ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету, завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, подано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, а також дані про апробацію і публікацію отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження державного регулювання зайнятості» дисертант зазначає, що під впливом інформаційних чинників розвитку ринкової економіки відбуваються значні зрушення у сфері зайнятості, які зумовлюють зміну наукових підходів до пояснення суті зайнятості, її суб’єкта та, відповідно, державного регулювання зайнятості. Аналіз наукових джерел показав, що суб’єктом зайнятості виступає економічно активне населення в сукупності з його якісними характеристиками, що відображають поняття людські ресурси та людський потенціал. При цьому людський потенціал слід розглядати як категорію відтворення, не лише як фактор, а й як мету економічного розвитку. Відбулося також розширення тлумачення поняття «зайнятість»: від діяльності працездатного населення виключно у сфері суспільного виробництва з обов’язковим отриманням доходу до діяльності економічно активного населення, пов’язаної із задоволенням суспільних, особистих та громадських потреб, що, як правило, приносить дохід. Зазначене дозволило запропонувати власне визначення зайнятості: це діяльність економічно активного населення щодо задоволення особистих, громадських та суспільних потреб, що ґрунтується на реалізації людського потенціалу і здебільшого приносить дохід.

Викладене обґрунтовує, на думку дисертанта, потребу у складнішому і змістовнішому наповненні поняття «державне регулювання зайнятості», яке визначено як сукупність форм, методів і засобів впливу держави на структуру та динаміку зайнятості на основі розширення сфери прикладання праці, прогресивних змін у структурі національної економіки, створення умов для ефективного використання та розширеного відтворення людського потенціалу, забезпечення гідного рівня доходів та соціального захисту економічно активного населення. На підґрунті цього визначення дисертант виділив ключові компоненти державного регулювання зайнятості та систему його цілей (табл. 1).

Упродовж ХХ століття науковий інструментарій дослідження державного регулювання зайнятості та важелі його реалізації активно розвивалися. Ретроспективний аналіз теорій зайнятості показав, що обґрунтування потреби і напрямів державного регулювання зайнятості визначалося конкретними соціально-економічними умовами. Згідно з парадигмою класичної школи, вплив держави має бути обмеженим, щоб не перешкоджати дії ринкового механізму, що автоматично забезпечує повну зайнятість. Прояви кризових явищ в розвитку економіки у 1930-ті роки ХХ ст., зокрема, зростання безробіття у значних масштабах, зумовили розробку теорії державного регулювання, що пояснювала, як застосовані в США у 1932–1933 рр. методи регулювання сприяли вирішенню проблеми макроекономічної нестабільності.