Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз судової та слідчої практики свідчить про те, що склад злочину при провадженні в кримінальній справі досить часто містить у собі й ознаки цивільного правопорушення. У таких випадках поряд з кримінально-правовими правовідносинами виникають і цивільно-правові, які можуть бути реалізовані та забезпечені через кримінально-процесуальні правовідносини. Так, згідно зі ст.28 КПК України особа, що зазнала шкоди від злочину, має право при провадженні у кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, який розглядається разом із кримінальною справою. Таким чином забезпечується вирішення завдань кримінального судочинства - охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які беруть в ньому участь ( ст.2 КПК України). Одночасний розгляд судом кримінальної справи і цивільного позову має низку суттєвих переваг, направлених на посилення захисту прав громадян та юридичних осіб, що зазнали шкоди від злочину. Певною мірою це сприяє більш повному доказуванню підстав та розміру заподіяної шкоди, а також виявленню осіб, які несуть цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди; виключається паралелелізм та дублювання в роботі судів і можливість винесення суперечливих рішень з одних і тих же питань, що, в свою чергу, заощаджує час і кошти держави. До того ж потерпілий від злочину звільняється від необхідності двічи брати участь у судовому розгляді, і відповідно - підлягати додатковим хвилюванням, викликаним дослідженням обставин скоєного злочину. Свідки, перекладачі, експерти та інші особи звільняються від повторного виклику. Більш того, розгляд у кримінальній справі цивільного позову сприяє найбільш ефективному впливу як на самого злочинця, так і на інших осіб, попереджуючи можливість скоєння ними  правопорушень із заподіянням шкоди.

Для заявлення цивільного позову в кримінальній справі, крім підстав (злочину, шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між злочином і шкодою) необхідні ще і певні умови: непрострочений        термін давності пред'явлення позову, відсутність по заявленому позову судового рішення, що набрало законної сили, в тому числі про мирову угоду між сторонами з приводу данного позову  та відмову від позову.

На нашу думку, право на пред'явлення позову у фізичних та юридичних осіб, яким злочином заподіяно шкоду, виникає з моменту офіційного повідомлення про злочин у правоохоронні органи. Тому з цього моменту у посадової особи, яка здійснює провадження за одержаними матеріалам, виникає обов'язок своєчасного забезпечення відшкодування шкоди.

Визнати особу цивільним позивачем та зазначити у вироку про стягнення на її користь певної суми коштів ще не означає, що шкода відшкодована. Необхідно вжити заходів для реального виконання вироку в частині цивільного позову. У зв'язку з цим законодавець і закріпив за органами дізнання, слідчим, прокурором та судом обов'язок вжиття заходів до забезпечення цивільного позову. Порівняльний аналіз статистичних даних узагальнення практики відшкодування судами України матеріальних збитків, заподіяних злочинами, свідчить, що з року в рік значно збільшується як їх сума, так і залишок невідшкодованих збитків, що призводить до недосконалого забезпечення конституційних прав і законних інтересів громадян. Так, залишок невідшкодованої шкоди, завданої державній та колективній власності із сум, визначених судами на кінець 1-го півріччя 1995 р., складав 983 тис. грн. На закінчення 1-го півріччя 1996 р. ця цифра становила 13843 тис. грн, а на кінець 1-го півріччя 1997 р. - вже 29675 тис. грн. Залишок невідшкодованих збитків, заподіяних злочинами приватній власності громадян, із сум, визначених судами, становив на кінець 1-го півріччя 1995 р. - 1921 тис. грн., на закінчення 1-го півріччя 1996 р. - 6688 тис. грн., на кінець 1-го півріччя 1997 р. - 20796 тис. грн. Такі наслідки пояснюються не тільки недосконалістю законодавства по даній проблемі, але і недостатньою обізнаністю юристів з тонкощами такого складного правового інституту, яким є компенсація шкоди, заподіяної злочинами. Нерідко орган дізнання та слідчий слабо уявляють суть терміну “моральна шкода” і його реалізацію на практиці, припускають помилки при виборі особи, яка несе матеріальну відповідальність за заподіяння шкоди. 

У різні часи проблемам удосконалення інституту цивільного  позову в кримінальному судочинстві в юридичній літературі приділялась серйозна увага. Вагомий внесок у дослідження проблеми зробили Ю.Р. Адоян, С.О. Александров, С.А. Альперт,  В.А.Азаров, В.П. Бож’єв, В.І. Батюк, В.Г. Власенко, П.П. Гуреєв, М.І. Гошовський, Ю.М. Грошевий, Н.І. Газетдинов, В.Г. Даєв, А.Д. Давлєтов, З.З. Зінатуллін,  Л.Д. Кокорєв, В.В. Кривобок, О.В. Крикунов, О.П. Кучинська, Е.Ф. Куцова, А.Г. Мазалов, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, С.В. Наріжний, В.Т. Нор, Є.С. Нікулін, В.Я. Понарін, В.М. Савицький, З.Д. Смітієнко, М.С. Строгович, В.М.Тертишник, В.М. Усков, Л.І. Шаповалова, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та ін.

Дослідження названих авторів, безумовно, зробили істотний внесок у теорію та практику кримінального процесу щодо питань заявлення та забезпечення цивільного позову в кримінальній справі. Проте, числені зміни чинного законодавства України, а саме прийняття Кримінального кодексу, який набрав чинності 1 вересня 2001 року, Цивільного кодексу, який почне діяти з 1 січня 2004 року, зміни чинного кримінально-процесуального законодавства, призвели до появи  низки питань як в теорії кримінального процесу, так і у практичній діяльності органів досудового слідства щодо забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочинами. Вирішення цих питань обумовлено нагальною необхідністю усунення розбіжностей між кримінальним, цивільним законодавствами, з одного боку, та кримінально-процесуальним - з іншого. Так, потребує вдосконалення інститут відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, зокрема, така його форма, як добровільне відшкодування завданої злочином шкоди. Визначення Цивільним кодексом характеру та обсягу шкоди, завданої правопорушенням, обумовлює необхідність перегляду питань предмету цивільного позову в кримінальному процесі. Важливо відзначити, що в законі (ст.1193 ЦК України) прямо зазначено, що якщо шкода заподіяна злочином, то визначення її розмірів не залежить від майнового стану відповідачів.

Крім того, практична діяльність органів досудового слідства у питаннях забезпечення цивільного позову обумовлює необхідність детального аналізу цієї діяльності з метою підвищення її ефективності. Все це визначає актуальність і значущість теми дисертаційного дослідження.    

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація  спрямована на виконання основних положень п.п.42,54,60 "Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 р.р.", затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р., та "Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки", затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою.