Червоніс М.В. Удосконалення системи методів визначення якості зерна озимої м\'якої пшениці в процесі селекції

Краткое содержание

МАТЕРІАЛ, УМОВИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Матеріалом для досліджень використано зразки попередніх та конкурсних сортовипробувань відділу селекції озимої пшениці і лабораторії селекції інтенсивних сортів пшениці. Це були, в основному, лінії та сорти  чотирьох різновидностей м’якої пшениці: ерітроспермум, лютесценс, ферругінеум та цезіум. Крім того, також були використані зразки товарної пшениці з різних регіонів України. 

Селекційний матеріал був вирощений в польовій сівозміні Селекційно-генетичного інституту та дослідного господарства “Дачна”. Землі, на яких вирощували матеріал, розташовані в типових грунтово-кліматичних умовах Степової зони Півдня України.

Вегетаційний період 1999/2000 років був не сприятливим для росту та розвитку озимої пшениці. Дефіцит вологи у грунті на час оптимальних строків сівби став причиною посіву не в оптимальні строки. У результаті були отримані неповноцінні сходи. У подальшому це спричинило погане загартування рослин до екстремальних умов зимівлі, а також значне пошкодження шкідниками та ураження хворобами вірусного і бактеріального характеру. І, як результат, це призвело до низьких продуктивності та якості зерна озимої пшениці.

Погодні умови вегетаційного періоду 2000/2001 років були значно сприятливіші для росту й розвитку рослин озимої м’якої пшениці, що дало можливість отримати високий врожай озимої пшениці з добрими технологічними властивостями.

Погодні умови 2001/2002 років виявились теж сприятливими для формування високого врожаю озимої пшениці. Опади, які спостерігались в період наливу зерна, стали причиною формування зерна з дещо нижчими технологічними властивостями зерна пшениці в порівнянні з попереднім роком.

Визначення основних показників якості зерна і борошна в селекційному матеріалі здійснювали за міжнародними стандартами: вміст білка – стандарт ISO 1871, величина “сили” борошна (W) – ISO 5530-4, тест Зелені – ISO 5529. SDS – седиментацію у борошні і шроті провадили за Axford et al.(1979), випічку хліба за методикою СГІ. Крім того були використані методики, розроблені нами у відділі генетичних основ селекції – метод оцінки седиментації до та після автолізу борошна за методикою Поперелі і Червоніса (2002) та електрофорез гліадину і глютеніну в поліакріламідному гелі за методикою Поперелі Ф.А. (1996).

         Особливістю запропонованої нами методики седиментації є створення сприятливих умов для протікання ферментативних процесів у суспензії борошна та наближення умов седиментації до таких, які відбуваються при  ферментації тіста у термостаті альвеографа, що протікає при 25°С. Досягнення подібного ефекту передбачає наш метод седиментації С120, коли отримана у центрифужній пробірці закрита корком водна суспензія борошна витримується на водяній бані при 30°С на протязі 120 хвилин.

         Для математичної обробки отриманих даних були використані такі статистичні методи: групування матеріалу, складання варіаційного ряду, обчислення основних статистичних показників сукупностей, кореляції та регресії, а також дисперсійний аналіз (Рокицький,1973).  

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

1. Застосування методу седиментації у 2 % розчині оцтової кислоти в селекційному процесі і його зв’язок з основними показниками якості зерна і борошна. У результаті аналізу селекційного матеріалу врожаю 1999 – 2001 років встановлено, що величина стандартної седиментації у 2 % розчині оцтової кислоти в значній мірі залежить від вмісту білка в зерні. Кореляція між згаданими величинами протягом трьох років досліджень була статистично достовірна при найвищому рівні значущості. Водночас, зв’язок показника седиментації з найбільш інтегральним показником якості - “силою” борошна (W) - був нестабільним (табл. 1).