ДОКАЗУВАННЯ ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ В ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Особливістю даної роботи є дослідження важливих проблем теорії та практики доказування в процесі розслідування злочинів. Недостатня розробка цих питань у науковій і, в першу чергу криміналістичній літературі, нагальні потреби слідчої практики обумовили вибір теми дисертації.

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України спостерігається певна стабілізація соціально-економічної ситу-ації. Відповідним чином це впливає на специфіку стану злочинної діяль-ності, що кореспондується із соціально-економічними умовами життя суспільства та є відображенням характеру й змісту певного етапу розвитку держави.

Ця тенденція поставила перед наукою, законодавчою та правоохо-ронною практикою завдання розробки та реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, винаходженню нових методів, які були б адекватними її новому прояву, відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. У цьому аспекті здійснювана в Україні судово-правова реформа, покликана гармонізувати діючі правові відносини відповідно до вимог міжна-родних стандартів, визначила необхідність перегляду низки положень національного кримінально-процесуального законодавства, вдоскона-лення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя й здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод – обов’язком держави.

До юридичних механізмів такого забезпечення належить інститут доказування в кримінальному судочинстві. Незважаючи на досить знач-ний обсяг досліджень у цій галузі, низка теоретичних та правових поло-жень, що стосуються проблеми визначення доказування як певного кри-міналістичного методу пізнання під час розслідування злочинів, залиши-лися поза увагою науковців. У цьому плані актуальними є не тільки тра-диційні питання, що стосуються визначення понять і видів доказів, їх належності та допустимості, предмета й меж доказування, а й такі малодосліджені питання як логічні та психологічні основи доказування, співвідношення та зв`язок доказування з оперативно-розшуковою діяль-ністю, проблема процесуальної легалізації інформації, отриманої опера-тивним шляхом, роль слідчого та експерта у формуванні доказів та ін.

Крім того, ефективність розробки позначених проблем багато в чому обумовлена відповідним розумінням таких його категорій як злочин, злочинна діяльність, інформація, інформаційна сутність злочи-ну, джерело доказів, сутність і, нормативний зміст яких у теорії залишаються недостатньо розробленими та суперечливими. У той же час, багатоаспектний характер правового дослідження злочинної події дає змогу визначити основні напрями застосування доказування як специфічного методу пізнання під час розслідування злочинів.

Окремі питання проблеми були предметом дослідження у працях провідних науковців: О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Д.І. Беднякова, Р.С. Бєлкіна, В.І. Гаєнка, Ю.М. Грошевого, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук`янчикова, М.М. Михеєнка, В.М. Тертишника, О.Р. Ратінова, М.В. Салтєвського, В.Ю. Шепітька та ін. Однак їх роботи, створюючи наукову базу теорії доказів, не охопили всіх її аспектів і стимулюють необхідність проведення нових досліджень на основі вивчення слідчої практики останніх років і новітніх досягнень юридичної науки. Крім того, акту-альність дослідження обумовлюється існуючими правовими й організа-ційно-тактичними проблемами оперативно-розшукових служб та органів досудового слідства щодо врегулювання питань, пов'язаних із викорис-танням доказів, а також потребами пошуку нових шляхів підвищення ефективності їх діяльності, що підтверджують проведені дисертантом узагальнення результатів опитування практичних працівників. Тому су-купність наведених обставин дозволяє відносити обрану тему дисерта-ційного дослідження до актуальної, такої, що потребує подальшої наукової розробки.

            Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження ґрунтується на основних поло-женнях Постанови Верховної Ради України "Про Концепцію судово-правової реформи в Україні" від 28.04.92 р., Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України 17.09.96 р. за № 837/96, Національної програми боротьби з корупцією, затвердженою Указом Президента України 10.04.97 р. № 319/97 р., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12.00 р. № 1376/2000 та Указі Президента України № 143 від 18.02.02 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охороні прав і свобод громадян”. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України (затверджена Вченою радою, протокол № 9 від 12.11.1999 р.), відповідає напрямкам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. за № 4 КМ/2).