію проблемно-модельного навчання та розроблено модель її реалізації.

Стратегічним напрямом забезпечення потрібної якості професійної підготовки майбутніх фельдшерів ветеринарної медицини необхідно визначити розроблення та впровадження в навчальний процес вищих навчальних закладів методичних систем професійної підготовки на основі державних стандартів вищої освіти. Концептуальною основою методичних систем професійної підготовки майбутніх аграрників повинен бути проблемний, ігровий, імітаційний та суб’єктно-діяльнісний підходи, які забезпечують не тільки якісне формування професійних умінь, а й одночасний розвиток і формування особистісних характеристик майбутніх фахівців.

Проблемне викладання і учіння входять своїм корінням в далеке минуле. Інтерес до питань проблемного навчання в останні десятиліття різко зріс і продовжує далі зростати. На основі загальнотеоретичних досліджень були розроблені в загальнодидактичному плані окремі аспекти теорії і практики проблемного навчання: його суть (М.Махмутов, В.Загвязінський); способи створення проблемних ситуацій (М.Махмутов, В.Гетта Є.Соколова); методи проблемного навчання (А.Алексюк, І.Лернер, А.Матюшкін); формування пізнавальної активності, інтересу, самостійності, творчості при застосуванні методів проблемного навчання (А.Маркова, Т.Шамова, Г.Щукіна); специфіка організації проблемного навчання при вивченні окремих предметів (В.Лозова, В.Дрибан, В.Манько, І.Угринюк).

Значний вклад в розробку імітаційно-ігрових методів навчання внесли такі вчені як: Д. Ельконін, Г.Костюк, М.Арстанов, П.Підкасистий, Ж.Хайдаров, В.Рибальський, В.Платов, П.Лузан та ін.

Ґрунтуючись на вказаних підходах, ми розробляли проблемно-модельну технологію навчання як педагогічну систему, що розвиває: професійні знання, уміння, навички від репродуктивних рівнів до продуктивних, творчих; пізнавальну самостійність як здатність студента продовжувати навчання в нестимульних ситуаціях; пізнавальні здібності студента (сприймання, пам’ять, мислення); здатність приймати відповідальні, творчі рішення; комунікабельність, здатність до співробітництва. В дисертаційній роботі обґрунтовані основні методологічні підходи (особистісно-розвивальний; системний; діяльнісний) до розробки та впровадження проблемно-модельної технології навчання, які в комплексі визначають методологію пропонованого дослідження. Зазначені методологічні підходи забезпечуються, крім загальнодидактичних, низкою специфічних принципів, зокрема: перманентної трансформації навчальної діяльності у професійну діяльність; навчання на високому, але посильному рівні інтелектуальної трудності; домінуючої ролі спілкування; здійснення педагогічної діяльності на рівні майстерності; проблемності навчання; вмотивованості оволодіння студентами професійними знаннями.

У свою чергу, обґрунтовані у процесі теоретичного та експериментального пошуку специфічні принципи реалізуються системою педагогічних умов, вимог та правил, при дотриманні яких пропонована технологія забезпечує теоретичну, практичну та психологічну підготовленість майбутніх аграрників до вирішення стандартних, діагностичних та евристичних задач виробництва. Додамо, що у процесі експериментального пошукового дослідження визначено три етапи реалізації проблемно-модельної технології навчання: підготовчий (ознайомлення педагогічних працівників зі структурою, методологією та методикою проблемно-модельної технології навчання; розробка методичного інструментарію; видача студентам інструктивних матеріалів вивчення спеціальної дисципліни); робочий (реалізація форм і методів проблемно-модельної технології навчання); заключний (узагальнення та осмислення результатів; корекція, удосконалення методики; поширення передового педагогічного досвіду тощо).

Оскільки зазначена технологія має усі ознаки педагогічної системи, є необхідність у розробці її моделі, яка представлена на рис. 1. У нашому дослiдженнi модель проблемно-модельної технології навчання оpiєнтована на досягнення цілей підготовки фахівця-аграрника, здатного швидко адаптуватися в динамічних умовах сучасного виробництва та ефективно здійснювати свої функції – виробничу, технологічну, проектну, технічну тощо.