ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНУ (НА ПРИКЛАДІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Краткое содержание

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні засади державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності регіону" досліджено етапи становлення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності з ґрунтовною характеристикою; розглянуто економічну сутність поняття регіону як складової частини національної економіки в контексті здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності; розглянуто методичні засади оцінки експортного потенціалу регіону з обґрунтуванням доцільності використання кластерної моделі його розвитку. 

Аналіз наукових поглядів щодо визначення сутності зовнішньоекономічної діяльності регіону виявив неоднозначність щодо його трактування й дозволив запропонувати наступну дефініцію досліджуваної категорії: "Зовнішньоекономічна діяльність регіону – це діяльність підприємств різних галузей національної економіки, яка включає в себе взаємовигідний обмін з іншими регіонами та державами результатами матеріального та нематеріального  виробництва на основі міжнародного поділу праці у відповідності з розробленою на державному рівні стратегією соціально-економічного розвитку та яка спрямована на ефективну реалізацію та відтворення економічного потенціалу регіону в зовнішньоекономічній сфері".

Проведене дослідження виходило з положення, що будь-яка досліджувана система (до якої відносимо як державу, так і підприємство) має внутрішню та зовнішню діяльність, які впливають на її життєздатність. У дисертаційній роботі теоретичні та прикладні дослідження проводились на рівні регіону як цілісної економічної системи. Крім того, зовнішньоекономічна діяльність регіону розглядалась як така, що здійснюється за межами регіону як об’єкта управління.

Було визначено, що в основу державного регулювання економіки країн, в тому числі і України, покладені різні моделі регулювання, які науковці нерідко визначають як альтернативні. У свою чергу, зовнішньоекономічна діяльність також має чимало методів регулювання, які вітчизняними науковцями систематизовано та зведено до таких основних груп в умовах функціонування підприємства як об’єкта управління, як організаційно-правові, адміністративні та економічні.

Проведений аналіз наукових джерел та чинної законодавчої бази, присвячених регіональному розвитку України,  дав змогу зробити висновок, що наразі існують суттєві розбіжності у визначенні змісту регіональної політики, формулюванні її мети та завдань. Крім того, є проблема невизначеності єдиного первинного поняття "регіон" та інших важливих складових питань регіонального розвитку. Було запропоновано декілька інтерпретацій визначення регіон, за яких регіон далеко не завжди виступає як територіальна одиниця держави, а саме: географічний, економічний, соціально-політичний. У роботі виходили з позиції розгляду регіонів як складних відкритих динамічних систем у сукупності їх найважливіших елементів, підсистем і взаємозв’язків, що виражає собою суть системного підходу висвітлення проблем розвитку регіонів. У дисертаційному дослідженні прийнято за основу інтерпретацію регіону як визначеного законодавством територіального утворення із впорядкованою системою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, тобто поняття регіону ототожнюється із поняттям області як адміністративно-територіальної одиниці України. Враховуючи різні наукові підходи, поглиблено  та узагальнено загальні та специфічні риси соціально-економічної сутності поняття "регіон".

Визначено, що сутність поняття експортного потенціалу науковці трактують по-різному. Крім того, акцентовано увагу на тому, що експортний потенціал країни в цілому складають експортні потенціали окремих регіонів, що є активними самостійними одиницями у зовнішньоекономічних відносинах. Узагальнюючи існуючі в літературі визначення терміну експортного потенціалу, запропоновано розглядати експортний потенціал регіону як сукупність технологічних, трудових, інтелектуальних, природних та інших видів ресурсів регіону, який безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці, що забезпечують конкурентоспроможність виробленої продукції та наданих послуг у системі міжнародних коопераційних зв’язків. Глибокий аналіз методологічних підходів до оцінки експортного потенціалу дозволив стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Наголошено на тому, що, як правило, дослідження експортного потенціалу закінчується прогнозними розробками експорту за товарною і галузевою структурами, яким передує аналіз його ретроспективної динаміки, товарної та географічної структури, що певною мірою можна пояснити відсутністю прямої залежності між потенціалом та ринковою позицією регіону.