Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератов / ПОЛИТИЧЕСКИЕ НАУКИ / История и теория политики
Название: | |
Тип: | Автореферат |
Краткое содержание: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ У «Вступі» обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь вивчення проблеми, формулюється мета й завдання, визначається об’єкт і предмет дослідження, його теоретико-методологічні засади, наукова новизна, теоретичне й практичне значення. У розділі 1 – «Концептуально-теоретичні засади та джерельно-історіографічна база дослідження» – охарактеризовано методи, якими автор користувався у процесі роботи, а також проаналізовано історіографію та джерельну базу проблеми. Порівняльний аналіз поглядів на державотворчі процеси в Україні двох визначних вітчизняних політологів і мислителів – Д.Донцова та В.Липинського – ґрунтується насамперед на їхній теоретичній спадщині. Послідовним висвітленням етапів формування поглядів Д.Донцова та В.Липинського на українську державність на основі синтезу історичного, порівняльно-соціологічного та проблемно-хронологічного методів дослідження дано оцінку їхніх теоретичних розробок, світоглядних трансформацій та висновків. В оцінках праць Д.Донцова як джерельної основи дисертації автор виходив з того, що цей мислитель протягом своєї політичної і наукової кар’єри пройшов кілька основних світоглядних еволюцій – від соціалізму до виразного і категоричного його неприйняття, від антирелігійних позицій до крайнощів войовничої церкви. Водночас враховувалося, що він ніколи не змінював головної ідеї – активного відстоювання самостійності України. Аналіз праць іншого політичного мислителя – В.Липинського – розкриває насамперед зв’язок між політичною ідеологією та історичним знанням. Його творчість є прикладом пошуку найбільш прийнятного для України суспільно-політичного устрою, який принципово відрізнявся б як від польської анархічної шляхетської демократії, так і від московського східного деспотизму. Джерелознавчий контекст праць Д.Донцова і В.Липинського полягає у наявності в них свого часу популярних (щоправда, серед різних соціальних груп) ідеологій, порівняльний аналіз яких дає можливість повніше з’ясувати напрями еволюції політичної думки в Україні. Державотворчі концепції Д.Донцова та В.Липинського вивчалися суспільствознавцями з 20-х років минулого століття й вивчаються зараз. Автором проаналізовано трактування поглядів Д.Донцова та В.Липинського їх сучасниками, а також сучасною зарубіжною та вітчизняною історіографією. Найоб’ємнішими є блоки діаспорної та сьогоденної вітчизняної історіографії. На основі вивчення вказаної літератури автор приходить до висновку, що, незважаючи на значний масив праць, де аналізується життєвий шлях і творчий доробок Д.Донцова та В.Липинського, існують проблеми, які ще недостатньо висвітлені. Зокрема, поза увагою дослідників залишився порівняльний аналіз державних концепцій цих мислителів. У розділі 2 – «Метаморфози державотворчих поглядів Д.Донцова» – проаналізовано мотиви, характер змін у поглядах мислителя на перспективи української державності. На першій стадії своєї діяльності Д.Донцов заперечував націоналізм, був переконаним соціал-демократом і кінцевою метою революційної боротьби вважав повалення абсолютизму, здобуття Україною автономії Загалом, аналізуючи ранню публіцистику Д.Донцова, варто зауважити, що, попри негативне його тодішнє ставлення до українського націоналізму, його публікаціям «соціалістичного періоду» властивий був «національний присмак». Початок еволюції Д.Донцова від лівих, марксистських позицій Обґрунтовується, що в питанні майбутнього України, яку Д.Донцов бачив самостійною, він пішов далі від загальновизнаної у середовищі українських інтелігентських кіл точки зору, що українська проблема має розв’язуватися всередині Російської імперії. На відміну від них, Д.Донцов не лише вказував на згубність російських культурних і політичних впливів на самобутній розвиток української культури й політичної думки, У даному розділі проаналізовано об’єктивні та суб’єктивні чинники дрейфу Д.Донцова до «теорії чинного націоналізму», «провідної верстви» та «ініціативної меншості», до заперечення демократії. Піддано критиці такі методи «донцовітської» аргументації Д.Донцова, як маніпулювання справжніми фактами й провокування радикальних висновків і закликів. Критично проаналізовані основні положення теорії «чинного націоналізму» та «ієрархізованої суспільності», викладені Д.Донцовим Детально розглядається ідеологічна метаморфоза, яка виявилася У розділі 3 – «Державницька теорія В.Липинського» – увагу зосереджено на аналізі творчості В.Липинського як ідеолога українського консерватизму. З’ясовуються джерела інтересу В.Липинського до проблеми української державності. Спростовуються оцінки його постаті як нібито неукраїнського автора. Вивчено вплив чинників особистісного характеру на становлення політичних поглядів мислителя. Зокрема, простежено його генеалогію, здобуті ним виховання та освіту. Обґрунтовано, що формуванню консервативного світогляду В.Липинського сприяло те, що тогочасний Краків, де він навчався в університеті, зажив собі репутації осердя польського консерватизму. Проаналізовано екстраполяційні підходи, застосовувані В.Липинським у спробах сформулювати концепцію незалежної української держави. Показано його звернення до минулого в пошуках відповіді на складне питання того часу, який історичний досвід покласти в основу майбутньої української держави. Розкрито методологічний інструментарій вченого, зокрема вміле використання ним прозографії, – аналізу діяльності певної групи діячів зі студіюванням їхніх біографій, аби виявити особливості їхньої соціальної мобільності та політичної активності. Проаналізовано погляди В.Липинського на значення консолідації споріднених ідеологічних та суспільно-політичних рухів у здобутті Україною самостійності, на місце української шляхти у визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького, на причини невдач козацької старшини в державотворенні. Подано аналіз центрального твору В.Липинського – «Листи до братів-хліборобів», особливу увагу приділено його внеску Переважна більшість дослідників наукової спадщини В.Липинського схиляється до того, щоб кваліфікувати його не стільки як політика Оцінюються погляди В.Липинського на такі політичні моделі, як охлократія, класократія та демократія, з’ясовуються причини його скептичного ставлення до останньої. Встановлено міфологічність запропонованої ученим класократичної Трудової Монархії. Подано аналіз концепції В.Липинського щодо «союзу трьох Русей» та обґрунтовано тезу про малу вірогідність її втілення у запропонованому ним вигляді. Проведено аналіз неопублікованого за життя В.Липинського твору «Трагедія українського Санчо Панча», який досі не отримав належного коментування в українській політичній та історичній літературі. У розділі 4 «Спільне і відмінне у світоглядах В.Липинського Дослідження показало, що за всієї відмінності, а подекуди Аналізуються відмінності в неприйнятті обома авторами демократії як форми організації суспільного устрою. Якщо Д.Донцов заперечував демократію взагалі, то В.Липинський виступав проти демократії конкретної – соціалістичної, зокрема, в її інтерпретації Центральною радою. Антидемократизм останнього треба розглядати як природну реакцію на невдачі лідерів української революції. Обґрунтовано, що розвиток українського націоналістичного руху засвідчив історичну правоту прогнозів В.Липинського щодо згубної ролі Показана основна концептуальна протилежність у поглядах Д.Донцова і В.Липинського на питання, що чому має передувати – держава нації, як уважав В.Липинський, чи, навпаки, – нація державі, на чому наголошував Д.Донцов. Аналіз подібностей та відмінностей поглядів Д.Донцова та В.Липинського (природно, їхньої діяльності також) свідчить на користь відмінностей, а подібність має ймовірніше формальний, зовнішній характер. Що ж до сутності, то Д.Донцов і В.Липинський – принципові антиподи. Д.Донцов у своїх роботах безупинно натискав на чуттєвість, емоційність, свідомо йдучи на спрощення викладу й орієнтуючись насамперед на некритичне сприйняття молоді. В.Липинський свідомо занурювався в складні категорії, не побоюючись звинувачень У процесі дослідження з’ясовано, що у творчій спадщині та діяльності Д.Донцова і В.Липинського завжди існувала подібність проблематики й підходів обох діячів: обидва піддавали критиці демократичні засади в організації суспільства, апологетизували еліту, обстоювали традиціоналістичні принципи.
|