ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ХУДОЖНЬО-КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження її результатів.

Перший розділ „Теоретичні основи та стан художньо-конструкторської підготовки вчителя трудового навчання” присвячено теоретичному аналізу художнього конструювання як виду навчально-творчої діяльності, визначенню його специфіки, ролі та місця у професійній підготовці майбутнього вчителя трудового навчання, обґрунтуванню структури, змісту і критеріїв сформова­ності його художньо-конструкторської компетентності, а також емпіричному дослідженню стану художньо-конструкторської підготовки майбутніх учителів трудового навчання в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

Критичний аналіз філософських, мистецтвознавчих, наукових, навчально-методичних, науково-популярних джерел показав, що термін „художнє конструювання” вживається у таких значеннях: як синонім поняття „дизайн, дизайнерська діяльність”, як назва окремого виду дизайну – індустріального (промислового) дизайну, як творчий метод (методика) дизайну, тобто сам процес проектування (дизайн-процес). У дослідженні ми дотримувались останньої точки зору, визначивши художнє конструювання як процес конкретного рішення проектної задачі із застосуванням категоріального апарату дизайну: аналіз об’єкта, розробка концепції, виокремлення конкретних цілей, проведення операцій проектування (ескізування, макетування та ін.), розробка проектної документації. Найважливішим аспектом дизайн-процесу є художньо-образне проектування об’єкту, що змістовно виражається в його формі.

У рамках дослідження художнє конструювання розглядається як навчально-творча діяльність, тобто така діяльність, що спрямована на засвоєння змісту освіти у процесі вирішення навчально-творчих задач, результат якої має суб’єктивну новизну і значимість для розвитку особистості і, особливо, її творчих здібностей. Включення елементів художнього конструювання в навчальний процес передбачає прояв творчості, дозволяє подолати диспропорцію між інтелектуальною та художньо-естетичною основами освітнього процесу.

Перш, ніж визначати дидактичні принципи, розробляти зміст, форми і методи художньо-конструкторської підготовки майбутніх учителів, було встановлено специфіку художньо-конструкторської діяльності, проаналізовано здібності, необхідні суб’єкту для ефективного її здійснення, досліджено особливості створення художньо-конструкторського образу.

Виділено і досліджено основні компоненти навчально-творчої художньо-конструкторської діяльності, такі, як: суб’єкт діяльності з його потребами, мотивами, особистісними смислами (в нашому випадку – майбутній вчитель трудового навчання); мета і завдання; засоби реалізації мети – здібності студента, поєднані з різноманітними знаряддями; сам процес діяльності; продукти діяльності – ступінь розвитку здібностей студента і вироби, створені в матеріальному і духовному виробництві. Основними розумовими якостями, необхідними для здійснення продуктивної художньо-конструкторської діяльності визначено спостережливість, розвинуту образну пам’ять, творче і критичне мислення, продуктивну уяву та фантазію, художньо-конструкторську інтуїцію та естетичну рефлексію.

Навчальна художньо-конструкторська діяльність поділяється на три етапи: передпроектного дослідження, ескізного проектування і робочого проектування. Спільна діяльність вчителя та учня на кожному з цих етапів будується як суб’єкт-суб’єктна взаємодія на засадах співтворчості і педагогічної підтримки. Для того, щоб надати кваліфіковану допомогу учневі в процесі художнього конструювання, вчитель має бути компетентним у цій справі. Необхідність якісної художньо-конструкторської підготовки для вчителя трудового навчання була підтверджена результатами анкетування 65 вчителів та 365 студентів.

До визначення змісту художньо-конструкторської підготовки майбутнього вчителя трудового навчання застосовано компетентнісний підхід. Компетенція розглядається як соціальна норма, вимога до освітньої підготовки майбутнього вчителя, що необхідна для його якісної продуктивної діяльності у певній сфері, а компетентність – як володіння компетенцією.