АНАЛІЗ РЕЛЬЄФУ І СУЧАСНОГО МОРФОГЕНЕЗУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ПРИДНІПРОВСЬКОЇ ВИСОЧИНИ З ЕКОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНОЮ МЕТОЮ

Краткое содержание

У вступі обгрунтовані актуальність, мета і завдання роботи, об`єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі рельєф і сучасні геоморфологічні процеси розглядаються як частина екологічної системи людини. З цієї точки зору роль рельєфу і сучасного морфогенезу полягає: а) у впливі рельєфу разом з іншими компонентами навколишнього середовища на господарську діяльність (переважання агротехнічного природокористування); б) у насиченні природного середовища інженерними об¢єктами, які суттєво змінюють існуючий рельєф (автошляхами, залізницями, поселеннями, гірничими виробками, меліоративними спорудами тощо); в) функціонуванні інших компонентів навколишнього середовища (зарегульованість поверхневого стоку, зміна природних біоценозів природно-антропогенними, збіднення родючого шару грунтів, зміна мікрокліматичних показників на земній поверхні, перетвореній сучасними геоморфологічними процесами); г) у перетворенні вертикального силуету земної поверхні (кургани, силуети міст, насипи і виїмки тощо); д) у зміні естетичних властивостей рельєфу (позитивних і негативних); е) у поліпшенні або погіршенні рекреаційних властивостей рельєфу земної поверхні у цілому, і окремих її форм, зокрема; є) у зміні інженерних властивостей рельєфу (адаптації антропогенних форм рельєфу до навколишніх природних умов і пристосування інженерних споруд до певних характеристик рельєфу).

Дослідження проведене згідно з класичним постулатом, що сучасний морфогенез освоєних регіонів відбиває різні види міграції речовинних мас по земній поверхні. По-перше, головним наслідком екзогенного морфогенезу є процеси переміщення речовини із вищих геоморфологічних рівнів на нижчі. Сучасні геоморфологічні процеси у межах освоєних регіонів спричинюють значний перерозподіл поверхневого шару гірських порід, значно змінених у процесі господарської діяльності як щодо фізичного, так і геохімічного стану. Тому важливою процедурою еколого-геоморфологічної оцінки перерозподілу є картографування сучасних екзогенних геоморфологічних процесів і сучасної морфоскульптури регіону. По-друге, кожен геоморфологічний рівень утворюється упродовж значного часу взаємодією ендо-, екзогенних та антропогенних чинників і може розглядатися як геоморфологічна система із властивими їй радіальними та латеральними потоками речовини та енергії. Наслідком міграції речовини за історичний час є те, що у верхньому шарі літосфери, у перших від поверхні водоносних горизонтах, у контактних із земною поверхнею областях поверхневих вод, за участю прилеглого до земної поверхні шару атмосфери формуються природно-антропогенні геоморфологічні системи із новим або зміненим речовинним вмістом. Такі системи (природно-антропогенні геоморфологічні системи за І. Ковальчуком, 1997; “геоморфосфера” за Г. Рудьком та І. Ковальчуком, 1997; “геодинамічне тіло рельєфу (Полунін,1983) та ін.), сформовані за час інтенсивної господарської діяльності людини і виступають виразниками значно зміненого стану природного середовища. По-третє, закономірності розвитку сучасних екзогенних процесів, які найбільшою мірою спричинюють зміни в інших складниках навколишнього середовища, є предметом дослідження екологічної геоморфології, що вказує на можливе практичне застосування. По-четверте, прогнозування розвитку сучасних екзогенних процесів є важливим для еколого-геоморфологічного оцінювання освоєних регіонів. Для цього придатними є методи прогнозування, які спираються на природні закономірності перебігу процесів формування рельєфу та на принцип “процес – відгук”, наочними видаються методи формування прогнозних геотехнічних ланцюжків, які пов`язують явища техногенного характеру із послідовними змінами у інших компонентах навколишнього середовища (Розанов, 1990).

Актуальність дослідження рельєфу і морфогенезу обраного регіону (межиріччя Росі, Південного Бугу, Собу та Синюхи) визначається, серед інших причин, ще й статусом одного із найдавніших регіонів на території України, де відбувалася господарська діяльність.

У другому розділі викладено результати еколого-геоморфологічного аналізу чинників формування рельєфу дослідженої території і компонентів навколишнього середовища. Розрізнення чинників формування рельєфу дослідженої території із характеристикою їхньої еколого-геоморфологічної ролі з одного боку, та складників довкілля із характеристикою їхнього антропогенного навантаження – з другого, вказує на завдання подальшого вивчення обраної території.

Проведені дослідження щодо антропогенного навантаження на компоненти навколишнього середовища, що визначають підходи до вивчення сучасного морфогенезу, вказують на таку ситуацію:

1.      Навантаження на геологічне середовище визначається, по-перше, змінами геологічного розрізу діяльністю сучасних геоморфологічних процесів (значні темпи площинного змиву, лінійної ерозії), які переміщують певні маси порід по латералі. По-друге, навантаження є також наслідком штучного переміщення гірських порід регіону. Так, інженерна підготовка поверхні, видобування будівельних матеріалів вказують на значний об¢єм переміщених порід.

2.       Наслідками навантаження щодо орографії та гідрографії регіону є зарегулювання поверхневого стоку. За відсутності суттєвих змін у розташуванні річкової мережі, наявність ставків зумовлює значну трансформацію режиму стоку води і наносів та ерозійно-акумулятивних процесів.

3.      Антропогенне навантаження на існуючий рельєф відзначається двома протилежними тенденціями: обмілінням річкової мережі та підвищенням місцевих базисів денудації (підпор акваторіями ставків, дамбами тощо), що спричинює уповільнення вирівнювання території, зменшення контрастів відносних висот, а також порушенням стійкості існуючого рельєфу унаслідок різних видів господарської діяльності, особливо рільництва. Це викликає посилення знесення продуктів денудації до місцевих базисів ерозії. Співставлення цих тенденцій та отримання інтегральної їхньої оцінки ще потребує чималого обсягу досліджень.

Наслідком антропогенного навантаження на рельєф є також розмір площі, зайнятої поселеннями (6.9 %). Навіть найменші з них значно перетворюють верхню частину геологічного розрізу і створюють своєрідний мікро- і нанорельєф. Якщо врахувати розміщення тут давніх, нині не існуючих міських та сільських поселень (наприклад, поселень часів трипільської культури), то площа поверхні дослідженої території, рельєф якої суттєво змінений давніми і сучасними селитебними процесами, може сягати 50 % - 60 %. На територіях поселень антропогенні зміни рельєфу і верхнього шару гірських порід (“культурний шар”) охоплюють товщу у середньому до 2 – 3 м. Зміни рельєфу антропогенними формами лише у вигляді автошляхів і залізниць (насипи та виїмки) стосуються близько 10 % площі.

4.      Антропогенне навантаження на ґрунтовий покрив має тривалу історію і є чи не найсильнішим серед інших видів антропогенного впливу на компоненти навколишнього середовища. Його екологічна роль є очевидною, оскільки зменшення родючості грунту, викликане розвитком несприятливих геоморфологічних процесів, прямо відбивається на добробуті населення і його здоров¢ї, а продукти ерозії погіршують гідроекологічний стан водойм.

Третій розділ присвячено дослідженню рельєфу індикаційними методами. Для цього проведено дослідження рисунку флювіальної мережі та здійснено його морфоструктурну інтерпретацію, визначено щільність горизонтального розчленування території та відображено морфологічний вияв сучасної динаміки рельєфу у вигляді великомасштабної геоморфологічної карти ключової ділянки. Використано результати досліджень В.Г. Бондарчука (1959), О.М. Маринича (1961), М.Ф. Веклича (1966), Н.А. Крилова (1988), В.П. Палієнко (1987, 1992), С.Ю. Бортника (2002), А.С. Дранника, М.М. Костенка, К.Ю. Єсипчука та ін. (2003) та ін., що дозволило окреслити на дослідженій території напрямки основних тектонічних порушень, відображених у гідрографічній мережі. Зумовленість багатьох морфологічних рис плану флювіальної мережі впливом тектонічного чинника дозволяє інтерпретувати його як головного розподільника речовинних мас, які формуються у результаті перебігу геоморфологічних процесів. Проаналізовано щільність горизонтального розчленування території, її інтерпретовано як показник сучасної динаміки рельєфу. Значний діапазон значень горизонтального розчленування (від 0.1 до 1.02 км/км²) розглядається як індикаційна ознака міграції речовинних мас, що служить частковою еколого-геоморфологічною оцінкою. Нею пояснюється ряд відмін у характері конфігурації флювіальної мережі та її тяжіння до різних басейнів, базисів денудації. Геоморфологічна будова дослідженої території (на прикладі ключової ділянки) інтерпретується як морфологічний вияв сучасної динаміки рельєфу регіону. На складеній карті, яка охоплює площу 2888 км², крім традиційних морфогенетичних прийомів геоморфологічного картографування проведено індикацію антропогенної діяльності та її геоморфологічних наслідків.

У четвертому розділі проведено аналіз розвитку рельєфу та його еколого-геоморфологічна оцінка. Проаналізовано будову і поведінку сучасного рельєфу як природно-антропогенної геоморфологічної системи. Встановлено, що у методичному плані для визначення тенденцій у розвитку рельєфу на сучасному етапі доцільним є створення спеціальних картографічних моделей, які відображають рівні потенціалу початкового і кінцевого формування рельєфу дослідженої території – вершинної та базисної поверхонь. Завданнями цих картографічних моделей є: а) встановлення співвідношень зазначених полів висот, одне із яких – вершинна поверхня – є рівнем, від якого у даний час прямує “донизу” земна поверхня у процесі свого морфогенезу (унаслідок вирівнювання, переміщення речовинних мас із вищих рівнів на нижчі), а друге – базисна поверхня – є рівнем, на якому простежується відносна рівновага рельєфу дослідженої території (рівновага у взаємодії ендогенних та екзогенних чинників формування рельєфу); б) визначення напрямків сучасного розвитку обох поверхонь і їхніх окремих частин для того, щоб встановити тенденції у розвитку окремих частин дослідженої території, на які впливають певні чинники формування рельєфу.

Аналіз морфологічних рис вершинної та базисної поверхонь, амплітуди їхніх полів висот, відхилень від середнього значення виявляє низку причин своєрідної морфології цих полів висот, серед яких головними є причини структурно-тектонічного та палеогеографічного характеру, тобто, такі, які характеризують тривалий вплив чинників на розвиток рельєфу дослідженої території. Здійснено інтерпретацію полів висот вершинної та базисної поверхонь, результати стали основою для встановлення впливу чинників формування рельєфу і розвитку геоморфологічних процесів.

Так, смуга максимальних висот вершинної поверхні, яка в цілому має збігатися із простяганням осьової частини території (згідно з простяганням Українського щита), майже не простежується, що свідчить про суттєву перебудову орографічного плану центральної частини височини. Єдиним свідченням існування збігу є два фрагменти поверхні (висоти 240-260 м і дещо більші), орієнтовані із північного заходу до південного сходу. Виразно розрізняються два головних райони зниження поля висот: а) північно-східного простягання (висоти 190 – 160 м), який являє собою низку майже ізометричних фрагментів-знижень. Зазначена смуга відокремлює місцеві басейни дослідженої території – рр. Південного Буга, Росі та Собу, верхів¢я річок Удич, Кубліч, Сорока, Молочна та дрібніші розчленовують місцеве межиріччя Собу, Росі, Синюхи та Південного Буга, що і створює картину фрагментарності смуги знижень північно-східного простягання; б) субмеридіонального простягання (Пн.Пн.З), яке простягається майже паралельно долинам Гнилого Тікича (на його субмеридіональному відрізку) та Синюхи. Морфологічна особливість зазначеного зниження є наслідком існування виразного субмеридіонального зниження поверхні кристалічного фундаменту, яке має, скоріше за усе, тектонічну природу і значно поглиблене моделюючим впливом екзогенного морфогенезу. Його формування можна пояснити наявністю Голованівської шовної зони (Дранник, Костенко, Єсипчук та ін., 2003), у якому дрібна блокова структура порід фундаменту, численні розломи створювали передумови інтенсивного перебігу денудаційних процесів, які могли сформувати таке зниження. Мінімальні позначки поля висот (148 м) розташовані на північному сході і тяжіють до басейну р. Рось, що пояснюється значно нижчим розташуванням базису денудації її басейну (долиною Дніпра із позначками урізу води близько 80 – 85 м). Натомість інша група мінімальних позначок вершинної поверхні (180 – 170 м, одиничне значення – 135 м) тяжіє до південно-західного кутка дослідженої території, до долини Південного Буга, яка є базисом денудації для більшої частини регіону. Абсолютні позначки цього базису (у межах дослідженої території) – 130 – 80 м.

Подібним чином представлено результати інтерпретації базисної поверхні.

На підставі проведеної процедури встановлення потенційної енергії рельєфу є можливість отримання відносних показників впливу певних чинників формування рельєфу, що сприяє оцінці еколого-геоморфологічних умов регіону. Зокрема, наслідком проведеного аналізу чинників відхилень напруженості поля висот стало використання цієї інформації для районування дослідженої території за показниками енергії сучасного формування рельєфу; окремі значення поля напруженості можуть використовуватися для планування подальшого господарського використання різних місцевостей регіону.

Зміст п'ятого розділу представляє еколого-геоморфологічну оцінку антропогенного переформування рельєфу. Вона полягає у розрізненні генетичних типів і форм антропогенного рельєфу, характеристиці сукупності видів господарської діяльності з встановленими кількісними показниками, визначенні зональних рис природокористування. Основні види господарської діяльності на дослідженій території: рільництво, гідротехнічне будівництво та меліорація (у частині ставкового господарства і деяких осушувальних заходів на перезволожених заплавах); будівництво комунікацій (у тому числі – трансконтинентального газопроводу Оренбург – Західна Європа); цивільне та промислове будівництво, гірничо-видобувна промисловість (лише у частині видобування будівельних матеріалів); військова діяльність (часів Великої Вітчизняної війни); давня діяльність людини (особливо репрезентована часом трипільської археологічної культури).

Кожен із видів має відповідний кількісний або якісний вимір своєї інтенсивності, що є частковою еколого-геоморфологічною оцінкою. Кількісні показники антропогенного морфогенезу, доступні для дослідження на даному етапі, свідчать про антропогенне навантаження на геологічний компонент навколишнього середовища і мають характер, який багато у чому поєднується, по-перше, зі змінами геологічного розрізу, викликаними діяльністю сучасних геоморфологічних процесів та господарською діяльністю. Так, інженерна підготовка поверхні, видобування будівельних матеріалів вказують на значний об¢єм переміщених порід для курганів – 1 497 200 м³, а максимум – близько 3 млн. м³, для гребель ставків за середньої довжини греблі у 70 м – 632 252 000 м³ із місцевих матеріалів. Спорудження промислових і цивільних об¢єктів можна охарактеризувати площею міських і сільських поселень (879 населених пунктів), яка складає 6.9 % від площі дослідженої території. Рільництво прискорює природну денудацію осадових гірських порід на майже усій території. Знесення з межиріч до днищ річкових долин складає щорічно 6 тон/га матеріалу, а сумарна річна денудація складає, таким чином, 3 600 000 т. Проте існує можливість змивання грунту під час ерозійно небезпечних злив з інтенсивністю і ³ 2мм/хв у обсязі 10 – 15 тон за одну зливу. Це суттєво коригує середньорічні показники змиву у бік значного збільшення (приблизно на 50 %); стосовно гідрографії регіону, то на неї значно вплинуло регулювання поверхневого стоку. І хоча радикальних змін у розташуванні річкової мережі на території досліджень немає, все ж наявність сотень ставків (практично по 5 – 10 у кожному населеному пункті) зумовлює значну трансформацію поверхневого стоку. Площа ставків складає 117 км², об¢єм нагромаджених мас води – 3 012 000 м³; зміни сучасного рельєфу ідентифікуються двома взаємно протилежними тенденціями. Перша – обміління річкових русел та підвищення місцевих базисів денудації (чисельні приклади підпору акваторіями ставків, дамбами тощо) спричинює уповільнення перебігу вирівнювання території, зменшення контрастів відносних висот. Друга – значне порушення стійкого стану поверхні різними видами господарської діяльності (рільництвом) – викликає посилення знесення продуктів денудації до місцевих базисів ерозії. Поселення, навіть найменші, значно перетворюють горішню частину геологічного розрізу і створюють своєрідний мікро- і нанорельєф. За нашими підрахунками, 6.9% дослідженої території, зайнято поселеннями. Якщо ж врахувати розміщення тут давніх, нині не існуючих міських та сільських поселень, то площа поверхні дослідженої території, рельєф якої суттєво змінений давніми і сучасними селитебними процесами, може сягати 50 – 60%. На територіях поселень антропогенне перетворення рельєфу і гірських порід (так званий “культурний шар”) стосуються глибини у середньому 2 – 3 м. Зміни рельєфу його антропогенними формами лише у вигляді автошляхів і залізниць (насипи та виїмки) стосуються близько 10% площі регіону. Стосовно кліматичних особливостей, то констатується збільшення кількості метеорологічних та кліматичних аномалій, які є наслідком так званого “глобального потепління”. Це виявляється у збільшенні числа ерозійно небезпечних злив улітку (сприяє посиленню лінійної і площинної ерозії), чергуванні періодів різких похолодань узимку і сильних відлиг (посилення процесів вивітрювання) тощо. Ґрунтовий покрив має тривалу історію формування і зазнає чи не найсильнішого серед інших видів антропогенного тиску. Слабко- і сильно еродованими грунтами у даний час зайнято близько 25 – 30% орних угідь дослідженої території.

Шостий розділ викладає зміст геоморфологічного районування змін рельєфу інтенсивно освоєного регіону для еколого-геоморфологічних потреб.

Сферою поширення екзогенних геоморфологічних процесів трактується природно-антропогенна геоморфологічна система, яка окреслюється у просторі вершинною та базисною поверхнями (по вертикалі) та межами поширення певних генетичних типів осадових відкладів, їхнім відображенням у рельєфі – індикаційними ознаками сучасного морфогенезу (по горизонталі). Формування природно-антропогенної геоморфологічної системи, вирізнення якої служить підставою для розроблення принципів і критеріїв геоморфологічного районування з метою вирішення еколого-геоморфологічних потреб, у часі визначається початком інтенсивного впливу господарської діяльності на рельєф (6 000 років тому) і триває до сьогодні.

Коло критеріїв геоморфологічного районування з еколого-геоморфологічною метою (рис.1) для дослідженої території містить ознаки і факти, які є підставою для розрізнення таксонів районування: а) геоструктурну зумовленість; б) історію розвитку рельєфу; в) комплекси форм рельєфу та їхні елементи; г) групи форм рельєфу (парагенетичні ланки форм рельєфу); д) окремі форми рельєфу.

Кожен із виділених таксонів (таблиця 1) має властиві йому особливості морфогенезу, які зафіксовано відповідними ознаками.

Висновки

1.           Зміст аналізу регіональних особливостей рельєфу і сучасного морфогенезу освоєних територій з еколого-геоморфологічною метою полягає у встановленні екологічних властивостей рельєфу, а саме: а) переміщення речовинних мас у процесі морфогенезу із вищих рівнів на нижчі зі створенням несприятливих геоморфологічних умов; б) виділення природно-антропогенної геоморфологічної системи із потоками речовини згідно з глобальними і місцевими закономірностями динаміки; в) участь у формуванні зазначеної системи конкретних природно-географічних умов, серед яких домінує господарська діяльність, яка спричинює формування несприятливих геоморфологічних ситуацій. Ці ознаки є складовою частиною екологічної системи людини, бо визначають комфортність довкілля (стан рельєфу, поширення геоморфологічних процесів, зручність господарського використання території, вплив рельєфу на інші складники довкілля, рекреаційні та естетичні властивості рельєфу тощо).

2.           Встановлено, що на дослідженій території мають відображення у сучасному рельєфі ознаки структури кристалічного фундаменту, як от: численні лінеаменти різного порядку, зони розломів та окремі розломи, шовна зона мегаблоків щита, межі контактів різних структурно-петрографічних комплексів, ділянки різного вияву неотектонічних рухів, межі морфоструктур центрального типу. Ці особливості будови кристалічного фундаменту та осадового покриву дозволяють розцінювати їх як ареали та межі міграції речовинних мас у процесі сучасного формування рельєфу. Індикаційні ознаки структури є підставою для встановлення принципів, критеріїв районування з метою вирішення еколого-геоморфологічних потреб та визначення меж таксонів.

3.      Наявність численних індикаційних ознак прояву у рельєфі дослідженої території структурних особливостей будови кристалічного фундаменту та осадового чохла незначної потужності, а також властивостей лесового покриву пояснює встановлену щільність горизонтального розчленування (від 0.1 до 1.02 км/км²), яка є частковою оцінкою міграції речовинних мас дослідженої території. Її розподіл, відміни у конфігурації флювіальної мережі та тяжіння до різних басейнів і базисів денудації є підставою (разом з іншими ознаками) для проведення геоморфологічного районування для потреб вирішення еколого-геоморфологічних проблем.

4.      Амплітуда вертикального розчленування, обрахована за співвідношенням вершинної та базисної поверхонь, сягає значень: максимальних – 140-100 м (приблизно 25% дослідженої території), середніх – 125-100 м (приблизно 25%) і мінімальних 65-25 м (більша частина території), що дозволяє оцінити центральну частину Придніпровської височини як сприятливу для подальшого інтенсивного розвитку екзогенних процесів.

5.      Створені спеціальні картографічні моделі відображають рівні початкового і кінцевого формування рельєфу дослідженої території – вершинну та базисну поверхні. Морфологічні риси вершинної, базисної та серединної поверхонь, амплітуди їхніх полів висот, відхилень серединної поверхні від середнього значення є наслідками впливу чинників формування рельєфу, серед яких головними є структурно-тектонічні та палеогеографічні, тобто, такі, що характеризують тривалий розвиток рельєфу дослідженої території. Напруженість поля висот, викликана сучасним положенням вершинної та базисної поверхонь, можна вважати частковою еколого-геоморфологічною характеристикою, оскільки вона зумовлює значну активність функціонування сучасних геоморфологічних процесів.

6.           Способом відображення сучасної динаміки рельєфу земної поверхні за умов інтенсивної господарської діяльності є природно-антропогенна геоморфологічна система із речовинними потоками вертикального і горизонтального спрямування. Її регіональні властивості, сформульовані на підставі проведеного дослідження, є основою для визначення принципів і критеріїв геоморфологічного районування з еколого-геоморфологічною метою. Критеріями виступають (у міру зниження ієрархії таксонів) геоструктурна зумовленість, особливості історії розвитку рельєфу, комплекси форм рельєфу та їхні складники, групи форм рельєфу (парагенетичні ланки форм рельєфу), окремі форми рельєфу. Кожен з них враховується при виділенні таксонів районування.

7.           Екологічна суть рельєфу і сучасних геоморфологічних процесів дослідженої території визначена такими положеннями:

а) впливом рельєфу на господарську діяльність: рельєф забезпечує переважання агротехнічного природокористування призводить до збіднення родючого шару грунту, щорічний змив сягає 6 тон/га, а сумарна річна денудація – 3 600 000 т. Проте існує можливість змивання грунту в обсязі 10 – 15 тон за одну зливу під час ерозійно небезпечних злив з інтенсивністю і ³ 2мм/хв. Слабко- і сильно еродованими грунтами у даний час зайнято близько 25 – 30% орних угідь дослідженої території); рельєф є зручним для розміщення численних поселень [6,9% загальної площі. Якщо ж врахувати розміщення тут давніх, нині не існуючих міських та сільських поселень (наприклад, трипільської доби), то площа поверхні дослідженої території, рельєф якої суттєво змінений давніми і сучасними селітебними процесами, може сягати 50 – 60%. Загальна площа поселень дослідженої території складає 1382 км². Зміни "культурного шару" стосуються глибини у середньому 2 – 3 м, що дозволяє приблизно визначити об¢єм переміщених або змінених мінеральних мас у 2.76 млрд. м³]. Площею міських і сільських поселень (879 населених пунктів, що складає 6.9 % від площі дослідженої території) можна охарактеризувати масштаби спорудження промислових і цивільних об¢єктів, проте, суттєві зміни рельєфу і гірських порід верхнього шару зазначеним видом господарської діяльності стосуються лише 2-3% дослідженої території; б) впливом рельєфу і сучасних геоморфологічних процесів на функціонування інших компонентів довкілля. Наслідком є повністю зарегульований поверхневий стік, наявність сотень ставків, які зумовлють значну трансформацію поверхневого стоку. Об¢єм нагромаджених мас води становить 3 012 000 м³. На дослідженій території налічується близько 3012 ставків різного розміру. Загальна площа акваторій ставків та водосховищ складає, за нашими підрахунками, 117 км², що становить 0.58 % дослідженої території. Відбувається зміна умов інфільтрації опадів і рівня підземних вод завдяки щосезонному розорюванню угідь, заміна природних біоценозів природно-антропогенними; в) зміною гідрогеологічних умов, оскільки рівень грунтових вод піднявся на 2 – 3 м, завдяки підпору штучними водоймами; г) зміною мікрокліматичних показників на земній поверхні, перетвореній сучасними геоморфологічними й антропогенними процесами (мікрокліматичні відміни поселень, лісосмуг, околиць ставків, угідь тощо); д) насиченням природного середовища інженерними об¢єктами - автошляхами, залізницями. Так, змін рельєфу антропогенними формами у вигляді автошляхів і залізниць, тобто, насипи та виїмки, штучні матеріали, кювети, водопропуски тощо зазнали близько 10% площі дослідженої території. Поширені також численні гірничі виробки, дамби, меліоративні споруди тощо. Інженерна підготовка поверхні, видобування будівельних матеріалів вказує на значний об¢єм переміщених порід, зокрема, для курганів – 1 497 200 м³ (максимум – близько 3 млн. м³), для гребель ставків із місцевих матеріалів за середньої довжини греблі у 70 м – 632 252 000 м³; е) перетворенням вертикального силуету рельєфу земної поверхні. Так, кургани розташовані виразними групами на командних висотах межиріч, за нашими підрахунками (за співвідношення сучасної висоти і діаметру кургану 1:10) об¢єм порід, переміщених при спорудженні одного кургану, типового для дослідженої території (середня висота – 2 м), сягає 400 м³. На дослідженій території кількість курганів сягає 3743, що дозволяє говорити про переміщення гірських порід об¢ємом 1 497 200 м³. Якщо ж врахувати темпи денудації за історичний час, прискорену денудацію унаслідок оранки угідь, то доцільно увести поправочний коефіцієнт 2, і тоді об¢єм порід, переміщених при спорудженні курганів, складе близько 3 млн. м³. Змінили вертикальний силует сучасного рельєфу також  силуети міст, водогінні вежі, насипи, кар¢єри, ями і виїмки тощо; є) зміною естетичних властивостей рельєфу. Позитивні зміни стосуються елементів контурного землеробства на схилах, особливо поблизу природних і штучних водойм, створення лісосмуг і насаджень уздовж комунікацій, тобто поєднання морфологічних рис рельєфу з іншими складниками довкілля. Негативні це – переважно наслідки гірничовидобувної діяльності, відкриті гірничі виробки тощо; ж) поліпшенням або погіршенням рекреаційних властивостей рельєфу земної поверхні у цілому та окремих її форм зокрема; з) зміною інженерних властивостей рельєфу, що важливо для адаптації антропогенних форм рельєфу до навколишнього середовища і пристосування інженерних споруд до певних характеристик рельєфу.

8. Напрямками подальшого еколого-геоморфологічного дослідження цього регіону зокрема та освоєних регіонів узагалі є: а) розроблення системи кількісних показників, якими мають оцінюватися стосунки сучасного морфогенезу і компонентів навколишнього середовища певного регіону у процесі моделювання їхнього екологічного стану; б) прогнозування змін рельєфу, режиму сучасних геоморфологічних процесів на підставі встановлених тенденцій розвитку рельєфу за історичний час; в) встановлення порогових значень еколого-геоморфологічних ситуацій, за якими настають кризові; г) розроблення методики створення антропогенних аналогів природних геоморфологічних явищ для моделювання впливу антропогенного чинника на рельєф та інші компоненти навколишнього середовища; д) розроблення критеріїв естетичних і рекреаційних властивостей рельєфу і відповідних класифікацій; є) розроблення способів оцінки рельєфу як економічного та екологічного ресурсу.