Аналіз форфетингових операцій

Краткое содержание

Операцією, подібною до факторингу, є форфетинг. Але на від­міну від факторингу форфетинг — однократна операція, пов'яза­на зі стягуванням коштів за допомогою перепродажу придбаних прав на товари і послуги. Форфетингові операції враховуються в бухгалтерському обліку аналогічно факторинговим.

Форфетування — термін, зазвичай уживаний для позначення купівлі зобов'язань, погашення яких припадає на певний час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і по­слуг (здебільшого експортних операцій) без обороту на будь-якого попереднього боржника. Слово «а forfait» французького походження й означає «відмова від прав», що і становить суть операцій з форфетування.

Форфетинг являє собою фінансову операцію з рефінансуван­ня дебіторської заборгованості за експортним товарним (комер­ційним) кредитом через передання (індосамент) переказного век­селя на користь банку (факторингової компанії) зі сплатою останньому комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов'язання з фінансування експортної операції через виплату за облі­ковим векселем, що гарантується наданням аваля банку країни імпортера.

У результаті форфетування заборгованість покупця за товар­ним (комерційним) кредитом трансформується у заборгованість фінансову (на користь банку). За своєю суттю форфетинг поєд­нує в собі елементи факторингу (який підприємства-експортери застосовують у випадку високого кредитного ризику) й ураху­вання векселів (із їх індосаментом тільки на користь банку).

Форфетинг використовується при здійсненні довгострокових (багаторічних) експортних поставок і дає змогу експортерові не­гайно одержувати кошти через урахування векселів. Проте його вадою є висока вартість, тому підприємству-експортеру варто проконсультуватися з банком ще до початку переговорів з інозем­ним імпортером продукції, щоб мати можливість включити ви­трати, пов'язані з форфетинговою операцією, у вартість контракту.

Зазвичай форфетуванню підлягають торговельні тратти або прості векселі, хоча теоретично заборгованість у будь-якій формі може бути форфетована. Менш поширені форми включають акре­дитив і відстрочені платежі, що випливають із нього. Переважання простих і переказних векселів пояснюється застосуванням їх як інструментів торговельного фінансування протягом тривалого часу і властивою їм простотою операцій.

Форфетинг — найбільш уживана і важлива із середньострокових угод, тому  що  охоплює  термін  від  шести  місяців  до  п'яти-шести  років. Проте

269

кожний форфетер установлює свої тимчасові рамки виходячи, головним чином, із ринкових умов для певної угоди.

У разі застосування форфетингу купівля векселів здійснюється за відрахуванням (дисконтом) процентів авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію з торговельної угоди в операцію з готівкою. У цьому випадку він відповідає лише за задовільне виготовлення і постачання товарів, а також за правильне оформлення докумен­тів за зобов'язаннями. Ця остання обставина разом із наявністю фіксованої процентної ставки, стягнутої за всю операцію на самому її початку, робить форфетування цілком прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим суча­сним формам комерційного рефінансування.

За комерційного кредитування зовнішньоекономічної операції в експортера виникає ціла низка ризиків, які він бере на себе.

До числа найбільших ризиків входять ризики, пов'язані із здійсненням платежів в іноземній валюті. У процесі валюти-покупця у валюту-продавця плаваючі курси іноземних валют можуть призвести до значної зміни вартості придбаних за контрактом това­рів, а відповідно і до втрат для експерта. Ризики конвентації викли­кані зазвичай нездатністю або небажанням держави чи іншого спе­ціального органу здійснити платежі у валюті контракту, а також уведенням мораторію на здійснення платежів у валюті за кордон.

Усі ці види ризиків стосуються і форфетування, оскільки, вра­ховуючи векселі, форфетер бере на себе без права регресу всі ри­зики експортера. Тому під час форфетування необхідно дотриму­ватися основних правил страхування від ризиків.

Під час страхування від комерційних ризиків експортер повинен стежити за фінансовою стійкістю позичальника, хоча в більшості випадків вимоги експортера покриваються авалем або гарантією банку країни боржника. Більшість форфетингових компаній бе­руть на себе зобов'язання тільки в період виникнення можливого для форфетера ризику.

Покриття ризику переведення валют із країни в країну здійс­нюється форфетером. До висновку форфетної угоди саме він ви­значає спроможність країни-імпортера виконувати свої валютні зобов'язання. Під час покриття валютних ризиків більшість фор­фетингових компаній ведуть розрахунки тільки у визначених ва­лютах, які виходячи з попиту на цю валюту можна безперешкод­но і швидко конвертувати. До таких валют належать насамперед долари США, євро, швейцарські франки.

Фінансовий механізм здійснення форфетингової операції роз­глянемо на такій схемі (рис. 8.4).

270

Рис. 8.4. Фінансовий механізм здійснення операції форфетингу

На першому етапі (І) підприємство-експортер і підприємство-імпортер укладають між собою угоду про поставки продукції, форми і терміни платежу (платежі здійснюються звичайно в міру виконання окремих етапів угоди). Підприємство-імпортер відповідно до угоди зобов'язується здійснювати платежі за допомогою комерційних векселів, авальованих (гарантованих) банком його країни (або індосованих у цього банку).

На другому етапі (II) підприємство-експортер укладає угоду з банком (факторинговою компанією) своєї країни про те, що зобо­в'язується за комісійну винагороду фінансувати поставки продук­ції шляхом виплат за врахованими ним векселями.

На третьому (III) етапі підприємство-імпортер індосує (або авалює) свої векселі в банку своєї країни.

На четвертому етапі (IV) банк країни-імпортера пересилає індосовані (авальовані) ним векселі підприємства-імпортера на ад­ресу підприємства-експортера.

На п'ятому етапі (V) підприємство-експортєр продає векселі банку своєї країни й одержує за це відповідні кошти.

На шостому етапі (VI) банк країни-експортера індосує векселі, перепродуючи їх на ринку цінних паперів.

Аналізуючи головну умову угоди форфетування, основну ува­гу варто приділити:

—   механізму погашення;

—   валюті,

—   дисконтуванню,

—   видам форфейтингових документів,

—   видам банківських гарантій.

Нормальною умовою кредиту є регулярне погашення його частинами. Ризики кредитору зменшуються в результаті ско­рочення середнього терміну. Там, де заборгованість виступає у формі простого або переказного векселя, це досягається випи­суванням кількох векселів на певний строк, зазвичай  до  шести  місяців.  Отже,  у  разі  форфетування на термін до п'яти

271

років можна оперувати десятьма простими векселями, виписаними на однакову суму. При цьому кожний вексель виписується по­слідовно на термін шість місяців після чергового відвантажен­ня товару.

Урахування (дисконтування), тобто утримання узгодженої зниж­ки за відповідний період із номінальної суми векселя, здійснює­ться після того, як форфетер одержав векселі. У результаті дис­контування експортер одержує за врахований вексель певну суму готівки. З погляду експортера операція на цьому завершена, оскільки він уже одержав оплату за поставлені товари цілком і за умовами угоди з форфетером укладена з ним угода оберненої си­ли не має. Операції з форфетуванням рідко здійснюються за пла­ваючими дисконтними ставками.

Аналіз форфетингових операцій починається з визначення їх місця та масштабів цих операцій серед інших форм безготівкових рахунків. Такий аналіз проводиться за допомогою показника пи­томої ваги форфетингових операцій, проведених за аналізований період. Як правило, частка цих операцій у загальних безготівкових розрахункових операціях банків в Україні дуже низька або форфетингові операції не здійснюються взагалі. Проте банк, який актив­но працює з міжнародними розрахунками на зовнішньому ранку, повинен використовувати переваги цього напряму роботи, врахо­вуючи його високу вартість, а відповідно і високу рентабельність.

Таблиця 8.11

АНАЛІЗ МАСШТАБІВ ТА ДИНАМІКИ

ФОРФЕТПНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

Показники	За 2001р.	За 2002 р.	Відхилення
			абсолютне	відносне, %
1. Форфетингові операції бан­ку, тис. грн..	1380	1970	+590	+42,8
2. Безготівкові розрахунки бан­ку, усього, тис. грн..	448 900	521 180	+72280	+16,1
3. Питома вага форфетингових операцій у загальних безготів­кових розрахунках банку, %	0,31	0,38	+0,07	X

З даних табл. 8.11 видно, що форфетингові операції посідають у безготівкових розрахунках банку зовсім незначне місце, проте їх рі­вень у динаміці збільшується. Так, за 2001 р. їх рівень в активах становив 0,31 %, а за 2002 р. він збільшився до 0,38 %, тобто зріс на 0,07 процентного пункту. Як видно з наведених розрахунків, банк розширив свою діяльність із цих видів розрахунків, що робить його більш конкурентоспроможним на ринку банківських послуг.

272

Після визначення місця, яке посідають форфетингові операції в безготівкових розрахункових операціях, аналізується їх динаміка.

Аналіз динаміки проводиться за допомогою стандартних по­казників:

•   абсолютний приріс форфетингових операцій;

•   темп зростання форфетингових операцій;

•   темп приросту форфетингових операцій.

Так, за аналізований період абсолютний приріст форфетингових операцій досяг 590 тис. грн.., тобто відбулося розширення форфетингу на 42,75 %, і темп зростання становив 142,75 %.

Наступним етапом аналізу є структурний аналіз форфетинго­вих операцій, який проводиться в розрізі видів валют, країн – учас­ників цих операцій, галузевого спрямування. Розглянемо структуру форфетингових операцій у розрізі видів валют (табл. 8.12).

Таблиця 8.12

СТРУКТУРА ФОРФЕТИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЗА ВИДАМИ ВАЛЮТ

Вид валюти	2001 р.		2002 р.		Відхилення
	сума	%	сума	%	сума	%
1. Долари США	1007	73	1320	67	+313	-6
2. Євро	248	18	473	24	+225	+6
3. Фунти стерлінги	83	6	98	5	+15	-1
4. Інші види валют	42	3	79	4	+37	+1
Разом	1380	100	1970	100	+37	+1

Оскільки форфетингові операції вважаються трудомісткими та до­рогими, завершальним етапом аналізу є аналіз економічної ефективно­сті цих операцій. Він здійснюється за допомогою таких коефіцієнтів:

§  дохідність форфетингових операцій;

§  частка доходу від форфетингових операцій у загальній сумі доходів банку;

§  дохід від форфетингових операцій на 1 грн. активів банку;

§  прибутковість форфетингових операцій.

Розглянемо ефективність форфетингових операцій за даними табл. 8.13.

273

Таблиця 8.13

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФОРФЕТИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Показники	2001 р.	2002 р.	Відхилення
1. Дохід від форфетингових операцій, тис. грн..	139	210	+71
2. Форфетингові операції, тис. грн..	1380	1970	+590
3. Активи банку, всього, тис. грн..	548 900	591 180	+42 280
4. Доходи банку, всього, тис. грн..	43 751	78 141	+34 390
5. Дохідність форфетингових операцій, %	10,1	10,7	+0,6
6. Частка доходу від форфетингових опе­рацій у загальних доходах, %	0,32	0,27	-0,05
7. Дохід  від форфетингових   операцій  на 1 грн. активів, коп.	0,025	0,035	+0,01

Як видно з наведених даних, дохідність форфетингових опе­рацій за аналізований період не дуже змінилася, що пов'язано зі стабільною ціновою політикою банку. Так, у 2001 р. дохідність форфетингових операцій становила 10,1 %, а в 2002 р. – 10,7 %, тобто зросла на 0,6 процентного пункту. Водночас частка доходу від форфетингу дещо зменшилася — з 0,32 % в 2001 р. до 0,27 % у 2002 р. Ураховуючи незначний обсяг цих операцій у банківсь­кій діяльності, істотного впливу на дохід банку вони не мали. Тому зростання показника доходу від форфетингу на 1 грн. акти­вів з 0,025 коп. до 0,035 коп. не є вирішальним чинником, що впливає на загальну масу прибутку банку. Проте банку слід звер­нути увагу на порівняно високу дохідність цих операцій. Так, дохідність форфетингу в 2001 р. становила 10,1 %, а в 2002 р.— 10,7 %, що є досить високим показником. Збільшення обсягу цих операцій у банківській практиці є одним із резервів зростання ефективності банківського бізнесу.

Отже, форфетування є найбільш юридично відпрацьованим способом рефінансування зовнішньоторговельного комерційного кредиту і потребує подальшого впровадження в банківську прак­тику з метою підвищення конкурентоспроможності банку та його рейтингу за спектром послуг, що можуть надаватися банками.