ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі першому “Теоретичні основи дослідження туристичної діяльності як об’єкта державного регулювання” розкрито еволюцію туристичної діяльності з позицій цивілізаційного підходу, здійснено порівняльну характериcтику туристичної та рекреаційної діяльності; визначено функції туризму за його видовим різноманіттям; за результатами суб’єктно-об’єктного аналізу визначено учасників туристичної діяльності та різновиди ефектів від їх партнерської взаємодії; охарактеризовано моделі державного регулювання туристичної діяльності, вироблені у практиці державної політики селективного стимулювання розвитку туристичної сфери у країнах-лідерах ринку туристичних послуг.

Розгляд еволюції туристичної діяльності як складової системи надання рекреаційних послуг і процесів її становлення з позицій цивілізаційного підходу надав можливість виявити, що основу рекреаційної та туристичної діяльності формують потреби, які постійно змінюються та спрямовані на відтворення, відновлення і розвиток фізичних, психологічних сил людини, її самопізнання та самовідтворення у процесі життєдіяльності. Визначено, що туристична діяльність є однією з активних форм рекреаційної діяльності, яка уможливлює задоволення реакреаційних потреб через створення суб’єктами надання туристичних послуг умов для здійснення споживачем туристичних подорожей до територій тих регіонів, де формується чи сформовано відповідний рівень туристичної привабливості.

Еволюція туристичної діяльності розгортається за етапами розвитку суспільства: на доіндустріальному етапі відбулося зародження туризму, що ознаменувало проведення перших Олімпійських ігор, у первісних формах виникли пізнавальний та освітній, оздоровчий, релігійний і транзитний види туризму. На індустріальному етапі туризм набув масового характеру, дістали розвитку культурний, діловий, рекреаційний, спортивний та оздоровчий його види. Постіндустріальний етап, на якому відбуваються глибинні соціально-економічні трансформації від “homo economicus” до “homo sociologicus”, характеризується як “туристичний бум”. Йому притаманне урізноманітнення вторинних потреб людини щодо саморозвитку та самопізнання. Це обумовлює розвиток усіх видів туризму і появу таких його видів як екстремальний, космічний, корпоративний, родинний і дитячий.

Туристична діяльність на етапі розвитку набуває рис складноорганізованої та багатокомпонентної системи, що здійснює вплив на понад 40 видів економічної діяльності та формує низку соціальних й економічних ефектів, які проявляються на мікро-, мезо- і макрорівнях (рис. 1).

Сукупність означених ефектів уможливлює партнерська взаємодія суб’єктів туристичної діяльності, зокрема у межах кластерних утворень, на формування і функціонування яких спрямоване ДПП. Туристичні кластери активізують інноваційний розвиток туристичної сфери загалом та підвищення туристичної привабливості відповідних регіонів зокрема.

Туристичну діяльність як економічний феномен варто розглядати у контексті понять “туристична послуга” і “туристичний продукт”, ринковий механізм реалізації яких набув глобального масштабу. Туристичний продукт має послуговий характер, оскільки на 80 % містить послуги, яким притаманні ознаки мінливості, неосяжності, нездатності до зберігання та нематеріальний характер.

Видове різноманіття і динамізм туристичної діяльності у контексті урізноманітнення потреб людини обумовлюють зростання попиту на туристичні послуги як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Водночас ринковий механізм не здатен ефективно регулювати розвиток туристичної діяльності, оскільки у цій сфері знаходять прояв усі дисфункції ринку, що відображає, насамперед, наявність низки соціальних ефектів від надання і споживання туристичних послуг. Відтак актуалізується необхідність формування ефективного механізму державного регулювання туристичної діяльності.

У дисертації під державним регулюванням туристичної діяльності розуміється система дій і заходів держави щодо вибору і застосування сукупності інструментів, за допомогою яких здійснюється прямий чи опосередкований вплив на об’єкти й суб’єктів туристичної діяльності та створюється сприятливе середовище для розвитку цього виду діяльності.