Актуальність теми. Сучасний етап розвитку міжнародних відносин характеризується стрімким зростанням загальної кількості збройних конфліктів, активною протидією тероризму, динамічною боротьбою за світову гегемонію, утвердженням примату загальнолюдських цінностей як відображення фундаментальних прав і свобод людини. На цьому тлі відбуваються процеси пов’язані із застосуванням сили, спробами реалізації народами (націями) права на сецесію, проявами територіальних спорів. У подібних умовах закономірно виникає загроза цілісності державної території та непорушності державних кордонів. Саме тому існує об’єктивна необхідність у сумлінному виконанні суб’єктами міжнародного права зобов’язань, передбачених основними принципами міжнародного права та забезпеченні у такий спосіб ефективного міжнародно-правового регулювання названих вище процесів. Ключову роль у цьому контексті відіграють, головним чином, принципи територіальної цілісності та непорушності кордонів, які станом на сьогоднішній день є універсальними нормами міжнародного права. Нормативний зміст принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, що сформувався внаслідок їх становлення, передбачає комплексну систему юридичних гарантій безпеки цілісності державної території та непорушності державних кордонів. Особливість предметної сфери регулювання зазначених принципів полягає, з огляду на існуючі загрози і виклики, насамперед у визначенні основних прав і обов’язків суб’єктів міжнародного права щодо території та кордонів.
Основу наукового дослідження складає практика міжнародного права, яка містить низку прикладів анексії території (Голанські висоти, Єрусалим, Сектор Газа, Кувейт, Прибалтійські держави), розпаду держав в порядку реалізації народами (націями) права на сецесію (колишній Радянський Союз, колишня Югославія). В результаті цих подій, наприклад у випадку дезінтеграції колишнього Радянського Союзу та колишньої Югославії, відбулась зміна міжнародно-правового статусу суб’єктів федерацій, що входили до складу цих держав. Натомість анексія колишнім Радянським Союзом Прибалтійських держав у 1940 р. призвела до неправомірної втрати їх незалежності, яка була відновлена лише на початку 1990 р. Поведінка суб’єкта міжнародного права, що супроводжується діями анексії та сецесії, з точки зору її юридичної кваліфікації не лише ставить під загрозу цілісність державної території, непорушність її кордонів, але й здійснює негативний вплив на загальний стан дотримання принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів. Практика міжнародного права свідчить про приклади порушень принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, незважаючи на їх високий рівень нормативного закріплення в універсальних, регіональних міжнародно-правових актах, практиці Міжнародного суду ООН, національному законодавстві держав. Неналежна імплементація цих принципів на внутрішньодержавному рівні зумовлює появу прогалин у законодавстві в сфері регулювання зазначених відносин, що негативно позначається на виконанні суб’єктами зобов’язань за цими принципами. Особливу небезпеку становлять спроби штучного утвердження права на попереджувальну самооборону як легітимного міжнародно-правового критерію застосування сили, які відбуваються за рахунок порушення принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів.
Обрана тема дисертаційного дослідження у повній мірі стосується і України як невід’ємного члена міжнародного співтовариства. Одне із стратегічних завдань України в цьому напрямі виступає зміцнення національної безпеки шляхом належного забезпечення виконання принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів.
Доктрина міжнародного права пропонує широкий спектр досліджень присвячених питанню принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів. Серед представників російської школи міжнародного права на увагу заслуговують праці С. Бабуріна, Ю. Барсєгова, Л. Волової, В. Зайцевої, Б. Клименка, І. Конюхової, І. Лукашука, В. Мазова, В. Мєлкова, Н. Міронова, В. Муравського, В. Пустогарова, А. Талалаєва, Б. Тузмухамедова та інших юристів-міжнародників у яких розглядаються окремі теоретичні аспекти принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів. Значна частина цих дослідників розглядає зазначені принципи здебільшого з позицій аналізу основних історичних етапів їх формування, визначення особливостей їх кодифікації в міжнародному праві та встановлення нормативного змісту принципів. При цьому інші актуальні питання, зокрема дослідження функціонування механізму міжнародно-правового регулювання в контексті принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, як правило, залишаються поза увагою російських теоретиків.
Іноземні дослідники пропонують, на відміну від російської доктрини міжнародного права, дещо інші підходи у дослідженні принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, які ґрунтуються на засадах систематизації особливостей застосування даних принципів у практиці міжнародного права. Науковий доробок іноземних вчених як-от Т. Бартоша, К. Березовського, А. Кассезе, Л. Іствуда, Т. Гранта, М. Коена, М. Коскеніємі, С. Ратнера, Я. Сімонідеса, Я. Тирановського, К. Чао, Л. Чена, М. Шоу характеризується не лише значним науковим та прикладним значенням, але також органічно доповнює існуючі прогалини, властиві російським доктринальним вченням. Особливу теоретичну цінність представляють міжнародно-правові погляди Л. Брілмаєра, Д. Ллойда, К. МакМіллана, Б. Мейснера, П. Нанди, Т. Таппе, які відображають обґрунтування юридичних меж співвідношення між принципами територіальної цілісності та принципом права націй (народів) на самовизначення. Домінуюча більшість інших науковців в особі К. Антонополуса, А. Аренда, Я. Броунлі, В. Качераускіса, А. Робертса, В. Хоу, Л. Шелефа розробили ґрунтовну доктринальну базу щодо принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів в частині правової регламентації відносин, що виникають у зв’язку із застосуванням сили або погрози нею (окупація, анексія території).
Серед вітчизняних вчених, котрі зробили внесок у розвиток теоретичних концепцій принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів, слід виокремити М. Буроменського, В. Буткевича, А. Дмитрієва, В. Мицика, В. Муравйова, Г. Анцелевича, К. Савчука, О. Покрещука. В інших працях українських вчених висвітлюються аспекти інституціалізації принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів (О. Буткевич) та їх імплементації в національне законодавство України (В. Денисов, А. Мельник, О. Мережко) тощо. Загалом станом на сьогоднішній день в українській доктрині міжнародного права не існує окремого комплексного монографічного дослідження, присвяченого ґрунтовному аналізу принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми „Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія, сучасність, перспективи” (реєстраційний № 01050004926).