Дутка М\'ясна продуктивність бугайців і кастратів української чорно-рябої молочної породи при різних системах вирощування в умовах Прикарпаття

Краткое содержание

Огляд літератури складається з чотирьох підрозділів, у яких наведені дані, що стосуються впливу кастрації та технологічних, кормових, генотипових факторів на формування м’ясної продуктивності у бугайців та кастратів, а також її зв’язок з морфологічними і біохімічними показниками крові.

Загальна методика та основні методи досліджень. Експериментальна частина роботи виконана на кафедрі технології виробництва молока і яловичини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького та приватному підприємстві „Агро-Прогрес” Буcького району Львівської області протягом 2003-2007 років.

Для досліджень було відібрано 45 бугайців української чорно-рябої молочної породи, з яких сформували три групи: контрольну (15 голів, некастровані бугайці) та першу і другу дослідні по 15 голів у кожній (кастрати різного терміну кастрації).

Підбір телят у групи проводили із числа зимово-весняних отелень (лютий-березень). В молочний період до 6-місячного віку годівля піддослідних бугайців усіх груп була однаковою. Їх утримували безприв’язно в групових клітках по 15 голів.

Після 6-місячного віку при прояві статевої активності бугайці ІІ дослідної групи були кастровані і до осені (листопад) випасалися на пасовищі, а бугайці контрольної та першої дослідної груп були переведені на прив’язне утримання, де вони знаходилися до кінця стійлового періоду. Кастрати ІІ групи в стійловий період утримувалися в групових клітках безприв’язно. Перед початком наступного літа бугайці першої дослідної групи були кастровані у віці 13 місяців і, як бугайці другої групи, переведені до жовтня на пасовищне утримання, тобто до 18-місячного віку. Некастровані бугайці контрольної групи знаходились у приміщенні на прив’язі, за існуючою технологією дорощування і відгодівлі тварин з підвезенням зелених кормів із культур зеленого конвеєра.

Годівля піддослідного молодняку здійснювалася за нормами А.П.Калашникова та ін. (1985) з розрахунку одержання середньодобових приростів в молочний період до 6-місячного віку 700 - 750 г, при дорощуванні до 14-15 місяців 750 - 800 г і при відгодівлі бугайців та нагулі кастратів до 18 місяців – 800 - 850 г.

Облік з’їдженої трави на пасовищі проводили укісним методом, інших кормів – один раз з місяць методом контрольного зважування протягом двох суміжних діб, шляхом урахування згодованих кормів і залишків. Поживність кормів визначали за загальноприйнятими методиками.

Ріст і розвиток піддослідного молодняку вивчали за показниками живої маси, абсолютного, середньодобового і відносного приросту. Екстер’єрні особливості бугайців вивчали у 6, 9, 12 і 18 місяців шляхом окомірної оцінки, взяттям промірів у всіх тварин та вирахуванням індексів будови тіла.

Гематологічні і біохімічні показники крові визначали у вищевказані періоди за наступними методиками: кількість гемоглобіну за методом Салі, описаним В.І.Антоновим та ін. (1974); кількість еритроцитів фотоелектроколо-риметрично, за методом Е.С.Гаврилець, М.В.Демчука (1965) ; вміст глутатіону – мікрометодом М.С. Чулкової. У сироватці крові визначали: загальний білок за біоретовою реакцією, описаною І.П.Кондрахіним та ін. (1985); вміст білкових фракцій сироватки крові методом електрофорезу на плівках із ацетату целюлози, описаним М.Д.Базарновою та ін. (1986); активність аспартат- та аланінамінотрансфераз уніфікованим методом В.В.Меньшикова, (1987); вміст сульфгідрильних груп за методом M. Staron at all. (1961). Кров для дослідження брали у бугайців з яремної вени зранку до годівлі.