БАБУНИЧ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ В СУДІ: ПРОЦЕСУАЛЬНІ І КРИМІНАЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь наукової розробки проблеми дослідження, визначено його об'єкт і предмет, мету та завдання, зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами, розкрито методологію дослідження, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичну та практичну значущість, а також визначено рівень апробації результатів дослідження та структуру роботи.
Розділ 1 «Теоретичні аспекти перехресного допиту в суді» складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття перехресного допиту в суді, його правової природи, принципів і завдань реалізації, з’ясуванню суб'єктного складу учасників, а також ознайомленню із зарубіжним досвідом функціонування цього правового інституту.
У підрозділі 1.1. «Поняття, принципи та завдання перехресного допиту в суді» розглянуті різні позиції щодо розвитку уявлень про допит як слідчу
(розшукову) дію взагалі та перехресний допит як різновид судового допиту зокрема. Зроблено це в контексті дослідження змісту складових системи: допит - слідча (розшукова) та судова дія - судовий допит - перехресний допит.
Навівши і співставивши погляди на перехресний допит науковців - правників і практиків Ф.Л. Велмана, Р. Гарріса, С. Джері, П. Сергеїча, Ф. Бейлі і К. Дуера, а також О.С. Александрова, С.П. Гришина, Л.Ю. Ароцкера, В.Ю. Шепітька та І.І. Когутича констатовано, що цей різновид судового допиту все ж характеризують у різнобій, часто надмірно лаконічно і не завжди з урахуванням основних його ознак.
Автор вважає, що ознаками перехресного допиту, зокрема, є те, що перехресний допит: вид судового допиту, а відтак показання отримані під час такого допиту мають всі ознаки доказу; здійснюється за правилами, визначеними в законодавстві та з використанням вироблених наукою криміналістикою тактичних прийомів; проводиться після прямого допиту і в обсязі прямого допиту або може стосуватися достовірності показань (дискредитація показань або дискредитація особи, яка надає показання); може бути проведений лише учасниками провадження, особистий чи процесуальний інтерес яких відрізняється від інтересу особи, яка виконала прямий допит; реалізується за участі однієї особи - допитуваного та не менше одного допитуючого; проводиться з метою перевірки одержаних під час прямого допиту відомостей, розкриття суперечностей в показаннях, виявлення в них помилок та завідомої неправди (брехні), уточнення чи деталізації показань в межах обставин, з'ясованих під час прямого допиту; під час його проведення виправдано використання навідних запитань.
На основі аналізу цих ознак сформульовано визначення перехресного допиту, під яким пропонується розуміти один із видів судового допиту, що здійснюється за правилами, визначеними в законодавстві та з використанням вироблених наукою криміналістикою тактичних прийомів, який повинен обмежуватися з'ясованими під час прямою допиту обставинами або стосуватися питань достовірності показань і може бути проведений учасниками провадження, особистий чи процесуальний інтерес яких відрізняється від інтересу особи, яка виконувала прямий допит.
Новим серед елементів запропонованого визначення, що сприятиме уніфікації теоретичного сприйняття та практичному правозастосуванню перехресного допиту, виправдано вважати те, що в ньому виокремлено суб'єктний склад осіб, які здійснюють перехресний допит (так звані допитуючі особи). Зроблено це через категорію «особистий чи процесуальний інтерес яких відрізняється від інтересу особи, яка провела прямий допит», а не через словосполучення «протилежною стороною» , як зазначено в КПК. Адже згідно формулювання, наявного в цьому Кодексі, можуть виникнути ситуації, коли потерпілий, будучи незадоволеним результатами прямого допиту, проведеного прокурором, та за умови незгоди з позицією державного обвинувача, не матиме змоги провести допит за правилами перехресного, оскільки вказані учасники процесу належать до однієї сторони - обвинувачення (п.19 ч.1 ст.3 КПК). Схоже може виникнути і за наявності двох та більше обвинувачених, які належать до
сторони захисту, але процесуальний інтерес яких також може відрізнятись, зокрема інтерес одного обвинуваченого може полягати у встановленні його невинуватості шляхом перекладання вини на іншого обвинуваченого.
Крім цього, у запропонованому визначенні не передбачено обмежень щодо кількісного складу осіб, які проводять допит, адже законодавець не встановлює жодної вказівки на обов'язковість проведення перехресного допиту лише однією особою з цього складу.
Автор дотримується позиції, що перехресний допит як складова кримінального процесу ґрунтується на засадах проведення судових процедур, які, в свою чергу, підпорядковані засадам вищого рівня - кримінального провадження в цілому. Система принципів перехресного допиту наступна. Це - рівноправність сторін; індивідуальність підходу; моральність; планування; цілеспрямований та неупереджений характер допиту; чіткість, повнота та об'єктивність фіксації запитань; забезпечення критичного аналізу, тактично правильної оцінки та конструктивного використання показань допитуваного.
Серед завдань перехресного допиту доцільно вважати: спростування (дискредитація) результатів прямого допиту; усунення перебільшень, одностороннього висвітлення фактів; приведення показань допитуваного у відповідність з іншими фактами у справі чи здоровим глуздом.
У підрозділі 1.2. «Суб'єкти перехресного допиту в суді» подано матеріал, на підставі аналізу якого зроблено висновок про те, що суб'єктами перехресного допиту в розгляді кримінальних проваджень у суді з урахуванням мети їх участі, напряму їх діяльності, зв'язку із завданням кримінального провадження є: учасники кримінального провадження, які проводять допит (так звані допитуючі особи - державний обвинувач - прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник); учасники кримінального провадження, яких допитують в судовому засіданні (допитувані особи - свідки, потерпілі, обвинувачені, експерти, спеціалісти); учасники кримінального провадження, які ведуть судовий процес та мають право втручатися в процес перехресного допиту (суд).
Виокремлені особливості реалізації правового статусу суб’єктів перехресного допиту в суді, що обумовлені відповідно специфікою виконуваних вищезазначеними суб'єктами процесуальних функцій, їх процесуальними чи матеріальними інтересами, або ж ситуативними завданнями судового розгляду. Акцентовано увагу на тактичному значенні послідовності судових допитів (основних, прямих) для організаційного і змістовного їх трансформування в подальші перехресні допити.
У підрозілі 1.3. «Зарубіжний досвід перехресного допиту в суді» автор на основі наукових праць С.І. Вікторського, М.В. Давидова, В.П. Даневського, О.С. Жиряєва, Л.М. Лобойка, П.І. Люблінського, В.Т. Маляренка, М.А. Маркуша, К.Ю.А. Міттермайєра, І.В. Михайловського, М.В. Муравйова, Д.Г. Тальберга, М.С. Чельцова-Бебутова, В.П. Нажимова, Ю.В. Мещерякова, Я.О. Мотовиловкера, М.М. Полянського, М.С. Строговича, В.М. Шпильова, П.С. Елькінда, М.Л. Якуба, О.В. Долгушина, О.О. Машовець, О.В. Смирнова, С.Д.
Шестакової та ін. дослідив окремі аспекти процесу зародження і розвитку англо-американської та континентальної моделей судового провадження взагалі, та проведення перехресного допиту, зокрема вивчення зарубіжного досвіду дозволило порівняти, як одні і ті ж проблеми судового допиту вирішуються на законодавчому рівні в Україні та за ії межами, в чому причина відповідних відмінностей, які шляхи взаємного збагачення різних правових систем. Наведено аргументування доцільності імплементації в українське законодавство відповідних норм англо-американської моделі судового провадження, які б забороняли допит певних категорій «вразливих» свідків і потерпілих, та які б визначали чіткі межі перехресного допиту.
Розділ 2 «Процесуальні аспекти перехресного допиту в суді» складається з двох підрозділів, у яких висвітлено процесуальні основи проведення перехресного допиту в суді та недоліки вітчизняного законодавства в частині регулювання правовідносин, що виникають у процесі проведення перехресного допиту в суді із обгрунтуванням пропозицій щодо його удосконалення.
У підрозділі 2.1. «Порядок проведення перехресного допиту в суді» автором зазначено, що чинний КПК України - закон, що здатний істотно вплинути як на стан правової системи, так і на розвиток України загалом. Спектр оцінок цього акту, передусім в наукових колах, є надзвичайно широким - від повного його схвалення до повного несприйняття.
Що ж до оцінок регламентації проведення перехресного допиту, то вони, здебільшого, є схвальними ( В.К. Весельський, М.П. Руденко, А.М. Шпаков та ін.). Адже новий КПК містить позитивні та інноваційні як для вітчизняної системи права зміни, в тому числі щодо детального закріплення правових основ проведення допиту взагалі та окремих аспектів перехресного допиту в суді зокрема. Серед них: можливість проведення допиту в режимі відео - та телефоноконференції; процесуальну суб’єктну регламентацію та послідовність проведення перехресного допиту в суді; допустимість постановки під час перехресного допиту навідних запитань; розширено коло осіб, які не можуть бути допитані як свідки; встановлений часовий ліміт для проведення допиту тощо.
Констатовано увагу на правовій регламентації проведення перехресного допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення; зі створенням акустичних перешкод; засобами відеоконференцзв'язку, а також виокремлені процесуальні та технічні аспекти фіксації ходу і результатів аналізованого різновиду судової дії.
У підрозділі 2.2. «Недоліки вітчизняного законодавства в частині регулювання правовідносин, які виникають у процесі проведення перехресного допиту в суді, та пропозиції щодо його удосконалення» зазначено, що для належного функціонування інституту «перехресного допиту» вкрай необхідним є закріплення дефініції цього виду допиту на законодавчому рівні, що усунуло б суперечності на практиці (на основі аналізу наукових публікацій Н. Лігостаєвої, О. Баганця, А. Шпакова та ін., а також відповідних емпіричних даних).
У контексті аналізу співвідношення дефініцій «адвокат» і «захисник», які використовуються у Конституції України та КПК, автор резюмує, що слово «адвокат» вказує на професійну приналежність, а слово «захисник» є ширшим за значенням та означає діяльність, пов’язану із захистом або представництвом чиїх-небудь інтересів у суді. Це дає підстави для висновку, що Конституція допускає можливість користування правовою допомогою не лише адвокатів, а й інших захисників.
Необхідними кроками у розвитку вітчизняного кримінального процесуального законодавства щодо регулювання правовідносин, які виникають в процесі проведення перехресного допиту в розгляді кримінальних проваджень у суді як складової системи кримінальної юстиції мають бути: забезпечення процесуальної рівності та реальної змагальності сторін обвинувачення і захисту щодо збору доказової інформації і надання її суду; забезпечення відповідності процедур судового провадження меті та завданням кримінальної юстиції; удосконалення процедури судового контролю за дотриманням прав людини, що полягатиме у можливості обмеження прав і свобод осіб виключно на підставі рішення суду; встановлення низки процесуальних гарантій для осіб, щодо яких судом застосовуються такі обмеження прав і свобод; запровадження суду присяжних, як це передбачено Конституцією України, за англо - саксонською моделлю.
Розділ 3 «Тактика перехресного допиту в суді» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Особливості підготовки до проведення перехресного допиту в суді» систематизовані наукові здобутки із питань криміналістичних рекомендацій щодо тактики і періодизації проведення допиту, співвідношення між досудовим і судовим, в тому числі, перехресним допитом.
Акцентовано увагу на діяльності прокурора - державного обвинувача та адвоката - захисника з підготовки до перехресного допиту під час розгляду кримінальних проваджень у суді. Зокрема, участі прокурора у зазначеному різновиді судового допиту має передувати наступний структуризований комплекс заходів: вивчення всіх без винятку матеріалів кримінального провадження; формування на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження уявлення про: особливості особистостей допитаних під час досудового слідства (підозрюваного, потерпілого свідків тощо), чиї показання в суді матимуть принципове значення; характер взаємодії вказаних осіб з іншими учасниками процесу, їх інтереси та ймовірну позицію, яку вони можуть зайняти в суді; визначення предмета допиту (обставин, які підлягають встановленню в судовому засіданні під час перехресного допиту) кожної із вищевказаних осіб; розроблення уявної моделі процесу перехресного допиту, лінії своєї поведінки, тактичних прийомів майбутньої судово - слідчої дії з урахуванням прогнозу розвитку ситуації під час перехресного допиту; визначення переліку конкретних запитань для встановлення кожної з обставин, яку необхідно буде встановити, продумати їх найраціональнішу та найпростішу для розуміння редакцію; визначення послідовності допиту учасників перехресного допиту в суді; вибір найраціональнішої послідовності постановки запитань допитуваним;
вирішення питання про використання під час перехресного допиту в суді речових доказів, моменту їх пред'явлення; вирішення питання про демонстрацію фоно - чи відеоматеріалів (за їх наявності у кримінальному провадженні) під час перехресного допиту у суді, момент їх демонстрації та обміркування коментаря та оцінки до цих матеріалів тощо.
Серед головних завдань підготовки прокурора до перехресного допиту на думку автора доцільно розглядати: отримання максимального обсягу інформації про допитуваного; формування мети перехресного допиту; встановлення наявних доказів у провадженні та їх якості; здійснення психологічної та тактичної підготовки до проведення перехресного допиту.
Сутність підготовки адвоката - захисника до перехресного допиту під час розгляду кримінальних проваджень у суді також є різноплановою. Цьому учаснику судового провадження важливо знати слабкі та сильні сторони свого процесуального опонента (прокурора), щоб з їх урахуванням вибудувати ефективну тактику перехресного допиту. У цьому контексті, на думку автора, захисникам необхідно бути обізнаним про: професійне минуле професійного опонента; манеру його підготовки до провадження, ведення справи, допитів; наявні ресурси для досягнення своєї мети; схильність до компромісів.
Готуючись до перехресного допиту, захисник повинен усвідомлювати: які суперечливі моменти наявні в матеріалах кримінальноі справи і як найефективніше в сенсі реалізації функції захисту використати їх під час перехресного допиту; в яких доказах переваги чи слабкості і для захисту, і для обвинувачення; за яких умов можлива трансформація обвинувальних фактів в аргументи захисту.
У підрозділі 3.2. «Тактичні прийоми перехресного допиту в суді» на основі аналізу наукових видань, що вже стали криміналістичною класикою (праці Я.І. Баришева, Г. Гросса, А. Вейнгарта, Л.Ю. Ароцкера, Р.С. Бєлкіна, В.П. Бахіна, В.Є. Богинського, О.М. Васильєва, В.К. Весельського, Г.Ф. Горського, О.М. Гусакова, Г.Г. Доспулова, Л.Я. Драпкіна, О.В. Дулова, О.О. Єршова, Л.М. Карнєєвої, О.Н. Колєсніченка, В.П. Колмакова, В.І. Коміссарова, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмичова, В.О. Образцова, М.І. Порубова, О.Р. Ратинова, М.С. Строговича, В.Ю. Шепітька, М.А. Якубович, С.Ю. Якушина та ін.) наведено генезу понять «судова тактика», «тактичний прийом» та «судова ситуація» та ін. Виокремлено найбільш обгрунтовані, на думку автора, класифікаційні рубрики поділу на види інформації, якою мають володіти суб'єкти проведення перехресного допиту, передусім, прокурор і адвокат, а також тактичних прийомів цієї судової дії.
На підставі емпіричних узагальнень встановлено високу ефективність системи найпоширеніших тактичних прийомів перехресного допиту, зокрема: постановка допитуваному запитань, які розчленовують подію на складові частини; постановка допитуваному запитань, пов'язаних з певними подіями в житті допитуваного; демонстрація предметів, відео, малюнків, фотознімків, які стосуються фактів, про які повідомляє допитуваний; деталізація, уточнення, порівняння, аналогія, зіставлення, використання образного мислення,
постановка нагадуючих (додаткових) запитань тощо; контролювання реакції допитуваних та емоцій допитуючого; вибір темпу перехресного допиту.
Конкретизовано вплив судової ситуації та особи, яка підлягає перехресному допиту, на вибір тактики цього допиту. Запропоновано найпридатніші на думку автора організаційні, психологічні, вербально - поведінкові та комунікативно - діяльнісні рекомендації щодо адаптації вищезазначених чинників у цей різновид судової дії з урахуванням процесуального становища суб'єкта, який її у відповідний момент здійснює.
Розмежовано і обґрунтовано практичну значущість для проведення перехресного допиту вербальних і невербальних комунікаційних засобів, особливо в судових ситуаціях конфліктного характеру.
Розкрито сутність і запропоновано систему тактичних прийомів допустимого на думку автора психологічного впливу на суб'єкта комунікації під час проведення перехресного допиту (прогнозованого чи ситуативного). Зокрема: врахування психологічних особливостей допитуваного як на етапі встановлення психологічного контакту, так і безпосередньо під час допиту; особисте спостереження за допитуваним; створення стану емоційної напруженості; ініціювання «вільної розповіді» допитуваного; максимальна деталізація показань; пред'явлення контрдоказів; поєднання форсованого (прискореного) та уповільненого темпів перехресного допиту; демонстрація обізнаності допитуючого про факти, які є предметом перехресного допиту; маскування мети поставлених запитань в постановці запитань до обставин події, що є предметом перехресного допиту; «допущення легенди»; припинення «брехні»; відволікання уваги .
Наведено авторське, більш конкретизуюче (вузьке) бачення сутності та значення для досягнення мети і завдань перехресного допиту діагностики неправдивих показань. Зроблено це на результатах дослідження феноменології «брехні» та на актуалізації ролі у ії локалізації навідних та інших притаманних перехресному допиту запитань.