ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНІНГІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету й основні завдання, методи  дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження результатів роботи.

У першому розділі дисертації „Концептуальні підходи до проблеми впровадження тренінгів у педагогічну діяльність учителів фізичного виховання” актуалізується концепція розвитку фізичного виховання студентів у ВНЗ України ІІІ – IV рівнів акредитації, у якій зазначається, що фізичне виховання буде розвиватися в напрямі до послідовної гуманізації навчально-виховного процесу, посилення його професійно-прикладної дієвості, якості й ефективності загалом; підвищення ролі позанавчальних форм; поліпшення кадрового, наукового, методичного, інформаційного й інших видів забезпечення; запровадження сучасних методів керування фізичним вихованням; розширення зв’язку фізичного виховання з його системним оточенням тощо.

З огляду на такі підходи, набуває значущості питання інноваційної спрямованості професійної діяльності майбутніх учителів фізичного виховання у сфері впровадження таких форм навчання, в яких учень або студент займає активну позицію, а засвоєння умінь і навичок відбувається в процесі життєдіяльності, особистісного досвіду поведінки, відчування, діяння, тобто створюються умови для відкриття у собі певних можливостей. На основі аналізу наукової психолого-педагогічної літератури визначено, що для створення таких умов у освітньому середовищі найбільш ефективною інноваційною педагогічною технологією є інтерактивне навчання, зокрема тренінги. Вивчення переваг, методики й результативності проведення тренінгів дає змогу зазначити, що саме в умовах нетрадиційних тренінгових занять педагог має можливість дослідити рівень розвитку міжособистісних стосунків серед учнів, спостерігаючи за їх взаємодією у змодельованих тренінгових ситуаціях; в умовах ігрової взаємодії відкрити учням нові можливості їх особистісного розвитку (формування комунікативних здібностей, толерантності, креативності, безконфліктної взаємодії з оточенням тощо); виявити життєві цінності, прагнення й потреби учнів для актуалізації особистісного потенціалу; сформувати переконання в необхідності та перевагах здорового способу життя; удосконалити модель поведінки школярів щодо формування позитивного ставлення до себе, інших людей, до світу загалом.

У розділі схарактеризовано тренінги як інноваційний вид діяльності вчителя й метод інтерактивного навчання, обґрунтовано теоретичні й методичні основи змісту, організації та проведення тренінгів, визначено мету, предмет, завдання й різноманітність тренінгів і методик їх проведення, окреслено шляхи розв’язання проблеми фахової підготовки студентів спеціальності „Фізичне виховання“ з позицій формування в них готовності застосовувати тренінги в майбутній професійній діяльності.

Теоретичний аналіз проблеми застосування тренінгів у педагогічному процесі показав, що навчальний тренінг розглядається як важлива складова професійного навчання майбутніх учителів фізичного виховання, покликана формувати відповідні уміння й навички. Такий метод організації навчання можна розглядати як сплановані й систематизовані зусилля щодо модифікації або розвитку умінь і установок людини засобами навчання для виконання певного виду діяльності, інтенсивне навчання з практичною спрямованістю. У вищій школі – це активна навчальна діяльність, під час здійснення якої студенти визначають (або тренують) способи, системи, явища, процеси майбутньої професійної діяльності.

Майбутній педагог-тренер має володіти певними компетентностями щодо проведення тренінгових занять з учнями, а саме: усвідомлювати цілі проведення тренінгу; знати особливості й принципи використання тренінгів у навчально-виховному процесі; володіти певною технологічною підготовкою до впровадження тренінгів у майбутній професійній діяльності; розрізняти й засвоювати різноманітні методичні прийоми тренінгу; оперувати знаннями основних ролей і стратегій учителя-тренера; усвідомлювати загальне завдання вчителя, який проводить тренінгове заняття; володіти певними особистісними якостями здійснювати аналіз і оцінку результатів тренінгу тощо.

У другому розділі „Методика підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у навчальному процесі загальноосвітньої школи“ подано аналіз методики й результатів констатувального та формувального експериментів.

Результати констатувального експерименту дають змогу зробити висновки, що рівень підготовки вчителів фізичного виховання до застосування тренінгу як інноваційного методу у навчальному процесі загальноосвітньої школи характеризується такими показниками: з 48 педагогів лише 10 учителів (20,83 %) систематично використовують у своїй педагогічній діяльності інноваційні технології навчання, 21 (43,75 %) – епізодично, а 17 (35,42 %) здебільшого працюють за традиційними методиками проведення уроків фізичного виховання. Серед інноваційно налаштованих учителів лише 4 (8,33 %) використовують модульно-рейтингову технологію для встановлення результатів особистісного зростання кожного учня за показниками досягнень з різних видів спорту; 25 (52,08 %) використовують ігрові методи навчання на уроках фізкультури, 2 (4,17 %) застосовують елементи інтерактивних технологій, а 17 (35,42 %) працюють згідно з традиційними методиками проведення занять. Спеціально організовані тренінги вчителями загальноосвітніх шкіл не проводилися.

Аналіз відвіданих уроків і результатів анкетування дає підстави зробити висновок, що кількість інноваційних елементів, які використовуються на заняттях з фізичної культури, значно більша в молодих учителів і студентів-практикантів, ніж у вчителів із достатнім педагогічним стажем роботи в школі. Це означає, що молоді педагоги, у яких під час навчання у вищій школі здійснювалася підготовка до впровадження інновацій у навчально-виховний процес, намагаються використовувати у професійній діяльності набуті у ВНЗ знання, уміння й навички. Звідси актуалізується важливість спеціальної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у навчальному процесі загальноосвітньої школи.

У розділі виокремлено підготовчий, виконавчий і результативний етапи дослідження й визначено їх специфіку.

Головна мета підготовчого етапу полягала у розробці моделі підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у навчальному процесі загальноосвітньої школи; окресленні комплексу компонентів, на яких ґрунтується підготовка студентів до проведення тренінгових занять з учнями; аналізі взаємозв’язків між тренінговими методами навчання студентів і результатами реалізації компонентів підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгових методик; визначенні структури й перспективної динаміки пізнавальної активності студентів до вирішення проблеми використання тренінгів у майбутній професійній діяльності; когнітивно-методичній підготовці й формуванні вмінь організовувати учнів до участі в тренінгах, що потребує комунікативної компетентності майбутніх учителів фізичного виховання.

Виконавчий етап мав за мету написання методичних розробок і створення різних типів завдань для проведення тренінгових занять учителем фізичного виховання з використанням спеціальних вправ і методик; розробку тренінгових завдань і підготовку матеріалів для застосування іншими викладачами в експериментальних групах тренінгових методик на заняттях з педагогіки, психології, педагогічної майстерності, методик фахових дисциплін, які вивчаються на факультеті фізичного виховання і спорту за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра (1 – 4 курси); розробку анкет, тестів, контрольних завдань для перевірки ефективності запропонованої методичної системи підготовки майбутніх учителів фізичного виховання застосовувати тренінги в школі; проведення формувального експерименту.

Проведенню формувального експерименту передував підготовчий етап, завданням якого стало визначення й формування контрольних і експериментальних  груп студентів. При цьому враховувалося наступне:

1. За результатами вхідного анкетування, тестування, опитування визначено, що рівень підготовленості студентів контрольних і експериментальних груп відображав майже однакові показники за рівнем сформованості пізнавальної активності, знаннєво-методичної підготовки, умінь планувати й проводити тренінги, організовувати групу і здійснювати міжособистісну взаємодію в умовах тренінгу.

2. У всіх категоріях груп, які формувалися на першому курсі, була майже однакова кількість студентів: у контрольних групах (КГ),
які навчались за традиційною технологією, – 210 студентів, а в експериментальних групах (ЕГ), студенти яких систематично брали участь у тренінгових заняттях під час вивчення психолого-педагогічних і фахових дисциплін, а також у спеціально організованих тренінгах, більш глибоко й досконало вивчали методику проведення тренінгів, виконували індивідуальні творчі завдання з цієї тематики тощо, – 211 осіб.

Дослідження проводилося протягом чотирьох років у контрольних групах (КГ), студенти яких навчались за традиційною методикою та в експериментальних групах (ЕГ), студенти яких від першого до четвертого курсу здійснювали підготовку за визначеною методикою. На період закінчення експериментального дослідження у КГ було 203 студенти, а в ЕГ – 204.

Мета результативного етапу полягала у перевірці якості реалізації мотиваційного компонента підготовки студентів за показниками сформованості їх пізнавальної активності; когнітивно-методичного, організаційно-діяльнісного й комунікативного компонентів підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у навчальному процесі загальноосвітньої школи; діагностиці динаміки сформованості всіх компонентів підготовки студентів; доведення вірогідності результатів дослідження з використанням статистичних методів обробки одержаних результатів педагогічного експерименту.

Своє бачення методичної системи підготовки студентів до використання тренінгів з учнями відображено в авторському варіанті моделі підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у навчальному процесі загальноосвітньої школи (рис. 1).

Розроблена й експериментально перевірена модель підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до застосування тренінгів у навчальному процесі загальноосвітньої школи містить низку компонентів:

1.  Мотиваційний компонент спрямований на формування пізнавальної активності студентів до використання тренінгів у навчально-виховному процесі та визначається за такими критеріями: сформованість пізнавального інтересу й потреби, пізнавальної ініціативи і творчої пізнавальної самодіяльності.

2.  Когнітивно-методичний компонент визначається за показниками сформованості знань цілей, особливостей, принципів і методів застосування тренінгових технік; характерних ознак тренінгових методик; основних ролей і функцій учителя-тренера.

Організаційно-діяльнісний компонент характеризується такими показниками: знання моделі організації, поетапного планування і проведення тренінгу; наявність умінь складати зміст тренінгової програми відповідно до визначеної стратегії; дотримання певних критеріїв у виборі комплексу тренінгових вправ.