ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ДЕПРЕСИВНИХ ТЕРИТОРІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та основні завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, встановлено зв'язок з науковими темами, розкрито наукову новизну отриманих результатів і їх практичне застосування, зазначено кількість публікацій автора, в яких апробовано положення виконаного дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади державного регулювання розвитку депресивних територій” розкрито особливості державного регулювання економіки депресивних територій, визначено його механізм та інструментарій, обґрунтовано необхідність формування відповідного інституціонального середовища з метою підвищення ефективності регулювання соціально-економічного розвитку таких територій.

У роботі доведено, що забезпечення територіальної врівноваженості соціально-економічного розвитку країни зумовлено неможливістю досягнення макроекономічної стабілізації національного господарства при наявності тенденцій стагнації окремих її територій. Крім того, нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, різний рівень економічного розвитку і, як наслідок,  диференціація податкового потенціалу регіонів; відмінність рівня життя в промислових та сільських  районах,  диференціація  вартості  соціальних послуг; наявність  вертикальних фіскальних дисбалансів та інші негативні моменти зумовлюють необхідність особливої уваги державного регулювання щодо депресивних територій. До таких автором віднесено території, в яких спостерігається застій у господарських процесах, скорочення або призупинення зростання обсягів валового регіонального продукту, відсутність розширеного відтворення ресурсів, високий рівень безробіття, низький рівень доходів населення, зниження конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості території.

Аргументовано, що державне регулювання національної економіки як цілісної системи має передбачати як єдиний для всіх територій інструментарій, так і враховувати їх специфіку. Дисертантом узагальнено фактори, що визначають специфіку державного регулювання економіки депресивних територій: економічні (рівень індустріалізації, спеціалізація території, рівень безробіття, рівень        податкоспроможності та дотаційності), соціально-демографічні (міграція та темпи природного приросту населення, рівень освіченості та кваліфікації робочої сили), природно-географічні (розташування, наявність природних ресурсів, кліматичні умови),  екологічні  (наявність  екологічно  небезпечних  об’єктів,  культура  поводження з відходами). Уточнено визначення державного регулювання розвитку депресивних територій як цілеспрямованого впливу держави на економічний, соціальний та екологічний розвиток шляхом використання різних форм, методів, інструментарію регулювання соціально-економічних відносин з метою подолання спадних тенденцій і забезпечення врівноваженого розвитку депресивних            територій.

Дисертантом обґрунтовано доцільність застосування інституціонального підходу до дослідження проблем державного регулювання розвитку депресивних територій і визначено напрямки їх вирішення. З’ясовано, що значна тривалість    трансформаційного періоду в Україні є наслідком відсутності якісних інституціональних перетворень у соціально-економічній системі, та акцентовано на необхідності посилення ролі держави як головного суб’єкта інституціональних змін в суспільстві. Авторське бачення ролі інституціональних чинників у реалізації механізмів державного регулювання базується на принципі єдності та взаємозв’язку поведінкових і організаційних аспектів, що дозволяє значно підвищити дієвість державного регулювання соціально-економічного розвитку територій, оскільки сформовані у суспільстві інститути створюють можливості для спонукання територіальних громад до нарощування та активного використання наявного  економічного потенціалу, впровадження програм розвитку територій та контролю за їх реалізацією (рис. 1).